Справа №461/1432/22
12 квітня 2022 року Галицький районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді Волоско І.Р.,
секретар судового засідання Береза П.Р.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (79026, м. Львів, вул. Івана Франка, 157) про визнання батьківства, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до до ОСОБА_3 , третя особа Львівський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання батьківства.
В обґрунтування даного позову покликається на те, що з 23 січня 2014 року ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) й ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_3 у квартирі, яка належить на праві власності останньому. У 2020 році у неї від ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). 15 січня 2021 року заявниця зареєструвала народження доньки у Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства м.Львів, про що було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 15.01.2021 року, і зроблено відповідний актовий запис №43. Її ім'я та по батькові у державному реєстрі відомостей про народження було записано у відповідності з ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України за вказівкою матері. По батькові доньку позивачка записала як « ОСОБА_6 ». Між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були відносини як чоловіка та дружини, вони вели спільний бюджет та домашнє господарство, піклувалися один про одного. Дитину вона зареєструвала на своє прізвище, оскільки на той час батько дитини вів невизначений спосіб життя, до подружніх стосунків ставився безвідповідально, а тому актовий запис про народження, з її слів, був вчинений у відповідності ст.135 СК України. При цьому, з пологового будинку її з дитиною забрав саме ОСОБА_3 , з яким вони разом продовжували проживати до 2022 року. З моменту народження доньки ОСОБА_3 відразу та повністю визнав її своєю дитиною, піклувався про неї, допомагав у вихованні та надавав посильну допомогу, в тому числі і матеріальну. ОСОБА_3 визнавав себе батьком дитини, погоджується на визнання його батьком дитини. Внаслідок цього просить суд позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 04 березня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 12 квітня 2022 року закрито підготовче судове засідання та призначено судовий розгляд справи.
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позові.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав.
Представник третьої особи надіслала до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 23 січня 2014 року ОСОБА_1 та її діти, ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) й ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) за адресою: АДРЕСА_3 ., у квартирі, яка належить на праві власності останньому.
У 2020 році у неї від ОСОБА_3 народилась донька ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,).
15 січня 2021 року заявниця зареєструвала народження доньки у Львівському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства м.Львів, про що було видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 15.01.2021 року, і зроблено відповідний актовий запис №43.
Відповідач ОСОБА_3 визнав позов і його визнання не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та не суперечить закону, тому підстави для неприйняття визнання позову - відсутні.
Відповідно до ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Частиною 4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Оскільки відповідач визнав позов у повному обсязі, про що 12.04.2022 року на адресу суду подав заяву, і таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 5,6,10, 206, 263-265 ЦПК України,
вирішив:
позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , уродженця м. Львів, батьком доньки, ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в м.Львів.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Р.Волоско