15 квітня 2022 року м. Рівне №460/15528/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
військової частини НОМЕР_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про скасування рішення, -
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якому просила :
- скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.09.2021 №003565/17-00-24-05/7726579 на загальну суму 10931 грн. 86 коп.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив про протиправність оскаржуваного рішення контролюючого органу з огляду на те, що ним своєчасно та в повному обсязі перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а допущена під час його перерахування технічна помилка, що призвела до спрямовання коштів на розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ у Рівненській області, а не на рахунок ДПІ в м. Рівне, який також належить ГУ ДПС у Рівненській області, а тому не може бути підставою для застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені, оскільки кошти позивачем були сплачені у повному обсязі та надійшли до Державного бюджету.
Ухвалою від 22.11.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідачем подано відзив на позов, згідно якого зазначено, що сума єдиного внеску своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені законодавством є недоїмкою та стягується з відповідним нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Просив у задоволенні позову відмовити.
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз.7 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов'язок і військову службу".
Згідно із зазначеними нормами, військова частина НОМЕР_1 є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до платіжних доручень від 13.09.2019 №1049, від 13.09.2019 № 1050, від 27.09.2019 №1118 та від 27.09.2019 №1119 позивач сплатив ЄСВ за вересень 2019 року у сумі 41079,17 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 16.10.2019 №1198, від 16.10.2019 №1199, від 29.10.2019 № 1267 та від 29.10.2019 № 1268 позивач сплатив ЄСВ за жовтень 2019 року у сумі 43536,45 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 14.11.2019 №1365, від 14.11.2019 №1366 та від 28.11.2019 № 1427 позивач сплатив ЄСВ за листопад 2019 року у сумі 45503,18 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 13.12.2019 №1536, від 13.12.2019 №1537, 13.12.2019 №1538, від 26.12.2019 № 1611, від 26.12.2019 № 1612 та від 26.12.2019 № 1613 позивач сплати ЄСВ за грудень 2019 року у сумі 61925,37 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 16.01.2020 №29, від 16.01.2020 №30, від 30.01.2020 № 74 та від 30.01.2020 № 75 позивач сплати ЄСВ за січень 2020 року у сумі 54070,77 грн.
Відповідно до платіжних доручень від 13.02.2020 №138, від 13.02.2020 №139, від 27.02.2020 № 181 та від 27.02.2020 № 182 позивач сплати ЄСВ за лютий 2020 року у сумі 45476,50 грн.
10.09.2021 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято рішення №003565/17-00-24-05/7726579 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 10931 грн. 86 коп з 21.09.2019 по 28.02.2020.
Зокрема, застосовано такі штрафні санкції: 21.09.2019 по 30.09.2019 на суму 648,19 грн.; з 21.10.2019 по 30.10.2019 на суму 3359,9 грн.; з 21.11.2019 по 29.11.2019 на суму 590,67 грн.; з 21.12.2019 по 26.12.2019 на суму 2734,31 грн.; з 21.01.2020 по 31.01.2020 на суму 3142,5 грн.; з 21.02.2020 по 28.02.2020 на суму 2692,42 грн.
Також нараховано пені за періоди: з 21.09.2019 по 30.09.2019 на суму 32,41 грн.; з 22.10.2019 по 30.10.2019 на суму 30,24 грн.; з 21.11.2019 по 29.11.2019 на суму 26,58 грн.; з 21.12.2019 по 26.12.2019 на суму 82,04 грн.; з 21.01.2020 по 31.01.2020 на суму 172,83 грн. та з 21.02.2020 по 28.02.2020 на суму 107,69 грн.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, в результаті чого Державною податковою службою Україною 11.10.2021 прийнято рішення №23036/6/99-00-06-02-01-06 про залишення скарги позивача без задоволення, а рішення від 10.09.2021 №003565/17-00-24-05/7726579 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску - без змін.
Вказане рішення ДПС України позивачем отримано 19.10.2021.
Окремо слід звернути увагу, що ухвалою суду від 22.11.2021 було зобов'язано відповідача надати докази, однак ухвала суду у вказаній частині не виконана.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що під час сплати єдиного соціального внеску, позивачем за період з 22.01.2019 по 18.10.2019, помилково були перераховані кошти по ЄСВ на розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ у Рівненській області № 37194202011716, а не на № 37193202011716 у зв'язку з чим, у позивача виникла заборгованість по єдиному соціальному внеску .
Згідно з відомостями, зазначеними в електронному кабінеті платника податків, відображені дані щодо стану розрахунків з бюджетом (єдиний внесок нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців) за спірний період: станом на 20.09.2019 відображено операції "надміру сплачені суми єдиного внеску (авансові платежі)" в сумі 421137,76 грн.; на 21.10.2019 відображено операції "надміру сплачені суми єдиного внеску (авансові платежі)" в сумі 1762110,00 грн.; на 20.11.2019 відображено операції "надміру сплачені суми єдиного внеску (авансові платежі)" в сумі 1773972,00 грн.; на 20.12.2019 відображено операції "надміру сплачені суми єдиного внеску (авансові платежі)" в сумі 184146,84 грн.; на 20.01.2020 відображено операції "надміру сплачені суми єдиного внеску (авансові платежі)" в сумі 220541,79 грн.; на 20.02.2020 відображено операції "надміру сплачені суми єдиного внеску (авансові платежі)" в сумі 320129,02 грн.
Не погоджуючись із вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464-VI) встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст.1 Закону України №2464-VI, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Згідно з аб. 1, 2 ч.8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону №2464-VI у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу або на єдиний рахунок - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на вказані рахунки.
Згідно з ч. 6 ст. 25 Закону №2464-VI, у разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до ч. 10 ст. 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Також, відповідно до п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Суд звертає увагу на те, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету.
Згідно з ч.ч.4, 5 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).
Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Абзацом 2 розділу 1 "Загальні положення" Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №22, зареєстровано Міністерстві юстиції України 18.07.2002 за №594/6882 (далі - Положення №22), визначено, що Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП).
Згідно з п.2.1 розділу 2 "Структура єдиного казначейського рахунку" Положення №22, ЄКР консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.
Абзацом 1 розділу 3 "Інші положення" Положення №22 визначено, що функціонування ЄКР забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів; зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень, передбачених законодавством, до державного та місцевих бюджетів.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001 №2346-ІІІ визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу для платника вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.
Проте, відповідно до платіжних доручень від 22.01.2019 №52, від 16.05.2019 №513, від 13.06.2019 №661, від 28.08.2019 №982 та від 18.10.2019 №1216 позивач сплатив ЄСВ, які були помилково спрямовані на інший рахунок, у зв'язку із чим не відображались на рахунку позивача, що призвело до формування недоїмки по сплаті ЄСВ.
Тобто, позивач своєчасно сплачувала ЄСВ, але помилково зараховувала кошти на інший бюджетний рахунок.
Разом з тим, передбачені в Законі №2464-VI штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок. Здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть слугувати підставою для застосування штрафів за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 821/1897/17, від 25.03.2019 у справі № 823/567/17, від 10.04.2020 у справі № 821/844/17 та від 13.01.2021 у справі № 820/5282/17.
З цих підстав суд вважає, що у відповідача не було підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ та нарахування пені в оскаржуваній частині.
З урахуванням викладеного, рішення №003565/17-00-24-05/7726579 від 10.09.2021 не відповідає ознакам правомірності та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволення повністю.
Судом враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятого ним рішення, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Позивач відповідно до платіжного доручення №39 від 03.11.2021 сплатив судовий збір у розмірі 2270,00 грн., тому ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 10.09.2021 №003565/17-00-24-05/7726579.
Стягнути на користь військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 15 квітня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Суддя С.А. Борискін