м. Київ К-19093/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченко А.О., Федорова М. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 по справі № 3/114-1316 (22-а-1673/07)
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_6
до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_6 (далі -позивач, Підприємець) звернувся до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі -відповідач, ОДПІ, орган податкової служби) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2006 № 0032571701/0, яким позивачу визначено штрафні санкції в розмірі 800,00 грн. за затримку на 738 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем єдиний податок на підприємницьку діяльність з фізичних осіб у сумі 1 600,00 грн.
Постановою Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2007, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 по справі № 3/114-1316 (22-а-1673/07), позовні вимоги задоволено повністю.
Суди мотивували свої рішення тим, що дія Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не поширюється на порядок погашення зобов'язань за єдиним податком.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування оскаржуваних рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Як установлено судами, підставою прийняття оспорюваного рішення, винесеного органом податкової служби, було те, що Підприємцем в порушення ст. 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку звітності суб'єктів малого підприємництва»єдиний податок сплачено із запізненням.
Задовольняючи позовні вимоги Підприємця та скасовуючи податкове повідомлення - рішення, суди у цій справі керувалися положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, Законом України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»та Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку звітності суб'єктів малого підприємництва».
Відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України. Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно з законодавством України.
Закон України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є спеціальним Законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та держаними цільовими фондами з податків та зборів.
Статтями 14 та 15 Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»визначено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Єдиний податок, який передбачений Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування обліку звітності суб'єктів малого підприємництва»не входить відповідно до Закону України від 25.06.1991 № 1251-XII «Про систему оподаткування»до загальнодержавних та місцевих податків і зборів.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що прийняте органом податкової служби оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам законодавства.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.
Постанову Господарського суду Тернопільської області від 19.04.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2007 по справі № 3/114-1316 (22-а-1673/07) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров