15 квітня 2022 року м. Житомир справа № 240/19838/21
категорія 111030600
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНО-ТОРГОВИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНА" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремлений підрозділ ДПС України про визнання протиправними та скасвання рішень, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням суду від 02 лютого 2022 року ухвалено: "Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНО-ТОРГОВИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНА" (вул. Кооперативна, 6,Житомир,10001, код ЄДРПОУ 14326515) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8,Київ 53,04053, код ЄДРПОУ 43005393 ), Головного управління ДПС у Житомирській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (вул. Юрка Тютюнника, 7,Житомир,10003, код ЄДРПОУ ВП44096781) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити".
До суду 09.02.2022 надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу в розмірі 23760,00 грн.
До суду 17.02.2022 надійшло заперечення Головного управління ДПС у Житомирській області про відшкодування витрат на правничу допомогу. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач зазначає, що розмір гонорару не відповідає складності справи.
У період із 21.02.2022 по 25.02.2022 головуюча суддя перебувала у відпустці.
Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У період із 07.03.2022 по 08.04.2022 головуюча суддя перебувала у відпустці.
Відповідно до ст.252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Оскільки У період із 21.02.2022 по 25.02.2022 головуюча суддя перебувала у відпустці, Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, а у період із 07.03.2022 по 08.04.2022 головуюча суддя перебувала у відпустці , а заяву про ухвалення додаткового рішення передано судді 27.09.2021, суд розглядає її у межах десятиденного строку з дати передачі заяви головуючому судді.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VIдоговір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI).
Разом з тим, враховуючи приписи частини сьомої статті 139 КАС України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Аналогічний підхід щодо застосування положення частини сьомої статті 139 КАС України у разі відсутності документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за умови погодження сторонами при укладанні договору про надання правничої допомоги оплати таких витрат у майбутньому, застосовано Верховним Судом у постанові від 26 червня 2019 року у справі №813/481/18, де сформовано висновок про помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки договором про надання правової допомоги обумовлено час оплати протягом кількох місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті.
Також варто зауважити, що питання щодо застосування процесуальних норм права, які регулюють порядок розподілу судових витрат за надану професійну правничу допомогу на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою було предметом дослідження судами різних юрисдикцій.
Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 аналізувалися аналогічні положення ЦПК України суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).
Аналогічний висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено зроблено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Подібна правова позиція також міститься і в постанові Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, до клопотання додано наступні документи:
- копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 09.08.2021 №152/16/21, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" та адвокатським бюро "Олександра Рисіна";
- угоду по розмір гонорару бюро від 09.08.2021;
- акт прийому-передачі послуг з правової (професійної правничої) допомоги від 25.11.2021;
- рахунок від 09.08.2021 №511;
- платіжне доручення від 13.08.2021 №376 про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" послуг адвокатського бюро за надання правничої допомоги на суму 25000,00 гривень.
Положеннями частини дев'ятої статті 139 КАС України закріплено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною шостою статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, при оцінці розміру витрат суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.)
При цьому, процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання.
Головне управління ДПС у Житомирській області, заперечуючи проти поданої заяви, вказує на неспівмірність розміру гонорару адвоката з категорією та складністю справи.
Здійснивши системний аналіз норм чинного процесуального законодавства, враховуючи фактичні обставини справи та процесуальний хід її розгляду, суд погоджується з запереченнями відповідача, що судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не є співмірними зі складністю вирішеного спору і підлягають зменшенню.
У даному випадку суд констатує значне перевищення розміру адвокатських вимог стосовно заявлених позовних вимог, що свідчить про відсутність будь-якої співмірності між поданим позовом та розміром витрат на правничу допомогу, визначеним адвокатом. Предметом доказування у даній справі фактично було лише спростування єдиного висновку контролюючого органу про порушення Товариством п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України, який виключно стосується площини правозастосування, та з огляду на спростування якого і викладена мотивувальна частина судового рішення. Такий висновок стосувався лише двох ідентичних податкових накладних. При цьому, поданий адміністративний позов правових обґрунтувань щодо порушення правил правозастосування контролюючим органом п. 201.7 ст. 207 Податкового кодексу України до спірних правовідносин не містить. Позивач обмежився цитуванням цієї правової норми та констатацією обставин справи шляхом наведення математичного розрахунку грошових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених за наслідками господарських операції, податкові накладні за якими не були зареєстровані.
Відтак, враховуючи очевидну неспівмірність вартості послуг на правничу допомогу та приймаючи до уваги той перелік процесуальних документів, складення яких дійсно було необхідним для позивача задля вирішення цієї адміністративної справи, а також тривалість судових засідань у справі №240/19838/21, які сукупно продовжувались до 26 хвилин, заяву позивача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу суд задовольняє частково, дійшовши висновку про наявність підстав для відшкодування 5000,00 грн витрат позивача на правничу допомогу.
Керуючись статтями 139, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісно-торговий логістичний центр Україна" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі №240/19838/21 задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНО-ТОРГОВИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНА" документально підтверджені судові витрати у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот ) гривень 00 копійок.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІСНО-ТОРГОВИЙ ЛОГІСТИЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНА" документально підтверджені судові витрати у сумі 2500 (дві тисячі п'ятсот ).
В задоволенні іншої частини вимог заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя О.В. Лавренчук