Справа № 211/4453/20
Провадження № 2/211/141/22
іменем України
14 квітня 2022 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Середньої Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Бехало В.В.,
у відсутність - учасників справи,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Ярослав Олексійович, про розірвання договору довічного утримання та повернення майна,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд розірвати договір довічного утримання, укладений 14 березня 2020 року між нею та відповідачкою, повернувши у власність їй квартиру, яка є предметом договору, посилаючись на невиконання відповідачем умов вказаного договору. В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що вона є особою похилого віку та хворіє різними хронічними захворюваннями, у тому числі й хворобою, пов'язаною з опорно-руховою системою, яка заважає їй ходити, в зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги сторонніх осіб. Навесні 2020 року вона звернулася до ОСОБА_2 з пропозицією утримувати її, на що остання дала згоду довічно її доглядати. В свою чергу за вказану послугу вона мала намір передати їй у власність належну на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . 14 березня 2020 року між нею та відповідачкою було укладено договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом Дацко Я.О. Однак після укладення цього договору, ОСОБА_2 повністю ігнорувала їх домовленості по її, позивача, утриманню, жодного із своїх обов'язків, передбачених пунктом 2.2. договору, відповідачка не виконувала з дня укладення договору. Тому на підставі пункту 5.2. договору довічного утримання від 14.03.2020 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 умов спірного договору, просить задовольнити вимоги.
Ухвалою суду від 25 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в загальному позовному провадженні, призначено по справі підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 17 грудня 2020 року закрито підготовче провадження по справі, призначено до судового розгляду по суті. встановлено загальний порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Губар А.Л. про призначення судово-психіатричної експертизи ОСОБА_1 .
В судове засідання учасники процесу не з'явилися, до суду надійшли заяви представників сторін та третьої особи про розгляд справи за їх відсутності: представник позивача ОСОБА_3 на вимогах наполягає, представник відповідача ОСОБА_4 вимоги не визнає.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 08.02.2021 суду пояснила, що вона хоче розірвати договір, бо ОСОБА_2 не ходить до неї та не допомагає, не прибирає, не пере, не забезпечує її необхідними продуктами та ліками, кілька разів кидала продукти під дверима, хоча ключі в них були. Жодного разу не викликала лікаря, може штовхнути її, адже вона на костилях. При цьому ініціатором договору довічного утримання була саме відповідачка, вона практично переслідувала її, щоб вмовити, бо бачила, що квартира хороша, і вона сказала ОСОБА_5 , що це її особиста квартира. Тому вона перестала пускати відповідачку в свою квартиру. Пенсію ОСОБА_5 приносить та віддає, вона вже рік носить та кожного місяця віддає. Місяця два вона її не впускала, відповідачка лише двічі залишила сумки біля дверей - при цьому вони сварилися, бо про наявність сумок біля дверей відповідачка її не повідомила, у неї конфлікт був із сусідами через ці сумки. Продукти вона брала, приносила молочку ОСОБА_5 , яблука. Вона жила сама в своїй квартирі та переїхала на ОСОБА_6 , донька її в ОСОБА_7 .
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні 20.07.2021 суду пояснила, що позивачка є сестрою її рідного діда. Вона зателефонувала, сказала, що погано почувається, попросила приїхати та попросила догляду. Продукти вона возила бабці 2 рази на тиждень, пенсію їй привозила, має довіреність від ОСОБА_1 на оформлення пенсії, однак позивачці все не те було. З травня місяця ОСОБА_1 перестала її пускати додому, потім стосунки налагодилися - вона прибралась в квартирі бабці, покупала її. Однак ОСОБА_1 пустила до квартири свого онука, він неблагонадійний, і все змінилась.
Допитаний в судовому засіданні 29.11.2021 свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що є сином відповідачки. Настільки йому відомо, ОСОБА_1 зателефонувала його матері та попросила догляду. Мати їздила, допомагала, один раз в тиждень це точно, він особисто теж їздив до позивачки разів п'ять, крупи, молоко відвозив, пилесосив в квартирі, а потім бабця начала щось придумувати. Згодом ОСОБА_1 відмовилась їх впускати, коли одного разу відчинила двері, в квартирі були її родичі. Він був свідком того, що мати надавала послуги в квартирі, бачив фотографії як докази, на всі покупки позивачці є чеки, мати неодноразово там пилососила, пиляку витирала, купала бабцю, нігті стригла. В його присутності не готувала, готові страви він не приносив.
Допитаний в судовому засіданні 29.11.2021 свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є чоловіком відповідачки, позивач - бабця дружини. У ОСОБА_1 є ще внуки, які доглядали за нею, однак потім позивачка зателефонувала ОСОБА_5 з пропозицією, щоб вона її доглядала, бо її не влаштовував догляд онуків. При цьому вона прискорювала процедуру оформлення договору утримання, бо раптом вона помре, то онукам дістанеться все майно - її онук раніше щось наплутав з платіжними документами і вона не оформила субсидію. Вони разом з позивачкою поїхали до нотаріуса і уклали договір довічного утримання. Приїжджали до бабці, прибирали в квартирі, привозили продукти. Пенсію її спочатку перевели на картку, однак вона сказала повернути все назад. Платили за комунальні послуги позивачки - за газ, за світло. Потім якісь її онуки з'явилися і вона перестала їх впускати до себе. Наразі ОСОБА_1 проживає у доньки на ОСОБА_6 , у себе в квартирі по ОСОБА_10 жити відмовилась. Були вони у неї один раз в місяць, він ремонтував їй по необхідності. Купляли позивачці крупи, макарони, курятину, фрукти, ОСОБА_11 кожного разу питала, що їй купувати, та з аптеки ліки. Коли він був занятий, ОСОБА_5 сама їздила та купувала, частіше вона цим займалася. Пенсію вони отримували, приїжджали віддавали, скуплялися ОСОБА_1 за свої кошти. Привозили сумки з продуктами, ставили біли дверей, знімаючи це на відео, бо вона перестала їх впускати в квартиру влітку. Це було декілька разів, на контакт ОСОБА_1 не йшла. Їжу бабця готувала сама, готові страви не приносили. Наразі обов'язки не виконуються, більше півроку як не приходили.
В обґрунтування відзиву на позов представником відповідача зазначено, що підтвердженням виконання відповідачем зобов'язань за договором довічного утримання слугують розрахункові документи, що збереглися у відповідача, на придбання продуктів харчування для позивачки, платіжні документи про сплату відповідачем житлово-комунальних послуг, отриманих позивачем за місцем проживання, покази свідків, а також матеріали фото і відео зйомки, що відображають обставини щодо здійснення утримання позивача відповідачем. Спочатку, одразу після укладення довічного утримання, між сторонами договору існували дружні родинні стосунки, адже, позивач є рідною сестрою діда відповідача. Так, позивач з вдячністю приймала від відповідача виконання умов договору, перш за все продукти харчування, приготування їжі, догляд та придбання оселі. Однак, в подальшому, через два місяці від дати укладення договору позивач різко змінила своє ставлення до відповідача та умов договору, яке полягає у тому, що вона перестала допускати відповідача до квартири, в якій живе, тим самим створюючи фізичні перешкоди у доставці продуктів харчування та їжі, почала звинувачувати відповідача у поганому ставленні до себе, не аргументуючи це жодним конкретним прикладом. Починаючи з травня місяця 2020 року відповідач регулярно відчуває складнощі у доступі до позивача та її помешкання з метою виконання умов договору. Придбанні в магазині для позивача продукти харчування та приготовлену їжу відповідач змушена була залишати біля вхідних дверей квартири, в якій мешкає позивач, що викликало непорозуміння та подив зі сторони сусідів. Позивач лише в одному випадку відчиняла двері відповідачці, коли та приносила їй пенсію один раз на місяць, здійснюючи такі повноваження на підставі довіреності від позивача. Таким чином, неможливість виконання умов договору довічного утримання відповідачем зумовлено виключно відсутністю з боку позивача бажання приймати матеріальне утримання (догляд), що кваліфікується як одностороння відмова від договору. Враховуючи відсутність у спірних правовідносинах такої обов'язкової складової, як істотне порушення договору набувачем за договором довічного утримання, застосування ст. 651 ЦК України до відповідача є безпідставним та необґрунтованим. Відповідач також відхиляє звинувачення позивача у невиконанні зобов'язань за договором довічного утримання в частині здійснення витрат на медичне обслуговування позивача та придбання ліків, адже по-перше потреба в такому обслуговуванні та забезпеченні повинна ґрунтуватись на медичних документах та рецептах лікуючого лікаря, наявність яких жодним чином не обґрунтовується позивачем. По-друге, надання медичної допомоги можлива лише за наявності згоди пацієнта,я кої позивач категорично не має наміру надавати на ґрунті свого нічим не спровокованого негативного ставлення до відповідача. Позивач відмовилась в односторонньому порядку від договору, створивши тим самим відповідачу перешкоди у виконанні своїх зобов'язань, яке є неможливим без вчинення відповідних дій позивачем, які насамперед полягають у добровільному прийнятті утримання (догляду) зі сторони набувача. Тому просить відмовити в задоволенні вимог.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, суд вважає можливим закінчити розгляд справи у відсутність учасників процесу на підставі наявних у справі доказів, наданих в судових засіданнях пояснень сторін та показах свідків.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (стаття 744 ЦК України).
Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором довічного утримання (догляду), на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним (частина третя статті 746 ЦК України).
Частиною першою статті 749 ЦК України передбачено, що у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
Набувач може бути зобов'язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати (стаття 750 ЦК України).
Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини (пункт 1 частини першої статті 755 ЦК України).
Як встановлено судом, 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 , як відчужувачем, та ОСОБА_2 , як набувачем, укладено договір довічного утримання (догляду), посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. (а.с. 69-71 - копія договору).
За умовами цього договору (розділ 1) , відчужувач передала у власність набувача належну їй на праві особистої приватної власності квартиру, а набувач зобов'язувалась забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.
Квартира, що відчужувалась за цим договором, розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Розділом 2 договору сторони погодили обов'язки набувача, а саме: матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно (не пізніше десятого числа місяця) має надаватись відчужувачеві, оцінюється сторонами в суму 2 500,00 грн. Оцінка матеріального забезпечення, передбачена цим договором, підлягає індексації в порядку, встановленому законом.
Утримання (догляд) відчужувача з боку набувача повинно відбуватися у вигляді: витрат на забезпечення належним медичним обслуговуванням та належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, надання відчужувачеві медичної допомоги удома лікарями загального профілю, а також лікарями-спеціалістами; щотижневого забезпечення відчужувача продуктами харчування шляхом організації їх доставки за місцем її проживання та оплати їх вартості виходячи з середніх цін на продукти у період їх придбання. Організація щоденного триразового калорійного харчування (сніданок, обід і вечеря); забезпечення відчужувача довічного проживання у цілій квартирі та зобов'язання поховати відчужувача у випадку її смерті.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 березня 2020 року у справі № 766/15307/17-ц (провадження № 61-8809св19) вказано, що «судами встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобов'язався забезпечувати ОСОБА_1 щомісячними платежами, довічним правом на проживання відчужувача в квартирі, тобто, у договорі довічного утримання обов'язки набувача є конкретно визначеними сторонами і обмежуються конкретно визначеним видом забезпечення відчужувача, матеріальна вартість яких становить 800,00 грн на місяць із урахуванням індексації та оплата житлово-комунальних послуг. У матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_2 з урахуванням умов пункту 7 договору, попереджував ОСОБА_1 про неможливість здійснити самостійно оплату отриманих позивачем комунальних послуг. Установивши неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором довічного утримання, які є конкретно визначеними, а також доведеність факту порушення його істотних умов, зокрема несплату ОСОБА_2 вартості житлово-комунальних послуг, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми статей 755, 756 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для розірвання вказаного правочину».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19 (провадження № 61-21536св19) зазначено, що «установивши, що відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань за договором довічного утримання, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для розірвання договору довічного утримання. Відповідачами на підтвердження виконання ними передбачених договором довічного утримання обов'язків не надано належних та допустимих доказів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2020 року у справі № 755/8043/19) (провадження № 61-9943св20) вказано, що «за домовленістю сторін (пункт 13 договору довічного утримання) належними доказами наданих та отриманих ОСОБА_1 послуг і матеріальної допомоги мали бути відповідні акти. Однак на спростування позовних вимог про неналежне виконання умов договору відповідач такі акти не надала».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справа № 325/562/20 (провадження № 61-16384св20) викладено висновок, що у справах про розірвання договору довічного утримання на підставі пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України саме на відповідача (відповідачів) покладений обов'язок доведення належного виконання своїх обов'язків набувача за договором.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі №310/5175/15-ц (провадження № 61-6666св20) зазначено, що для розірвання вказаного договору підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України достатньо встановлення факту неналежного виконання набувачами умов договору. Вина, тобто підстави з яких набувачі неналежним чином виконували умови вказаного договору значення не має.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Так,в якості доказів належного виконання своїх обов'язків за договором довічного утримання, відповідачем надано копії чеків від 05.08.2020, від 26.06.2020, від 02.06.2020, від 24.10.2020, від 10.03.2020, від 08.10.2020, від 26.06.2020, від 11.10.2020, від 24.10.2020, від 21.05.2020, від 25.08.2020, від 21.05.2020, від 26.06.2020, від 08.10.2020, від 10ж.09.2020 та про сплату комунальних послуг від 25.09.2020 та від 12.10.2020.
Позовну заяву ОСОБА_1 подано 31.07.2020.
За березень 2020 року докази утримання відповідачкою ОСОБА_1 відсутні (чек за 10.03.2020 суд не приймає до уваги, оскільки договір укладено 14.03.2020).
За квітень 2020 року докази утримання відповідачкою ОСОБА_1 відсутні.
За травень 2020 року відповідачкою надано копії двох чеків від 21.05.2020 на купівлю продуктів харчування на суми 83,64 грн. та 38,30 грн. (а.с. 42).
За червень 2020 року відповідачкою надано копії чеків від 26.06.2020 на суму 249,33 грн. на суму 30,44 грн. та 154,20 грн., від 02.06.2020 на суму 74,90 грн. (а.с. 40-42).
За липень 2020 року докази утримання відповідачкою ОСОБА_1 відсутні.
При цьому розділом 2 договору сторони погодили матеріальне забезпечення ОСОБА_1 з утримання (догляду), щомісячно на суму 2 500,00 грн., відповідачем не підтверджено надання позивачу такого забезпечення.
Решта чеків надано ОСОБА_2 за серпень 2020 року (2 чеки), за вересень 2020 року (2 чеки) та за жовтень 2020 року, тобто після подання позовної заяви ОСОБА_1 .
Зазначене стосується і наданих відповідачем відео та фото доказів належного утримання ОСОБА_2 позивачки, які датуються кінцем жовтня 2020 року (в тому числі залишення пакетів з продуктами біля дверей ОСОБА_1 ), тобто після отримання відповідачкою позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання.
Доказів неможливості виконання зобов'язань з огляду на не допуск позивачкою її до житлового приміщення в період з 14.03.2020 по 31.07.2020, відповідачем до суду не надано.
З огляду на це, суд не приймає вказані докази в якості належних.
Стосовно показів свідків, наданих в судовому засіданні, то суд вважає, що вони не спростовують заявлені позовні вимоги, так як підтверджують лише часткове виконання обов"язків взятих на себе відповідачем, крім того, свідки є близькими родичами ОСОБА_2 , у звязку з чим суд ставиться до них критично.
Статтею 756 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
Тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування судових витрат не заявлено, вони покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 744, 749, 755, 756 ЦК України, ст..ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України,суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 14 березня 2020 року між ОСОБА_1 , як відчужувачем, та ОСОБА_2 , як набувачем, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Дацко Я.О. та зареєстрованим в реєстрі за № 650.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ) квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,8 кв.м., житловою площею 27,3 кв.м., визнавши за нею право власності на вказану квартиру.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14 квітня 2022 року
Суддя Н.Г.Середня