"09" липня 2010 р. м. Київ К-2158/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого -судді Кобилянського М.Г.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Ліпського Д.В., Юрченка В.В.
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, ВАТ НАСК «Оранта»про стягнення одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди
за касаційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2005 року і ВАТ НАСК «Оранта»на рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 21 липня 2003 року та рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2005 року -
У листопаді 2000 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначав, що проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ, після звільнення з якої 16 червня 2000 року йому встановлено 2 групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби, що на підставі частини шостої статті 23 Закону України “Про міліцію” дає право на одноразову допомогу в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання. Під час розгляду справи вимоги уточнив і просив стягнути з відповідачів одноразову допомогу у розмірі 18290,58 грн. та 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 21 липня 2003 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу у розмірі 18290 грн. 58 коп. та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Додатковим рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 02 серпня 2004 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ НАСК «Оранта»про стягнення одноразової допомоги відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2005 року рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 21 липня 2003 року в частині стягнення з ДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 одноразової допомоги у розмірі 18290 грн. 58 коп. та додаткове рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 02 серпня 2004 року скасовано і прийняте в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу у розмірі 14632, 46 грн. В решті рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 21 липня 2003 року залишено без змін.
Позивач просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково. ВАТ НАСК «Оранта»просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення -про відмову у позові.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення касаційних скарг без задоволення, а рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2005 року та рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 21 липня 2003 року, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом, - без змін з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач проходив службу в органах МВС старшим інспектором СОБ ДПС ДАІ з 1973 року по 20.03.2000р. Під час проходження служби отримав захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах МВС, після звільнення йому встановлена 2 група інвалідності і встановлена ступінь втрати працездатності 70%. Рішенням Залізничного районного суду м.Сімферополя від 17 листопада 2000 року на користь ОСОБА_1 з НАСК «Оранта» стягнуто страхову суму у розмірі 3220 грн. у зв'язку з настанням страхового випадку.
Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що одноразова допомога відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» підлягає стягненню з ДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим, оскільки НАСК «Оранта», виплативши позивачу страхову суму у розмірі 3220 грн., свої зобов'язання перед ним виконала. Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст.12 Закону України «Про охорону праці»та ст.17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей».
Скасовуючи рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 21 липня 2003 року в частині стягнення з ДАІ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_1 одноразової допомоги у розмірі 18290 грн. 58 коп. та додаткове рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 02 серпня 2004 року і відмовляючи в цій частині в позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що одноразову допомогу має виплачувати НАСК «Оранта», оскільки цей обов'язок покладено на відповідні органи страхування, яким МВС України перераховує страхові внески.
Такий висновок суду є правильним з наступних підстав.
Відповідно до частини 6 статі 23 Закону України “Про міліцію”(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.
У зазначеній статті закріплено основні положення щодо державного страхування та відшкодування шкоди в разі загибелі або каліцтва працівника міліції, а також визначено граничні суми грошових виплат у разі настання страхового випадку.
Згідно з пунктом з Постанови Верховної Ради України від 25 грудня 1990 року “Про порядок введення в дію Закону Української РСР “Про міліцію” стаття 23 цього Закону набрала чинності після затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 (у редакції постанови від 19 листопада 1992 року №627 зі змінами, внесеними постановами від 9 березня 1995 року №165, 22 березня 1995 року №206 та від 28 червня 1997 року №664) Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі - Положення) , в якому було регламентовано порядок і умови проведення страхових виплат; передбачено критерії визначення розміру відшкодування залежно від ступеня втрати працездатності в межах граничної суми, встановленої в зазначеній нормі закону; визначено особу страховика -Національну акціонерну страхову компанію “Оранта”(далі -НАСК “Оранта”), строки і порядок виплати страхових сум.
За змістом пунктів 1,3-5 Положення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування перераховуються на спеціальний рахунок НАСК “Оранта”, яка в разі настання страхових подій, передбачених у пункті 2 Положення, проводить виплату страхових сум. Спори, які виникають із приводу виплати страхових сум і сторонами в яких є застрахований (його спадкоємці) та страховик -НАСК “Оранта”, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що одноразова грошова допомога у розмірах, передбачених п.п.а п. 2 Положення, підлягає стягненню з НАСК «Оранта».
Рішення судів щодо задоволення позову в частині стягнення суми на відшкодування моральної шкоди прийняте з урахуванням фактичних обставин справи та відповідає характеру і тяжкості завданих позивачу моральних страждань.
Враховуючи те, що посилання сторін в касаційних скаргах на порушення судами норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судами повно та всебічно з'ясовані обставини, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами і при цьому судові рішення ухвалені відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 230 КАС України, колегія суддів -
Касаційні скарги ОСОБА_1 і НАСК «Оранта» залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 27 квітня 2005 року та рішення Київського районного суду м.Сімферополя від 21 липня 2003 року, з урахуванням змін, внесених апеляційним судом,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у випадках, з підстав, у строки та в порядку , визначених статтями 235-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.
СУДДІ : Амєлін С.Є.
Гурін М.І.
Ліпський Д.В.
Юрченко В.В.