"01" липня 2010 р. м. Київ К-440/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого: Бившевої Л.І.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки
на постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2009 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року
у справі № 2а-877/09
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки
про визнання неправомірними дій, зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії, -
25 березня 2009 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки (далі -відповідач) про відновлення строку звернення в адміністративний суд за захистом порушеного права на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року; визнання неправомірної бездіяльність УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки по ненарахуванню та невиплаті щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року та надалі згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов'язання УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком для непрацездатних осіб у відповідності до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року у сумі 3786,84 грн. і в майбутньому нараховувати та виплачувати згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Позивач зазначив, що він відноситься до категорії діти війни та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії йому не виплачувалось, просив зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки та виплати.
Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки щодо не нарахування доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Зобов'язано УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за рахунок державного бюджету у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715,23 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування судових витрат 1,70 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2009 року залишено без змін.
В касаційній скарзі УПФУ в Калінінському районі м. Горлівки, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді -доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Позивач -ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії діти війни.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Так, станом на момент виникнення спірних правовідносин, розмір мінімальної пенсії за віком визначений був лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.2 статті 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 2 статті 8 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Так, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а саме: пункту 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
За таких обставин та враховуючи приписи частини 2 статті 152 Конституції України, а також зважаючи на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку, що перерахунок та виплату пенсії позивачу необхідно здійснювати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки підлягає залишенню без задоволення, а постанова Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2009 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки залишити без задоволення, а постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 травня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий: ____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ О.В. Карась
_____________________ М.І. Костенко
_____________________ Н.Є. Маринчак
_____________________ Є.А. Усенко