"24" червня 2010 р. м. Київ К-44537/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Шипуліної Т.М.
при секретарі Патюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві
на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009
та постанову Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2009
у справі № 6/65/09 Господарського суду Миколаївської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «НІБУЛОН»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у М.Миколаєві
за участю прокурора Миколаївської області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення
Постановою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2009, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009, позов ТОВ СП «Нібулон»задоволений: податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СПД у м. Миколаєві) від 20.01.2009 № 00000240/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої позивачем за липень 2008 року, на 2910497,39 грн. скасоване як протиправне.
Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення вмотивований відсутністю правового зв'язку між правом позивача на бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість та виконанням обов'язку щодо перерахування до бюджету суми податку його постачальниками та їх контрагентами в ланцюгу поставок товарів від виробника до позивача.
В касаційній скарзі СДПІ у м. Миколаєві просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) та на неповноту встановлення обставин справи, вважаючи, що не підтвердження за результатами перевірки сплати податку контрагентами ТОВ «Атлант Лайн», у якого позивач придбав товар (зерно кукурудзи, пшениці, ячменю), виключає правомірність декларування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року в сумі 2910497,39 грн., що відповідає загальній сумі податкових зобов'язань цих контрагентів з операцій поставки товару в ланцюгу поставок.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Суд встановив, що фактичною підставою для зменшення ТОВ СП «Нібулон» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларованої в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2008 року, на 2910497,39 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 20.01.2009 № 26/40/14291113, про порушення товариством пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР з посиланням на факт не підтвердження факту декларування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та сплати сум цих зобов'язань до бюджету контрагентами ТОВ «Атлант Лайн», постачальника зерна позивачу, а саме: ТОВ «Агні-Юг», ТОВ «Веремія Південь», ПП «Наяда-С», ТОВ «Євро текс», ТОВ «ТОП-Сервіс-Н», ТОВ «Херсон Пайп», які податкову звітність не подавали, податки не сплачували, визнані банкрутами судом в жовтні 2007 року, в червні -серпні 2008 року (а.а.с.22-29, т.1).
Абзацом 1 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Підпунктом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що у разі якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Згідно з наведеними нормами платник податку має право на бюджетне відшкодування тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у попередньому податковому періоді, що узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у пункті 1.8 ст. 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Факт сплати позивачем податку в сумах, задекларованих до відшкодування за липень 2008 року, СДПІ не заперечується та підтверджений результатами перевірки, здійсненої відповідачем, результати якої зафіксовані в акті перевірки від 20.01.2009 № 26/40/14291113.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог пункту 1.8 ст. 1, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР. Інші статті цього Закону також не ставлять виникнення у платника податку на додану вартість права на бюджетне відшкодування суми надмірно сплаченого податку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими платниками податку, до того ж тими, з якими платник податку безпосередньо не мав господарських відносин.
Вирішуючи спір у даній справі, суди першої та апеляційної інстанції правильно виходили з того, що право платника податку на додану вартість на відшкодування з бюджету податку, сплаченого постачальникам товарів (послуг) в ціні придбання, в сумі, яка перевищує суму податкових зобов'язань за відповідний звітний період, не залежить від виконання постачальниками цих товарів в ланцюгу поставок своїх податкових зобов'язань. Лише у випадках встановлення в судовому процесі факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару в ланцюгу поставок від виконання податкового обов'язку таке може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
Посилаючись на несплату постачальниками зерна в ланцюгу поставок до позивача, ДПІ не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.
Між тим, надані позивачем копії платіжних доручень підтверджують сплату позивачем спірної суми податку в ціні придбання товарів безпосередньому постачальнику товару - ТОВ «Атлант Лайт»; сума податкового кредиту з податку на додану вартість, задекларована за червень 2008 року у зв'язку з придбанням зерна у ТОВ «Атлант Лайн», підтверджена належним чином оформленими податковими накладними та відповідає сумі податкових зобов'язань, задекларованих ТОВ «Атлант Лайн»(а.с. 23, т. 1, а.а. 158-261 додатка № 2 до справи). Придбання зерна відповідає напрямку господарської діяльності позивача, яким у червні 2008 року були здійснені господарські операції з придбання зерна, крім ТОВ «Атлант Лайн», ще з 22 постачальниками (а.с.86-93, т.2). Позивач надав товарно-транспортні накладні за 31.05.2008 -30.06.2008 на перевезення автомобільним транспортом зерна, відвантаженого ТОВ «Атлант Лайн», вантажні митні декларації та акти здавання зерна на перевантажувальних терміналах при експортуванні зерна за межі митної території України, порівняння зафіксованих в них даних щодо номеру товарно-транспортної накладної, номеру державної реєстрації транспортного засобу, ваги свідчать про їх спів падання (додатки №№ 3, 4 та 5 до справи).
За таких обставин, враховуючи положення частини 2 ст. 72 КАС України щодо зобов'язаної сторони в процесі доказування при розгляді справи про протиправність рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень за умови заперечення останнім позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі і великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2009, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2009 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підписЄ.А.Усенко
Судді підписЛ.І.Бившева
підпис М.І.Костенко
підписН.Є.Маринчак
підписТ.М.Шипуліна