м. Київ К-28303/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Головчук С.В.,
Розваляєвої Т.С.,
Рецебуринського Ю.Й.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради міста Сімферополя (далі -УПСЗН) про стягнення допомоги по догляду за дитиною,
встановив:
У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до положень Закону України від 21 листопада 1992 року № 2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(далі -Закон № 2811-ХІІ) вона як мати малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення ним трирічного віку в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Посилаючись на те, що вона отримує цю допомогу в розмірі, меншому, ніж передбачено Законом № 2811-ХІІ, просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати УПСЗН щомісячно виплачувати допомогу з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не менш прожиткового мінімуму встановленого для дітей у віці до 6 років за період з липня по грудень 2007 року у сумі 2648,09 гривень.
Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2009 року, позов задоволено. Визнано бездіяльність УПСЗН неправомірною. Зобов'язано УПСЗН виплатити ОСОБА_6 державну допомогу по догляду за дитиною за період з 09.07.2007 року по грудень 2007 року у розмірі 2648, 09 гривень.
У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить судове рішення скасувати і постановити нове рішення.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_6, маючи сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, здійснює за ним нагляд і має право на отримування допомоги по догляду за дитиною у розмірі, встановленому частиною першою статтею 15 Закону №2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Статтею 3 Закону № 2811-ХІІ передбачено виплату допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інших видів допомоги.
Частиною першою статті 14 зазначеного Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно. Статтею 15 цього ж Закону встановлено розмір допомоги.
Абзацом третім частини другої статті 56, пунктами 7, 14 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(далі -Закон № 489-V) зупинено на 2007 рік дію, зокрема статті 15 Закону № 2811-ХІІ і встановлено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 пункт 14 статті 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ визнано таким, що не відповідає Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 62 Закону № 489-V затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 квітня -у розмірі 463 грн., з 1 жовтня - 470 гривень.
Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по 31 грудня 2007 року - до статті 15 Закону № 2811-ХІІ.
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу допомогу по догляду за дітьми до досягненню нею трирічного віку, відповідно до Закону № 2811 -Х11 з 9 липня 2007 року.
Згідно ч. 2 ст. 220 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Рішення судів попередніх інстанцій щодо дати, до якої відповідача зобов'язано виплатити позивачу державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, в порядку касаційного провадження не оскаржено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 КАС підставами касаційного оскарження судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права та відсутні передбачені ст. 227 КАС України підстави для їх обов'язкового скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд,
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради міста Сімферополя залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 листопада 2008 року і ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя М.О. Сорока