Справа №442/1034/22
Провадження №2/442/564/2022
14 квітня 2022 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючої - судді - Курус Р.І.,
з участю секретаря судового засідання - Федишина Б.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що в квартирі АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову покликається на те, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , в якому з числяться зареєстрованим відповідачі, який тривалий час у квартирі не проживають. Враховуючи, що факт реєстрації відповідачів в квартирі створює їй перешкоди в користуванні та розпорядженні своїм майном, витраті додаткових коштів на оплату комунальних послуг, а тому змушена звернутись з даним позовом до суду.
17.02.2022 направлено запит до Відділу - центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради щодо реєстрації місця проживання відповідачів, відповіді на які судом отримано 23.02.2022.
Ухвалою від 17.02.2022 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 15.03.2022, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Дана ухвала надсилалась сторонам по справі, однак відповідач ухвали про відкриття провадження не отримав, поштовий конверт був повернений до суду з відміткою «інші причини».
Позивач подала заяву про розгляд справи у її відсутності та підтримання позову. З приводу ухвалення заочного рішення у справі не заперечує.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, відзиву на позов не подали.
Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичній особі направляється за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, суд доходить висновку про належне вжиття всіх заходів щодо повідомлення, зокрема, відповідачів, про розгляд даної справи та вважає його належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.
При таких обставинах суд визнав неявку відповідачів неповажною та розглянув справу у їхній відсутності, ухваливши про заочний розгляд справи.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Згідно із ч. 1ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності р. НОМЕР_2 від 04.04.2003 року, виданого Львівським бюро приватизації відомчого житла залізниці (1/5 частки), договору дарування 2/5 часток у праві спільної часткової власності на квартиру від 25.03.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Куртяк О.О. (1/5 частки) на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , а.с. 13-32.
Іншим співвласником даної квартири є рідний брат позивачки ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності р. НОМЕР_2 від 04.04.2003 року, виданого Львівським бюро приватизації відомчого житла залізниці (1/5 частки), договору дарування 2/5 часток у праві спільної часткової власності на квартиру від 25.03.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Куртяк О.О. (1/5 частки) та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20 грудня 2019 року, р. №1337 (1/5 частки).
Згідно поданої Дрогобицькому міськрайонному суду Львівської області заяви ОСОБА_4 заяви від 01.03.2022, останній підтверджує факт непроживання відповідачів у квартирі АДРЕСА_1 , позовні вимоги підтримує та просить їх задоволити.
Згідно будинкової книги на квартиру АДРЕСА_1 , зокрема розділу IV «Прописка» вбачається, що у даній квартирі числяться зареєстрованим відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а.с. 10-15.
Статтею 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім"ї, інших осіб.
Відповідно до акту, складеного 26.01.2022 комісією КП «Управитель «Житлово - експлуатаційне об'єднання» Дрогобицької міської ради вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають в квартирі АДРЕСА_1 з 2012 року і по час обстеження, а.с. 33.
В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження поважності причин відсутності відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі, що належить на праві приватної власності позивачу та її рідному братові, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З огляду на зазначене, суд надає віри доводам позивача з приводу того, що відповідачі, з 2012 року в спірному житлі там не проживають, добровільно залишили місце своєї реєстрації.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Частиною 1 ст. 156 ЖК України визначено, що члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Крім того, згідно з ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази, суд приходить до переконання, що оскільки відповідачі не проживають у житлі позивача понад встановлені законом строки, добровільно це житло залишили, не користуються ним, не несуть витрат по його утриманню, а тому їх слід визнати такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідачів на користь позивача в рівних частинах слід стягнути 992,40 грн. понесених судових витрат.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 258, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 992,40 (девятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок) грн. понесених судових витрат.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Повне судове рішення складено 14 квітня 2022 року.
Головуюча суддя Курус Р.І.