"01" липня 2010 р. м. Київ К-58688/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області
на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2009 року
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року
у справі № 2а-1725/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області
про визнання дій протиправними та зобов'язання зробити перерахунок пенсії, -
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області (далі -відповідач) про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01 січня 2006 року по 01 березня 2009 року; визнання протиправною бездіяльності УПФУ в Мелітопольському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та невиплати у повному обсязі надбавки до пенсії згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язання УПФУ в Мелітопольському районі Запорізької області нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2006 року по 01 березня 2009 року у розмірі 305 мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування»; стягнення з УПФУ в Мелітопольському районі Запорізької області витрат на сплату державного мита у сумі 3,40 грн.
Позивач зазначила, що вона відноситься до категорії діти війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їй не виплачувалось, просила зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплати.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність УПФУ в Мелітопольському районі Запорізької області щодо законодавчо визначеного обов'язку здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 21 травня 2009 року протиправними. Зобов'язано УПФУ в Мелітопольському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період з 22 травня 2008 року по 22 травня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2009 року залишено без змін.
В касаційній скарзі УПФУ в Мелітопольському районі Запорізької області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Позивач -ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії діти війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Так, станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.2 статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»з метою приведення окремих норм законів відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», який набрав чинності 02 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 виключено та статтею 110 (викладеною цим Законом у новій редакції) установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»не приймалися.
З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.
Так, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме: пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не вносилися зміни до розмірів соціальних виплат, які передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин та враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України, а також зважаючи на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та зважаючи на повноваження, визначені частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що перерахунок та виплату пенсії позивачу необхідно здійснювати за період з 22 травня 2008 року по 22 травня 2009 року.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2009 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Мелітопольському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21 травня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: ____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ О.В. Карась
_____________________ М.І. Костенко
_____________________ Н.Є. Маринчак
_____________________ Є.А. Усенко