31.03.2022 Єдиний унікальний номер 205/8408/21
Єдиний унікальний номер судової справи: 205/8408/2021
Номер провадження: 2/205/641/2022
31 березня 2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовомДніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Представник Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що кімната АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради. У зазначеній кімнаті зареєстрований з 17.08.2004 року ОСОБА_1 ( далі - Відповідач), однак, в спірній квартирі не проживає більше п'яти років, рахунок на ім'я відповідача закритий з 01.10.2018 року та наявна заборгованість за комунальні платежі.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд визнати ОСОБА_1 , таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_1 .
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просить розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутність та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства України.
Представник третьої особи,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що кімната АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в особі Дніпровської міської ради
Судом також встановлено, що 12 червня 2007 року на підставі ордеру на жилу площу в гуртожитку № 026 серія АА, виданого на підставі рішення № 1 адміністрації Відкритого акціонерного товариства фірми «Дніпробудіндустрія» ОСОБА_1 ,1985 р.н. була надана для проживання кімната АДРЕСА_3 .
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є зареєстрованим за вказаною адресою з 17.08.2004 року, що підтверджується довідкою № 1681 Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради від 23.07.2021 року, але у такій кімнаті фактично не проживає більше п'яти років, що підтверджується відповідними актами підписаний мешканцями такого будинку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та який затверджений заступником Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.
Доказів поважних причин відсутності відповідача протягом вказаного часу у зазначеному житловому приміщенні суду не представлено. Суд зауважує, що відповідач не був позбавлений можливості подати докази по справі як особисто, так й через свого представника або за допомогою поштового зв'язку, оскільки він повідомлявся судом про розгляд цивільної справи у встановленому чинним процесуальним законом порядку.
До судового засідання відповідач не з'явився, належних та допустимих доказів до поважності причин неявки суду не представив, не надав жодного заперечення чи пояснення по суті спору. Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, надало суду право обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Відповідно до ч. 1 ст. ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернути до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який здійснюється судом у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основних свобод людини, ратифікованої Україною 11 вересня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожній особі, окрім інших прав, гарантовано право на повагу до її житла. Воно охоплює, насамперед, право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою цього житла.
Пункт 2 ст. 8 Конвенції чітко визначає підстави, за яких втручання держави у використання особою прав, зазначених в п.1 цієї статті, є виправданим. Таке втручання має бути передбачене законом і необхідне в демократичному суспільстві, а також здійснюватися в інтересах національної і громадської безпеки або економічного добробуту країни, для охорони порядку і запобігання злочинності, охорони здоров'я чи моралі, захисту прав і свобод інших осіб.
Цей перелік підстав для втручання є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Водночас державі надаються широкі межі розсуду, які не є однаковими і в кожному конкретному випадку залежать від цілей, зазначених у п. 2 ст.8 Конвенції.
Згідно діючого законодавства до компетенції органів місцевого самоврядування, до яких віднесено й позивача, належить управління житловим фондом комунальної власності.
У відповідності до положень ст. 47 Конституції України - кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У свою чергу, національне законодавство, зокрема ст.ст. 71, 72 ЖК України, передбачає, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 передбачено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Таким чином, обставинами, які є предметом доказування в даній справі, є тривалість відсутності відповідача в спірному житловому приміщенні та причини такої відсутності. Згідно наданих в розпорядження суду доказів, відповідач не проживає в у вказаній кімнаті більше п'яти років.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем докази, у тому числі акти, що підписані мешканцями багатоквартирного будинку та затверджені заступником Комунального підприємства «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, свідчать про тривале, більше п'яти років, не проживання відповідача у спірному житловому приміщенні.
Також під час розгляду справи судом не здобуто жодних доказів про поважність причин не проживання відповідача у спірному приміщення протягом вказаного часу.
Матеріалами справи підтверджено, що по вказаній кімнаті накопичилася заборгованість за надані комунальні послуги та спожиті енергоносії, що призводить до неякісного обслуговування житлового фонду.
Суд вказує, що тривалість відсутності відповідача у вказаному житловому приміщенні, не подання суду доказів щодо поважності причин такого тривалої відсутності за своїм місцем реєстрації, об'єктивно свідчить про зміну постійного місця проживання такого учасника справи, а тому визнання такої особи такою, що втратила права користування спірним жилим приміщенням не суперечить закону та відповідає нормам 71, 72 ЖК України.
Таким чином, вказана вимога позивача про визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням, ґрунтується на законі та підлягає задоволенню.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн. 80 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 71,72 Житлового Кодексу України, ст. ст. 4,5,81,82, 90,141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
1.Позовні вимоги Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити повністю.
2.Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_1 .
3.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП:, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Дніпровської міської ради (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, пр.. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.