"29" червня 2010 р. м. Київ К-361/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Карася О.В.
Костенка М.І.
Маринчак Н.Є.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Кунда Д.І.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим
на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 року
та постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2008 року
по справі № 2-27/17980-2007А
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Кримська фондова компанія"
до Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим
треті особи : Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_5
та ОСОБА_6
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
У грудні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-Кримська фондова компанія" звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000012201/2 та №0000022201/2 від 10 грудня 2007 року, а також першої податкової вимоги відповідача №1/37 від 09 січня 2008 року.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2008 року позов задоволено та визнано нечинними спірні податкові повідомлення-рішення, а також визнано нечинною першу податкову вимогу ДПІ у м. Феодосії Автономної Республіки Крим №1/37 від 09 січня 2008 року.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 року змінено постанову суду першої інстанції в частині визнання нечинними спірних правових актів індивідуальної дії та визнано їх протиправними та скасовано.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що рішення судів було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 червня 2007 року посадовими особами відповідача проведена планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Кримська фондова компанія" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.
За результатами перевірки було встановлено порушення позивачем вимог підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 статті 7, підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР), що виразилося у заниженні податку на прибуток за 2006 рік у сумі 18226,50 грн.
На підставі акту перевірки та в результаті процедури адміністративного оскарження відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000012201/2 від 10 грудня 2007 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 24936,10 грн., у тому числі 18861,00 грн. - за основним платежем та 6075,10 грн. - за штрафними (фінансовими санкціями) а також № 0000022201/2 від 10 грудня 2007 року про визначення суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на прибуток у сумі 1886,10 грн.
Підставою для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток стали висновки відповідача про завищення позивачем витрат, понесених у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи -ОСОБА_6 та про заниження доходу, отриманого від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаної особи - ФОП ОСОБА_7
Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Судами встановлено, що ОСОБА_7. та ФОП ОСОБА_8 не підпадають під ознаки пов'язаної особи, встановлені пунктом 1.26 статті 1 Закону № 334/94-ВР. Тому правильними є висновки судів, що донарахування податку на прибуток з цих підстав не відповідає вимогам Закону.
Відповідно до підпункту 1.20.1. пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Відповідно до підпункту 1.20.8. пункту 1.20 статті 1 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, встановлених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.
Судами встановлено, що під час проведення перевірки податковим органом не було направлено запит з метою підтвердження відповідності ціни договорів оренди звичайній ціні, а позивач сам надав вказане обґрунтування відповідачу, яке ним не було прийнято до уваги.
Крім того, відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.
Порядок визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами регулюється пунктом 4.3 статті 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі -Закон №2181-III).
Відповідно до підпункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону №2181-III рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту, у даному випадку, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Однак, відповідач не надав судам відповідного рішення про застосування непрямих методів для визначення звичайної ціни товарів (робот, послуг) по господарським зобов'язанням з ОСОБА_7. та ФОП ОСОБА_6
Суди, з посиланням на відповідні норми чинного податкового законодавства дійшли обґрунтованого висновку, що Державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим визначення звичайної ціни позивачу за господарським зобов'язаннями з третіми особами здійснено без дотримання вимог статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" а також статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Також правильними є висновки судів і відносно протиправності податкової вимоги відповідача № 1/37 від 09 січня 2008 року тому, що відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону №2181-III при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. У зв'язку з чим вимога про сплату неузгодженого у встановленому порядку податкового зобов'язання не може вважаться правомірною.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а вказане судове рішення -без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Феодосії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2008 року залишити без змін.
Справу повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий (підпис) Голубєва Г.К.
Судді (підпис) Карась О.В.
(підпис) Костенко М.І.
(підпис) Маринчак Н.Є.
(підпис) Федоров М.О.
Ухвала складена у повному обсязі 02.07.2010р.