"01" липня 2010 р. м. Київ К-56395/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.
суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.
при секретарі Патюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміа»
на постанову Господарського суду Київської області від 04.11.2008
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009
у справі № А18/507-08 Господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каміа»
до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області
про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання незаконними дій
Постановою Господарського суду Київської області від 04.11.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009, відмовлено в задоволенні позову ТОВ «Каміа»про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ В Обухівському районі Київської області від 20.05.2008 № 0001412301/2/2152 про визначення товариству податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток у сумі 130768,00 грн., в тому числі 108038,00 грн. та 22730,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції, та від 20.05.2008 № 00011282301/2/2151 про зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої за липень 2007 року, на 22125,00 грн. та про зобов'язання сплатити штрафні (фінансові) санкції в сумі 4426,00 грн.
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлені в судовому процесі обставини щодо заниження позивачем в податковому обліку з податку на прибуток за півріччя 2007 року валового доходу на 110625,00 грн. згідно з розрахунком коригування податкових зобов'язань від 01.06.2007 при фактичній відсутності повернення позивачу поставленого товару (мішків) на цю суму покупцем ВАТ «Концерн «Стирол»»; завищення за цей же звітний період витрат на 12200000,00 грн. уточнюючими розрахунками від 26.10.2007 № 37664 та від 29.10.2007 № 37678, а також за рахунок віднесення до валових витрат плати за землю в сумі 28014,73 грн. без підтвердження цих сум витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких встановлена правилами податкового обліку; завищення валових витрат в податковому обліку за 2005 рік на 4440,00 грн.. а за півріччя 2006 року -на 4560,00 грн., внаслідок заниження на ці ж суми балансової вартості запасів станом на 31.12.2005 та 30.06.2006 відповідно. Суд також дійшов висновку про порушення позивачем правил податкового обліку, встановлених підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 , пунктом 4.7 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок зменшення суми податкових зобов'язань за червень 2007 року на 22125,00 грн. при відсутності факту повернення товару (мішків) покупцем ВАТ «Концерн «Стирол»»та внаслідок заниження податкових зобов'язань за березень 2006 року на 13325,35 грн. та завищення на цю ж суму податкових зобов'язань за квітень 2006 року по операції з придбання за договором доручення для ТОВ «Ісіда Мерітайм»автомобіля у ТОВ «Надія».
В касаційній скарзі ТОВ «Каміа»просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ в Обухівському районі Київської області просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів (частина друга цієї статті).
Згідно зі статтею 86 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як свідчить зміст позовної заяви, обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Каміа»посилався на те, що зменшення в декларації про оподаткування прибутку підприємства за півріччя 2007 року валових доходів на 110625,00 грн. було обумовлено помилковим включенням цієї суми до валових доходів відповідно до видаткової накладної від 30.04.2007 № 1002982 на поставку ВАТ «Концерн «Стирол»»мішків в кількості 75000 штук на загальну суму 132750,00 грн., в тому числі ПДВ 22125,00 грн., виписаної до рахунку-фактури від 28.04.2007 №КМ-101853 для отримання передоплати за товар, як передумови поставки згідно договору від 06.06.2002 № 002, оскільки ні оплати, ані поставки за вказаними обліковими документами не відбулося. Підставою для поставки мішків в кількості 75000 штук на загальну суму 132750,00 грн., в тому числі ПДВ 22125,00 грн. слугувала видаткова накладна від 26.06.2007 № 1003812, за якою, як первинним документом, 110625,00 грн. були включені до валового доходу в податковому обліку за вказаний звітний період. Що ж до збільшення валових витрат за півріччя 2007 року на 12200000,00 грн. уточнюючими розрахунками від 26.10.2007 № 37664 та від 29.10.2007 № 37678 та віднесення до валових витрат в цьому ж звітному періоді плати за землю в сумі 28014,73 грн., то позивач доводив правомірність такого ведення податкового обліку з посиланням на факт понесення ним витрат у зазначених сумах у зв'язку з придбанням селітри у ВАТ «Концерн «Стирол»», за яку грошові кошти були сплачені постачальнику платіжними дорученнями від 13.06.2007 № 1450, від 15.06.2007 №1468 та № 1469, від 18.06.2007 № 1571, та у зв'язку із сплатою земельного податку за березень -червень 2007 року платіжним дорученням від 31.05.2007 № 1208. На підтвердження цих доводів позивач надав суду в тому числі й зазначені вище видаткові накладні та платіжні доручення, які залучені до справи (а.а.с.227, 242-246, т. 1). В порушення статті 86 КАС України цим доказам суд не дав будь-якої оцінки, так само як і доводам позивача, на які від посилався в обґрунтування позовних вимог. З огляду на це ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнані такими, що відповідають вимогам статті 159 КАС України щодо законності та обґрунтованості, оскільки обставини справи, на які послався суд, не можуть вважатися дійсними, а відповідно і їх юридична оцінка судом правильною.
Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені процесуальним законом засоби для всебічного та повного з'ясування обставин справи, дати їм належну юридичну оцінку та вирішити спір відповідно до вимог норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 220, 223, частинами 2, 4 ст. 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ТОВ «Каміа»задовольнити частково, скасувати постанову Господарського суду Київської області від 04.11.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий підпис Є.А.Усенко
Судді підпис Л.І.Бившева
підпис О.В.Карась
підпис М.І.Костенко
підпис Н.Є.Маринчак