справа № 2а-928/10/0670
категорія 2.11.1
15 червня 2010 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Кузьменко Л.В.,
при секретарі - Маленівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
встановив :
В лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" звернулось до суду з двома адміністративними позовами до Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції. Позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції від 14.12.2009 року за № 00015223601/0 та від 29.01.2010 року за № 0000092301/0. Свої вимоги мотивує тим, що за результатами позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року та за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року Бердичівською ОДПІ було складено акти за № 3682/23-01/33874718 від 14.12.2009 року та № 71/23-01/33874718 від 26.01.2010 року. На підставі вказаних актів відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2009 року за № 00015223601/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20706,00 грн. та від 29.01.2010 року за № 0000092301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23572,00 грн. через порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
В обґрунтування позову посилається на те, що зафіксовані в акті позапланової виїзної перевірки допущені товариством порушення п. 4.1, п.4.3 ст. 4 та пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки, відповідач зазначив, що порушення допущенні внаслідок того, що позивачем для визначення податкових зобов"язань з ПДВ за операціями з поставок імпортних автомобілів на митній території України до бази оподаткування приймалась контракта (договірна) вартість автомобілів, тоді як за вимогами п.4.3 ст.4 Закону позивач зобов"язаний був визначати базу оподаткування на рівні не нижче митної вартості імпортованих автомобілів. В результаті допущених порушень позивач занизив податкові зобов"язання з ПДВ за операціями з поставок імпортованих автомобілів на митній території України за серпень 2009 року на 108355, за вересень 2009 року на 167163,00 грн., за жовтень 2009 року на 159928,00 грн. за листопад 2009 року на 127387,00 грн., що призвело до завищення заявлених до відшкодування сум ПДВ та прийняття податкових повідомлень-рішень.
Позивач вважає, що висновки відповідача про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є таким, що не грунтується на приписах законодавства, оскільки жодною нормою Закону не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на територію України, є звичайною ціною такого товару, який реалізується на території України.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 року адміністративні позови об"єднані в одне провадження.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача позов не визнав, надав заперечення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Бердичівською ОДПІ було проведено позапланові виїзні перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.10.2009 року по 31.10.2009 року, за результатами яких складені акти за № 3682/23-01/33874718 від 14.12.2009 року та за № 71/23-01/33874718 від 26.01.2010 року.
На підставі вказаних актів відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2009 року за № 00015223601/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 20706,00 грн. та від 29.01.2010 року за № 0000092301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23572,00 грн.
Зі змісту актів Бердичівської ОДПІ вбачається, що платником податків допущені порушення:
1) п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" - при поставці на митній території України товарів, які були попередньо імпортовані підприємство визначало базу оподаткування виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчої за митну вартість товару, в результаті чого занижено податкові зобов"язання з податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 167163 грн., за жовтень 2009 року на суму 159928,00 грн. та за листопад 2009 року на суму 127387,00 грн.;
2) п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - товариством завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2009 року на 50706,00 грн. та за листопад 2009 року на 23572,00 грн., в зв"язку з тим, що підприємством невірно визначено частину залишку від"ємного значення, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював операції із ввезення на митну територію України вантажних автомобілів, вартість яких оплатив продавцям. При цьому позивачем було сплачено всі необхідні митні платежі, в тому числі й ПДВ. Ввезені автомобілі було частково реалізовано на митній території України в це й же період за контрактною (договірною) ціною.
При винесенні податкових повідомлень-рішень відповідач виходив з того, що підприємство зобов"язане було визначати базу оподаткування на рівні не менше митної вартості імпортованих автомобілів.
З висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.
Відповідно до п.3.1.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об"єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту.
База оподаткування операцій з імпорту товарів визначається п.4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.
Згідно з абзацом сьомим пункту 1.7 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 9 липня 1997 року N 307 (зі змінами та доповненнями), митна вартість - вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України "Про Єдиний митний тариф" і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. відповідно до абзацу 5 цього пункту Інструкції - фактурна вартість (договірна, контрактна) - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або має компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі (рахунку-проформі - для договору міни) відповідно до умов зовнішньоторговельного договору (контракту) купівлі-продажу або міни (далі - фактурна вартість). Таким чином, митна вартість товарів самостійно визначається митним органом, і її призначення зводиться до визначення сум податків та зборів, що сплачуються митниці. Отже п.4.3 ст.4 Закону про ПДВ застосовується при проведенні процедури розмитнення товарів, що ввезені на митну територію України, що і було дотримано позивачем при розмитненні автомобілів.
Тоді як для операцій з поставок товарів база оподаткування визначається п.4.1 ст. 4 Закону, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)).
Тому застосування відповідачем норм п.4.3 ст. 4 Закону до операцій з поставок (продажу) раніше імпортованих товарів суперечить як п.4.1 ст. 4 Закону так і безпосередньо п. 4.3 Закону, норми якого розповсюджуються виключно на імпортні операції (операції з ввезення товарів).
Крім того, контроль за дотриманням платниками податків вимог п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" є компетенцією митних органів, а не податкової служби, оскільки відповідно до п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та норм Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків, податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезені товарів та інших предметів на митну територію України, контроль за своєчасність, достовірність, повнотою визначення податкових зобов"язань та за сплатою платниками податку на додану вартість, який справляється при ввезенні товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.
Згідно із положенням "Про порядок справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України" затвердженого наказом Державної митної служби України №821 від 27.09.2006 року, саме митні органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог п. 4.3. ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість".
Таким чином, позиція податкового органу щодо того, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не грунтується на приписах законодавства, жодною з норм якого не передбачено, що митна вартість товару. яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який в подальшому реалізується на території України.
Такою є і позиція Вищого адміністративного суду України, викладена в Ухвалі від 27.05.2009 року в справі №К-294/07 та в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15.04.2010 року.
На підставі викладеного та керуючись Законом України "Про податок на додану вартість", ст. ст. 86, 158-163 КАС України, суд,-
постановив :
Позов задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської ОДПІ від 14.12.2009 року № 0001522301/0 та від 29.01.2010 року № 0000092301/0.
Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя: Л.В. Кузьменко
Повний текст постанови виготовлено: 21 червня 2010 р.
присуджено до стягнення < сума > грн.
матеріальну шкоду < сума > грн.
моральну шкоду < сума > грн.