м. Київ К-12933/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченко А.О., Федорова М. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2007 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.02.2007 по справі № 21/431-НА
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТК Транс»
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «КТК Транс»(далі -позивач, Товариство) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому (далі -відповідач, ДПІ, орган податкової служби) про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2006 № 0001532302/0/1682, від 04.08.2006 № 0001532302/1/2575, від 18.10.2006 № 0001532302/2/4427, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 34 026,00 грн., та податкових повідомлень-рішень від 29.05.2006 № 0001532302/0/1683, від 04.08.2006 № 0001532302/1/2574, від 18.10.2006 № 0001532302/2/4426, якими позивачу за непрямими методами визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 2 703,00 грн., в тому числі 1 802,00 грн. -основний платіж.
Постановою Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2007, залишеною без змін ухвалою Хмельницького апеляційного господарського суду від 23.02.2007 по справі № 21/431-НА, позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, у якій ставиться питання про скасування оскаржуваних рішень та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Як установлено судами, підставою прийняття оспорюваних рішень, винесених органом податкової служби за результатами неодноразового адміністративного оскарження, було те, що в порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон № 168/97-ВР) Товариством занижено базу оподаткування з поставки транспортних послуг на митній території України та завищено базу оподаткування з поставки транспортних послуг за межами митного кордону України, внаслідок чого платником податку завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок у банку на 34 026,00 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за листопад 2005 року на 1 802,00 грн.
Перевіркою встановлено, що позивач надавав міжнародні транспортні послуги з перевезення багажу та вантажобагажу (товаробагажу) на митній території України та за її межами. Згідно з платіжними дорученнями покупцями оплачувалась загальна вартість такої поїздки, що включала в себе вартість поставок послуг з транспортних перевезень в межах митного кордону України та вартість перевезень за межами митного кордону України. База оподаткування перевезень на митній території України та за межами митного кордону України, яка відображена в декларації, на момент перевірки не підтверджена розрахунками (калькуляціями) витрат або іншими документами.
Судами також встановлено, що на підставі договорів Товариством ряду контрагентам було надано послуги з транспортного - експедиційного обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом як по території України так і у міжнародному сполученні по ціні 2,10 -2,30 грн./ 1км. та 4,70 грн. з урахуванням порожнього пробігу автомобіля (без вантажу) у зворотньому напрямку від пункту розвантаження до пункту навантаження.
Так, згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування.
Пунктом цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно пп. 1.20.1 п. 20 ст. 1 Закон України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна -це ціна за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності -однорідних) товарів (роботи, послуги).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, що саме по звичайні ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як того вимагає вищезазначена норма, позивач надавав послуги у період, який перевірявся органом податкової служби, а тому доводи останнього щодо порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97- ВР є необґрунтованими.
Пунктом 1.20.8 ст. 1 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При цьому донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (пп. 1.20.10 ст. 1 зазначеного Закону).
Порядок і підстави визначення сум податкових зобов'язань платників податків за непрямими методами регулюється п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак, за відсутності наведених в цій нормі підстав, суди дійшли вірного висновку, що відповідачем неправомірно застосовано непрямий метод для визначення сум податкових зобов'язань позивача.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи органа податкової служби, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому відхилити.
Постанову Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2007 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 23.02.2007 по справі № 21/431-НА залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 КАС України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров