11 квітня 2022 року м. Ужгород№ 260/25/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Микуляк П.П.,
при секретарі Пшевлоцька К.І.,
за участю:
позивача: ОСОБА_1 - не з'явився,
відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, представник - Хома Д.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 14 квітня 2022 року.
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України у Закарпатській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 9415,50 грн., сплаченого згідно квитанції від 09.09.2020 року № ПН2256039;
- судовий збір покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вперше придбав нерухоме майно, а саме квартиру за договором купівлі-продажу, і при його нотаріальному посвідченні сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 % від його вартості в загальній сумі 9415,50 грн. Так, як позивач придбав житло вперше, ним була подана заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про підготовку та здійснення подання до Управління державного казначейства у м. Ужгороді для повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для проведення реєстрації права власності на житло. Однак, листом відповідач надав відмову, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву згідно якого, відповідач не погоджується з позовними вимогами з огляду на те, що будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання позивачем нерухомого майна вперше, останнім не долучено, тому для формування подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 16 884 грн. відсутні правові підстави.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
09 вересня 2020 року ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу квартири, укладеного із ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Савчин К.В., зареєстровано в реєстрі за № 506.
При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 09.09.2020 p., позивачем було сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 % від вартості об'єкту нерухомого майна в сумі 9415,50 грн.
23.11.2021 року позивачем було направлено заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про повернення помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості, оскільки житло позивачем придбалося вперше.
До вказаної заяви позивачем було долучено копії: витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 223339939 від 09.09.2020 р.; квитанції № ПН 2256039 від 09.09.2020 р.; паспорта громадянина України; коду платника податків.
Листом від 26.11.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача, що за інформацією, наведеною у заяві та доданих документів неможливо зробити висновок про те, що позивач придбав житло вперше.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» №400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).
Законом України від 15.07.1999 № 967-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», що набрав чинності 19.08.1999, статтю 1 Закону №400/97, яка визначає перелік платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, доповнено пунктом 9 такого змісту: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Отже, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, в тому числі, фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
У ст. 2 Закону № 400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок №1740).
Згідно з пунктом 15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства. Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Відповідно до ч. 7 ст. 45 Бюджетного кодексу України, перелік податків і зборів та інших доходів бюджету згідно з бюджетною класифікацією в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а також загальні вимоги щодо обліку доходів бюджету визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 затверджені деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, в тому числі затверджено перелік кодів бюджетної класифікації в розрізі органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Відповідно до цього переліку, контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації 24140500 закріплено за органами Пенсійного фонду України.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції придбання нерухомого майна сплачується платником податку на бюджетні рахунки місцевих органів Державної казначейської служби України за місцезнаходженням майна за кодом бюджетної класифікації 24140500.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445, «Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» передбачалось, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, бюро технічної інвентаризації повинні були здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. У Прикінцевих положеннях Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 №1952-IV Кабінет Міністрів України зобов'язувався забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об'єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав (частина перша). Відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом (частина п'ята).
З наведених вище нормативних положень Закону №400/97-ВР та Порядку №1740 вбачається, що з 19.08.1999 фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування виступає вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу, а ставка збору становить один відсоток від вартості майна.
Законодавець встановив виняток з цього правила для громадян, які придбавають житло вперше, виключивши їх з переліку платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Порядок № 1740 визначив, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі - продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі - продажу нерухомого майна. При цьому, Порядок №1740 не визначає, хто та у який спосіб може прийняти рішення про те, що фізична особа придбаває майно вперше та, відповідно, не є платником збору з цієї операції.
Як встановлено судом, 23.11.2021 року позивачем була подана заява до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, відповідно до якої просив повернути сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 9415,50 грн., оскільки житло позивачем придбалося вперше.
До заяви позивачем було долучено лише копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квитанції № ПН 2256039 від 09.09.2020 р., паспорта громадянина України та коду платника податків, з яких неможливо зробити висновок придбавання позивачем житла вперше.
Таким чином, суд зазначає, що будь-яких доказів, які б підтверджували факт придбання позивачем нерухомого майна вперше, до вказаної заяви долучено не було, про що відповідачем і було зазначено у листі - відповіді від 26.11.2021 р.
Крім цього, в матеріалах справи також відсутні будь-які докази (відомості) про те, що за позивачем не зареєстровано прав приватної власності іншого нерухомого майна.
З урахуванням зазначеного, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача підготувати та подати подання на повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяП.П.Микуляк