Справа № 204/4053/20
Провадження № 2/204/42/22 р.
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
10 лютого 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Самсонової В.В.
за участю секретаря Іванової Ю.О.
за участю позивача ОСОБА_1
за участю представника позивача ОСОБА_2
за участю представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 48/100 частину будинку, з господарськими надвірними спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 . В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 31.08.1990 року позивач придбав 48/100 частину будинку у ОСОБА_4 , який є власником цієї частини житлового будинку, згідно свідоцтва про право власності на житло, будинок знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . З 24 серпня 1990 року позивач був прописаний за даною адресою з дозволу власника. Позивач передав кошти власнику житлового будинку, що підтверджується розпискою. У зв'язку з матеріальним становищем, позивач домовився з відповідачем по справі проте, що як тільки з'являться гроші, то буде оформлено договір купівлі продажу. Проте, відповідач з'їхав з будинку і пропав на довгий час, позивач намагався його розшукати, але не вдалося. На сьогоднішній день позивач продовжую проживати у вказаному житловому будинку з надвірними спорудами. Добросовісно та безперервно володіє та користується даним нерухомим майном та земельною ділянкою, доглядає за будинком та утримую його, постійно робить в ньому поточний та капітальний ремонт, сплачую комунальні послуги. Відповідач в даному житловому будинку не проживає вже понад 30 років, з моменту його продажу. У даному житловому будинку зареєстрований позивач та його сім'я. Позивач зробив технічний паспорт на будинок, відповідно до технічного паспорту самочинне будівництво відсутнє, будинок та інші господарські будівлі не є аварійними та придатні до користування. Позивач звертався, до нотаріуса, до ЦНАПУ, з клопотанням, про те щоб визнали за ним право власності на дане домоволодіння, оскільки він понад 30 років безперервно користуюся даним нерухомим майном. Проте, позивачу відмовили, мотивуючи відмову тим, що якщо він має намір володіти, користуватися та розпоряджатися вказаним нерухомим майном, йому необхідно звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
Не погодившись з позовними вимогами, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що на підтвердження своїх позовних вимог, позивачем було надано до суду копію розписки про отримання грошових коштів ОСОБА_4 від ОСОБА_5 за «проданный ему пол дома» (мовою оригінала) та копію домової книги. Як вбачається із матеріалів справи, 48/100 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 . Позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено. З урахуванням вищевказаного, позивач не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а відкритість і безперервність користування майном не є достатніми підставами для набуття права власності на нього за правилами статті 344 ЦК України. Зазначає, що надана позивачем розписка не може бути доказом придбання 48/100 частин житлового будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Оскільки, із змісту цього документу неможливо навіть встановити за який саме будинок ОСОБА_4 начебто брав кошти від ОСОБА_5 . Крім того, сама правова природа використання розписки можлива виключно тоді, коли мова йде про укладення між сторонами договору позики, якого, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не укладалося. При цьому, наявна у матеріалах справи розписка не містить обов'язку ОСОБА_4 повернути начебто надані йому грошові кошти. За таких обставин, вимоги позивача про визнання права власності на 48/100 частин будинку з господарськими надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , є безпідставними та необґрунтованими.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 підтримали позовну заяву та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилалися на обставини, які викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилалися на обставини, які зазначені в відзиві.
Заслухавши позивача та представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити, з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до свідоцтва від 08.08.1978 року про право особистої власності на житловий будинок, витикає, що частина 48/100 житлового будинку з будівлями і спорудами, які розташовані у АДРЕСА_2 належить гр. ОСОБА_4 (а.с. 16).
Згідно відповіді КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» «Про надання інформації» №4374 від 16.04.2021 року вбачається, що станом на 31.12.2012 року в інвентаризаційній справі та реєстровій книзі за адресою: АДРЕСА_2 містяться відомості про право власності: гр. ОСОБА_6 - 52/100 ч. на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.1983 року; гр. ОСОБА_4 - 48/100 ч. на підставі свідоцтва про право власності від 08.08.1978 року.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 було укладено договори №9409017 про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області від 03.07.2003 року; договір про надання послуг з газопостачання від 28.09.2001 року за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 здійснювалась оплата за надані послуги, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи і за кв. АДРЕСА_3 спірного будинку.
Згідно до акту про проживання особи, мешканці будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , склали цей акт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 починаючи з 1990 року і по теперішній час (а.с. 83).
Відповідно до акту про не проживання особи, вбачається, що мешканці будинків АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 , склали цей акт про те, що ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_1 не мешкає. Місце його знаходження невідоме (а.с. 84).
В матеріалах справи міститься розписка, у відповідності до якої 31 серпня 1990 року ОСОБА_4 взяв суму грошей в розмірі 1 200,00 рублів у ОСОБА_1 за продаж йому пів будинку (а.с. 15). Але за які пів дома, за якою адресою в розписці не вказано. Відповідач не підтверджує ту обставину, що дані гроші бралися за придбання спірного будинку.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю, визначені у статті 344 ЦК України.
Так згідно із частиною першою статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено такі висновки щодо застосування інституту набувальної давності. Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено (постанова Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18)).
Зазначені висновки узгоджуються з роз'ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі №295/2168/19.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновків, що у спірного об'єкта нерухомого майна є власник, який від зазначеного майна не відмовлявся, позивач не довів всіх обставин, передбачених статтею 344 ЦК України, які є необхідним для набуття права власності за набувальною давністю, тому позовна заява задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 328, 344 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355, 430 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .
Суддя В.В. Самсонова