15 квітня 2022 року Справа № 480/12914/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про стягнення середнього заробітку,-
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки і просить суд стягнути з Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 140000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 13.05.2015 проходив військову службу, на підставі наказу від 07.05.2019 №206 звільнено з військової служби та з 01.07.2019 виключено зі списків особового складу. При звільненні з військової служби позивачу не було виплачено суму грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій у зв'язку із чим позивач у 2020 році звернувся до суду. На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №583/1501/20 Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки 31.08.2021 виплачено позивачу суму в розмірі 44452,06 грн. Таким чином в день звільнення зі служби (виключення зі списків особового складу) 01.07.2019 по 31.08.2021 із позивачем не було проведено остаточного розрахунку та не виплачено суму грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, з урахуванням положень ст. 117 Кодексу Законів про працю України відповідач повинен виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки, а саме за 792 дні. Враховуючи те, що сума середньоденного грошового забезпечення позивача складає 597,14грн., відповідач повинен виплатити позивачу суму 472958,64 грн. Враховуючи те, що така сума є суттєвою позивач просить врахувати практику Верховного Суду та враховуючи принцип співмірності стягнути на його користь 140000 грн., що складається з трикратного розміру виплаченої суми.
Відповідач подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні та зазначив, що на спірні правовідносини не поширюються норми КЗпП України, а спеціальним законодавством не передбачено виплату таких коштів.
Судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що наказом військового комісара Великописарівського районного військового комісаріату (по стройовій частині) №85 від 01.0.2019 позивача на підставі наказу від 07.05.2019 №206 звільнено з 01.07.2019 у запас, виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.12.2020 по справі №583/1501/20, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021, було задоволено позовні вимоги позивача та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2015-2019 років, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.
31.08.2021 відповідачем були перераховані кошти в сумі 44452,06 грн. на виконання судового рішення по справі № 583/1501/20, що підтверджується відповідною довідкою банківської установи.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Оскільки, в день звільнення позивача 09.01.2020, відповідачем не було здійснено з ним остаточного розрахунку, а саме не було виплачено в повному обсязі належним чином розрахованої суми індексації грошового забезпечення, позивач має право на застосування статті 117 КЗпП України в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Для розрахунку суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні судом враховується сума середньоденного грошового забезпечення позивача, кількість днів затримки, а також частка виплаченої суми позивачу в порівнянні із сумою, яка була виплачена під час звільнення позивача із служби.
Згідно з довідкою відповідача №5/1416 від 20.12.2021 середньомісячне грошове забезпечення позивача складає 18213,90 грн., а середньоденне грошове забезпечення складає 597,18 грн.
Суд зазначає, що в позові позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму середньоденного заробітку за період з 01.07.2019 по 31.08.2021 в кількості 792 дні.
Таким чином, враховуючи кількість днів затримки з 01.07.2019 по 31.08.2021 сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку складає 472966,56 грн. (597,18 * 792), що значно перевищує розмір виплаченої суми грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій в розмірі 44452,06 грн.
При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин справи.
Вирішуючи питання щодо розміру суми компенсації середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд застосовує принцип співмірності, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.07.2018 у справі № 825/325/16, від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.
Так, судом враховується , що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (див. пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц).
Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (див. висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі N 6-113цс16).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (див. пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі N 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.
Суд зазначає, що з урахуванням періоду з дня звільнення 01.07.2019 та дня звернення до суду у травні 2020 року, що свідчить про те, що позивач тривалий час не звертався до суду за захистом порушеного права, а також часу, протягом якого з позивачем не було проведено розрахунку після перегляду в апеляційній інстанції та набрання 08.06.2021 законної сили судового рішення по справі №583/1501/20, розміру грошового забезпечення позивача до звільнення та враховуючи той факт, що сума компенсації була перерахована відповідачем лише 31.08.2021, суд вважає співмірною сумі виплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суму середнього заробітку в розмірі середньомісячного грошового забезпечення в розмірі 18213,90 грн.
Стосовно посилання відповідача у відзиві щодо строків звернення позивача до суду із даним адміністративним позовом, суд зазначає, що розрахунок із позивачем було проведено 31.08.2021, а до суду позивач звернувся через поштове відділення 27.11.2021, і з урахуванням обставин, зазначених позивачем, ухвалою суду від 10.12.2021 судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.
З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача суму середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні в розмірі 34636,44 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.
Стягнути з Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (м.Суми, вул.. Герасима Кондратьєва,30,і.к. 08269552) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 18213,90 грн.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета