14 квітня 2022 року
Київ
справа №820/2266/18
адміністративне провадження № К/9901/193/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Хохуляка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 (суддя - О.В. Панченко) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 (колегія суддів: О.В. Присяжнюк, Л.В. Курило, В.Б. Русанова) у справі №820/2266/18 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Юнусова Тимура Альфредовича, Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Шепарньова Андрія Вікторовича про скасування наказу, визнання дій неправомірними,
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області (в подал - ГУ ДФС в Харківській області), Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Юнусова Т.А., Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області Шепарньова А.В., в якому просив: скасувати наказ № 7058 від 23.11.2017 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 », прийнятий заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області Праскуріним А.В.; визнати неправомірними дії щодо проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області: головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_2 та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_3 , оформлені актом від 08.12.2017 р. № 24023/20-40-13-14-11 «Про результати фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2017 по дату завершення перевірки».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вважає оскаржуваний в даній справі наказ таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та порушує права позивача.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 у задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутні порушення прав позивача зі сторони відповідачів при виданні оскаржуваного наказу та здійснення фактичної перевірки.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Доводи касаційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
У письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду відповідач просив її залишити без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.
При цьому 18.10.2021 до Верховного Суду від відповідача надійшло клопотання від відповідача про закриття провадження у даній справі, з огляду на те що предметом розгляду в даній справі є наказ про проведення перевірки, що не підлягає судовому оскарженню.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі інформації про використання позивачем у своїй підприємницькій діяльності праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин та виплати ФОП ОСОБА_1 доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків та зборів, контролюючим органом, в порядку п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, видано наказ № 7058 від 23.11.2017 р. про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питання дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.01.2017 по теперішній час. Фактичну перевірку провести з 28.11.2017 тривалістю 10 діб.
28.11.2017 посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області - Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області Юнусовим Т.А. та Головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Харківській області Шепарньовим А.В. на підставі вищевказаного наказу та направлень на перевірку від 28.11.2017 р. № 1941 та № 1942 (а.с.28-29) здійснено вихід для проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Уповноваженими перевіряючими вручено позивачу копію наказу на перевірку № 7058 від 23.11.2017 р. і направлення на перевірку, в яких ФО-П ОСОБА_1 розписався, та надано для ознайомлення зазначені направлення на перевірку та довідки.
За результатами фактичної перевірки позивача 28.11.2017 р., перевіряючими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 складено акт № 24013/20-40-13-14 від 08.12.2017, яким встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413.
Перевіряючими здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 для вручення позивачу примірника акту № 24023/20-40-13-14 від 08.12.2017, проте, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_1 складено акт № 5039/20-40-13-14 від 08.12.2017 про неможливість вручення та підписання акту фактичної перевірки. Акт, складений за наслідками фактичної перевірки, направлено ФО-П ОСОБА_1 рекомендованим листом, який ним отримано 13.12.2017.
На акт № 24023/20-40-13-14 від 08.12.2017, позивачем подано заперечення до ГУ ДФС у Харківській області, які залишені без задоволення.
Позивач, вважаючи протиправними наказ і дії відповідачів, звернувся до суду із цим позовом, у якому було задоволено.
Разом з тим, касаційний суд, застосовуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 8.09.2021, справа №816/228/17, провадження №11-109апп21, вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача, закривши провадження у даній справі.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року N 2-зп у справі N 3/35-313 вказано, що "... за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію".
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року N 9-рп/2008 в справі N 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи "правового акта індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що "правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)" стосуються окремих осіб, "розраховані на персональне (індивідуальне) застосування" і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З урахуванням наведеного Верховний Суд, з огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду вважає, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для скасування рішення судів попередніх інстанцій і закриття провадження у справі.
При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
За правилами частини першої статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 345, 349, 353, 354, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Клопотання Головного управління ДПС у Харківській області про закриття провадження у справі задовольнити.
2. Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнити частково.
3. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 скасувати, провадження у даній справі - закрити.
4. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
В.П. Юрченко
І.А. Васильєва
В.В. Хохуляк
Судді Верховного Суду