25.02.2022 Єдиний унікальний номер 205/5098/21
Єдиний унікальний номер судової справи:205/5098/2021
Номер провадження: 2/205/846/2022
25 лютого 2022 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Мовчан Д.В.
при секретарі Волкобоєвої А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитом спадкодавця,-
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про стягнення боргу за кредитом спадкодавця.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором та судові витрати, мотивуючи тим, що відповідно до укладеного кредитного договору б/н від 31.05.2013 року ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. Однак, ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 433 від 20.02.2018 року. Позивач зазначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а відповідач ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , і вважається такою, що прийняла після його смерті спадщину, до складу якої входять і кредитні зобов'язання. Спадкування обов'язків відбулося відповідно до ст.1268 ЦК України, так як відповідач не відмовилася від спадщини, і не подала протягом шести місяців від дня відкриття спадщини відповідну заяву.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з спадкоємця боржника ОСОБА_1 заборгованість за Договором № б/н від 31.05.2013 року у розмірі 5 498 грн. 88 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп.
Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала.
Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник АТ Комерційний банк «Приватбанк» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.07.2021 року вирішено витребувати у Відділу Центру надання адміністративних послуг «Правобережний» м. Дніпро (місце знаходження: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75) довідку про склад сім'ї та реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату смерті померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 05.10.2021 року вирішено залучити до участі у справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Ухвалою суду від 11.01.2022 року вирішено витребувати у Другої Дніпровської державної нотаріальної контори (місце знаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Метробудівська, 1) належним чином завірені матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , також, у судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду не надходило.
У відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 31.05.2013 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений Договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом.
Судом також встановлено, що означений кредитний договір між сторонами було укладено в спосіб подання письмової згоди Відповідача на надання відповідної платіжної картки та видачі Позивачем Відповідачу такої картки. Вказані дії сторін не суперечать загальним засадам цивільного законодавства щодо способу укладання договору, а відтак, породжували відповідні договірні зобов'язання для сторін по справі.
Матеріалами справи також підтверджено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено назву найменування банку на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть № 433 від 20.02.2018 року.
Судом також встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24 липня 2020 року Другою Дніпровською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 459/2020 , на підставі претензії кредитора спадкодавця - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 30.06.2020 року за вих. № SAMDNWFC 00037365242 на загальну суму 5 498 грн. 88 коп.
Оскільки, на думку позивача, відповідач у добровільному порядку не задовольняє претензійні вимоги кредитора, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.
Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , визначений главою 87 ЦК України.
Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).
За змістом ст. 1218, ч. 3 ст. 1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.
Оскільки, ОСОБА_3 помер, то перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» на підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця мають відповідати спадкоємці у межах вартості майна одержаного у спадщину.
Аналогічні роз'яснення надані в абз.2 пункту 32 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Разом із цим, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, визначені у частинах третій, четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України.
Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Одночасно із цим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Отже, аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Проте, зазначені вище норми підлягали б застосуванню, за умови, що відповідач є спадкоємцем боржника.
З огляду на зміст принципів диспозитивної та змагальності цивільного судочинства, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідач є спадкоємцем померлого, прийняла після нього спадщину та вартість майна, прийнятого спадкоємцем у спадщину.Однак, в межах розгляду даної цивільної справи позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідач є спадкоємцем померлого боржника. Позивач лише зазначає, що спадкоємцем ОСОБА_3 є відповідач, оскільки на час смерті спадкодавця вона була зареєстрована за адресою його місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Суд зазначає з цього приводу, що реєстрація відповідача за адресою місця проживання померлого боржника не є безумовним доказом того, що відповідач є саме тією особою, яка відповідно до вимог частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла спадщину, оскільки положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, проживання будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.
Крім того, суд звертає увагу і на ту обставину, що згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли вона дізналася або могла дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм статті 1281 ЦК України щодо строків пред'явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.
Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб'єктивне право, а не є строком позовної давності.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-33цс15 від 8 квітня 2015 року.
При цьому обов'язковою умовою пред'явлення позову до спадкоємця є письмова вимога кредитора до спадкоємця про виконання обов'язку спадкодавця і лише в разі відмови, банк має право на задоволення вимог про стягнення заборгованості.
Як вказувалось вище, 30 червня 2020 року вих. № SAMDNWFC 00037365242 ПАТ «Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори з претензією про включення вимог кредитора в спадкову масу та повідомлення спадкоємців померлого про наявність заборгованості.
Як вбачається із матеріалів справи, лише 30 березня 2020 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до спадкоємця ОСОБА_1 , яка проживала разом з спадкодавцем на час відкриття спадщини про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Крім того, матеріали цивільної справи не містять доказів щодо вартості спадкового майна. В свою чергу відсутність вартості майна, отриманого у спадщину, визначеного його ринковою вартістю на час відкриття спадщини, а також часток прийнятого спадкового майна кожним спадкоємцем, в свою чергу позбавляє суд можливості вирішити позовні вимоги, оскільки за загальним правилом зобов'язання спадкоємців перед кредитором не є солідарними.
В контексті вищенаведеного суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального Кодексу України, саме сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на наведені вимоги процесуального закону, зміст вищевказаних судом норм матеріального права, що врегульовують спірні правовідносини, обставину ненадання позивачем належних та допустимих доказів того, що саме відповідач є спадкоємцем померлого ОСОБА_3 , доказів прийняття такими учасниками справи спадщину та вартості спадкового майна, доказів надсилання саме відповідачу як спадкоємцю відповідної вимоги кредитора протягом встановленого законом шестимісячного строку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Суд зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомлена про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з'явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. На підставі викладеного, суд вважає, сплачений судовий збір покласти на позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 526, 527,530, 610, 612, 615, 625, 1052, 1054,1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1281, 1282, 1269, 1296, ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 253, 256, 258, 259, 263, 265,267, 280 ЦПК України, суд,-
1.В задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення боргу за кредитом спадкодавця - відмовити.
2.Судові витрати (сплачений судовий збір) покласти на позивача.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Мовчан Д.В.