22.03.2022 Єдиний унікальний номер 205/8137/21
Єдиний унікальний номер судової справи:205/8137/2021
Номер провадження: 2/205/773/2022
22 березня 2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), про стягнення боргу кредитом спадкодавця.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного кредитного договору б/н від 17.03.2010 року ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Однак, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.07.2019 року. Позивач зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, а відповідач ОСОБА_1 проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , і вважається таким, що прийняв після її смерті спадщину, до складу якої входять і кредитні зобов'язання. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ст.1268 ЦК України, так як відповідач не відмовився від спадщини, і не подав протягом шести місяців від дня відкриття спадщини відповідну заяву.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з спадкоємця боржника ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 17.03.2010 року у розмірі 17 933 грн. 16 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подав.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник АТ Комерційний банк «Приватбанк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12.10.2022 року вирішено витребувати у Другої Дніпровської державної нотаріальної контори (місце знаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Метробудівська, 1) належним чином завірені матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 12.10.2022 року вирішено витребувати у Відділу Центру надання адміністративних послуг «Правобережний» м. Дніпро (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) довідку про склад сім'ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату смерті померлої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином був повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 17.03.2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Судом також встановлено, що означений кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди Відповідача на надання відповідної платіжної картки та видачі Позивачем Відповідачу такої картки. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак, породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.
Матеріалами справи також підтверджено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено назву найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 24.07.2019 року. .
Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15 травня 2020 року Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 263/2020, на підставі претензії кредитора спадкодавця - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 27.04.2020 року за вих. № SAMDN40ОТС002897776 на загальну суму 17 933 грн. 16 коп.
Оскільки, на думку позивача, відповідач у добровільному порядку не задовольняє претензійні вимоги кредитора, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.608 ЦК України, зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Суд вказує, що правовідносини, що виникли між банком і боржником (який помер), після його смерті трансформуються в зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем і спадкоємцями боржника й вирішуються в порядку положень ст.1282 ЦК.
Відповідно до ст.1281 ЦК України, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно з ст.1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Таким чином, при вирішенні цієї категорії справ суди мають встановити: 1) чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені в чч.2 та 3 ст.1282 ЦК, оскільки в разі пропуску таких строків кредитор позбавляється права вимоги; 2) коло спадкоємців, які прийняли спадщину; 3) дійсний розмір вимог кредитора (перевірити розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); 4) обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.
Аналогічна за своїм змістом правова позиція міститься у постанові КЦС ВС по справі № 640/6274/16-ц від 18.09.2019.
Щодо дотримання кредитором встановлених строків пред'явлення вимоги, то суд вказує з цього приводу, що боржник за зобов'язанням померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а кредитор звернувся до органу нотаріату 27.04.2020 року із відповідною вимогою. Будь-яких посилань на те, коли саме і при яких обставинах банку стало відомо про смерть боржника у позові та претензії кредитора не наведено, у зв'язку із чим суд вимушений констатувати, що позивач звернувся із такою вимогою без дотримання передбаченого ст. 1281 ЦК України шестимісячного строку.
Щодо встановлення кола спадкоємців, які прийняли спадщину, суд вказує, що матеріалами справи підтверджено, що виключно саме відповідач проживав на день смерті зі спадкодавцем (боржником), та був зареєстрованим за такою адресою, що підтверджується повідомленням адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України у Дніпропетровській області.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відтак, саме відповідачі можуть вважатись в даному випадку особами, що прийняли спадщину після смерті боржника. Суду не надано будь-яких достатніх, належних та допустимих доказів того, що відповідачі відмовились від прийняття спадщини після смерті названого вище спадкодавця.
Щодо дійсного розміру вимог кредитора, то суд вказує на наступне.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд в даному випадку вказує на те, що звертаючись до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту спадкодавця у розмірі 17 933 грн. 16 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту спадкодавця у розмірі 17 933 грн. 16 коп.
Суд проаналізувавши надані кредитором докази на підтвердження розміру своїх вимог, вважає, що розмір такої заборгованості є необґрунтованим з огляду на те, що банк не довів факт погодження між сторонами умов договору щодо надання кредиту у вказаному розмірі.
Досліджуючи надану банком анкету-заяву, суд зауважує, що така заява містить погодження сторонами про надання кредиту у розмірі лише 3 000 грн. 00 коп., при цьому така заява не містить відомостей про умови збільшення такого кредиту, як і не містить даних про строк дії картки, умов щодо накопичення та стягнення простроченого тіла кредиту у вказаному розмірі.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів боржник (спадкодавець) , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк».
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умов та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд також вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку. Суд вказує, що Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, не містять підпису боржника за кредитним зобов'язанням, а тому в суду відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними.
Такі висновки суду у повному обсязі відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
Таким чином, суд доходить висновку про те, що між сторонами не було погоджено тіло кредиту у вказаному банком розмірі, розмір процентної ставки за користування кредитом чи розміру неустойки за порушення зобов'язання, а тому їх нарахування та автоматичне списання банком з рахунку боржника є таким, що не ґрунтується на умовах договору, підписаному боржником, та нормах матеріального закону.
Надаючи оцінку наданому позивачем розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, суд вказує, що згідно вказаних банківських документів вбачається, що на підставі анкети-заяви, підписаної 13.03.2006 року ОСОБА_3 дійсно було відкрито картковий рахунок та надано відповідну кредитну карту на яку згідно довідки та банківської виписки було встановлено кредитний ліміт. При цьому вказаний боржник дійсно користувався таким рахунком та кредитними коштами банку, в той же час здійснювала регулярні платежі з метою погашення вказаної заборгованості, які банк розподіляв на погашення заборгованості процентами, не маючи на це достатніх правових підстав, оскільки розмір таких процентів та порядок їх нарахування так само не було погоджено між сторонами.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, з урахуванням положення статті 1282 ЦК, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
За наведених обставин суд вважає, що вказана банком, як кредитором, заборгованість не є доведеною належними і допустимими доказами у справі, а отже пред'явлені позовні вимоги до спадкоємців боржника у вказаному розмірі не підлягають задоволенню.
Щодо обсягу спадкового майна та його вартості, суд вказує про таке.
В даному випадку, оскільки боржник за вказаним кредитним договором помер, то відповідати перед АТ КБ «ПриватБанк», на підставі ст.ст.1281,1282 ЦК України, за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Аналогічні роз'яснення надані в абз.2 пункту 32 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
В даному випадку, матеріали справи не містять доказів щодо наявності у померлої особи будь-якого спадкового майна, та його вартості у разі наявності. У свою чергу відсутність доказів належного боржникові майна, а також не можливості встановлення його вартості, позбавляє суд взагалі можливості задовільнити позовні вимоги.
Таким чином, з огляду на вищевказану обставину необґрунтованого розміру майнових вимог банка, як кредитора, та відсутності доказів наявності спадкового майна, а також враховуючи вищенаведені вимоги процесуального закону, зміст вказаних судом норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. На підставі викладеного, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 610, 612, 615, 625, 1052, 1054,1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1281, 1282, 1269, 1296, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265,267, 280 ЦПК України, суд,-
1.В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення боргу за кредитом спадкодавця - відмовити в повному обсязі.
2.Судові витрати (сплачений судовий збір) покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.