Справа № 201/180/21
Провадження № 2/201/176/2022
Іменем України
26 січня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпріцивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
11.01.2021р. АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-3).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 12.02.2021р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 63).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву б/н від 01.10.2010р. Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до виявленого бажання, відповідачеві було відкрито кредитний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку, та встановлено початковий кредитний ліміт.
Відповідачем була також підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 27 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договору виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, не здійснив в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, відсотків за користування кредитом, пені та штрафів, передбачених договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 09.11.2020р. становить 57 363,46 грн., з яких: 45 080,64 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 45 080,64 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 12 282,82 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісії.
Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідача, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2102,00 грн.
28.05.2021р. від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Присяжнюка Р.В. (діє на підставі ордера серії ЧН № 026787 від 21.04.2021р. - а.с. 70) надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 75-77), в якому останній зазначив, що вимоги АТ КБ «ПриватБанк» не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що банком не підтверджений факт збільшення кредитного ліміту, видачі кредитної картки, Умови і Правила банківських послух відповідач не підписував. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
02.06.2021р. від представника позивача - Меркулової В.В. (діє на підставі довіреності № 2982-К-Н-О від 30.07.2020р. - а.с. 89) до суду подано відповідь на відзив (а.с. 82 - 88), в якій представник зазначив, що відповідач, підписавши заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua: https://client-bank.privatbank.ua., Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування. Тобто, у даному випадку, зміст кредитного договору зафіксовано у декількох документах: у заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. На підставі поданої заяви, відповідачу було відкрито картковий рахунок, ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказав останній у заяві. За допомогою установлених ключів до карткового рахунку відповідачу надано можливість здійснювати дистанційне обслуговування операцій по рахунку.
З виписки по картковому рахунку видно, що відповідач користувався грошима, отримуючи кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали у касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.
Крім того, протягом дії кредитного договору відповідач користувався послугою «Миттєва розстрочка», що вбачається з виписки по рахунку, які призвели до збільшення розміру тіла кредиту. Оскільки послуга «Миттєва розстрочка» не є окремим кредитним договором, а є тільки додатковою послугою для власників кредитних карт, підписання окремого кредитного договору не вимагається.
В судові засідання представник позивача не з'явився, про дати та час слухання повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази. При цьому, у поданому позові представник позивача Кіріченко В.М. (діє на підставі довіреності № 3013-К-Н-О від 10.08.2020р. - а.с. 42) зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом (а.с. 2 зворот).
Крім того, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача Кіріченка В.М. про розгляд справи за відсутності позивача та про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 58, 59).
Представник відповідача - адвокат Присяжнюк Р.В. надав до суду пояснення по справі, в якій проти задоволення позовних вимог заперечував, справу просив розглянути за їх відсутності та без фіксування судового процес технічними засобами. Звертав увагу суду, на той факт, що представник позивача не зміг надати оригінал анкети-заяви, у зв'язку з її відсутності у банку (а.с. 117-118).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, установив наступні обставини справи і відповідні ним правовідносини.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що АТ КБ «ПриватБанк» надав копію анкети-заяви ОСОБА_1 б/н від 01.10.2010р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої відповідач виявив бажання оформити на своє ім'я банківську карту (а.с. 13).
Зазначена вище анкета-заява не містить умов щодо розміру тіла кредиту, строку дії кредитного договору, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитом, неустойки, комісії.
Долучені до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, якими передбачено порядок надання та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом процентів, комісії за користування кредитом та інших витрат, визначено права та обов'язки сторін договору надання банківських послуг, - відповідачем не підписані.
Анкета-заява містить текст про погодження споживача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, але не конкретизовано яка саме редакція Умов та Правил надання банківських послуг погоджена споживачем.
На підтвердження свого позову банком представлено розрахунок заборгованості за кредитним договором №б/н від 01.10.2010р. та виписку по особовому рахунку відповідача, згідно з якими станом на 09.11.2020р. має заборгованість у розмірі 57 363,46 грн., яка складається з наступного: 45 080,64 грн. - заборгованість за тілом кредита, в т.ч. 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 45 080,64 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 12 282,82 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нарахована комісії (а.с. 4-10, 49 - 56).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Звертаючись з позовом банк надав суду, окрім анкети-заяви від 01.10.2010р., також підписану позичальником довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 01.10.2010р., згідно з якою базова відсоткова ставка становить 3% на місяць, тобто 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним договором (а.с. 14, 109).
Підписавши заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, позичальник відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Отже, сторони узгодили базову процентну ставку за кредитом на момент підписання договору в розмірі 3% на місяць, тобто 36% на рік.
Як вбачається з наданого банком розрахунку заборгованості (а.с. 4 - 10), процентна ставка за якою розраховувались відсотки за користування кредитом за період з 01.10.2010р. по 31.03.2015р. складала 30% та 36%, тобто в межах обумовленої процентної ставки, у підписаній позичальником довідці від 01.10.2010р.
Проте, в подальшому вказана процентна ставка неодноразово збільшувалась та складала більше ніж 36%, тобто у розмірі більшому ніж було обумовлено у довідці від 01.10.2010р.
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 15-39), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов розуміла відповідач, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви містили умови щодо сплати процентів саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві.
Згідно з частиною третьою статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Суд зауважує, що порядок застосування змінюваної процентної ставки визначений ч. 4-6 ст. 1056-1 ЦК України.
Зокрема, договором має бути врегульовано періодичність збільшення процентної ставки, умови і порядок такого збільшення, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, максимальний розмір збільшення процентної ставки. Повідомлення про збільшення відбувається письмово, не пізніше ніж за 15 днів до дати збільшення.
Як убачається, позивачем не було дотримано вказаних вимог закону при укладанні договору з відповідачем, а тому не можна вважати, що сторонами було узгоджено право банку в односторонньому порядку, на свій розсуд, збільшувати процентну ставку.
Як зазначено в правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017р. у справі № 6-1374цс17, боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Такої ж позиції притримується Верховний Суд: постанова від 28 березня 2018 року у справі № 389/3409/16-ц.
Матеріали цивільної справи не містять доказів про вручення відповідачеві під розписку повідомлення про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку, а тому таке збільшення є незаконним.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 4-10), станом на 31.03.2015р. (останній день застосування банком процентної ставки в межах розміру обумовленого у заяві (довідці) позичальника від 01 жовтня 2010 року) заборгованість за процентами з накопичувальним підсумком становила 0,00 грн. (графа 12 Загальна заборгованість за процентами (накопичувальним підсумком)).
Таким чином, з урахуванням наведеного, вимоги про стягнення заборгованості за процентами не підлягають задоволенню.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Отже, як видно з розрахунку заборгованості, у період з 01.04.2015р. по 09.11.2020р. (а.с. 4 - 10) банком використана процентна ставка - 3,4% - 3,6%; процентна ставка при порушенні умов кредитування, міс - 3,4%, 3,5% та 7 %; процентна ставка на прострочений кредит, річна - 84 %, 42 % та 40,80 %, що не обумовлено договором, тому суд не може прийняти доводи позивача про те, що відповідач має прострочену заборгованість за відсотками у розмірі 12 282,82 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, - суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Виходячи з викладеного, встановивши отримання відповідачем тіла кредиту в сумі 45080,64 грн., та не спростовано відповідачем, - суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь банку тіла кредиту в розмірі 45080,64 грн.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав ті інтересів АТ КБ «ПриватБанк». Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної заяви в частині стягнення тіла кредиту.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1651,91 грн. (розмір заявлених вимог 57363,46 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню 45080,64 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом 2102,00 грн. (2102 грн. х 45080,64 грн. : 57363,46 грн. = 1651,91 грн.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 634, 638, 648, 1054 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №342/180/17, ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 01 жовтня 2010 року станом на 09 листопада 2020 року у розмірі 45080,64 грн. (заборгованість за тілом кредиту).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у розмірі 1651,91 грн.
Копії цього рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 04 лютого 2022 року.
Суддя Наумова О.С.