вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" лютого 2022 р. м. Київ Справа № 911/2898/21
Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенко Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення Груп» (02094, місто Київ, пр. Гагаріна Юрія, будинок 14, офіс 32, код 43828521)
до
публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код 22927045)
про стягнення 380325490,68 гривень
та за зустрічним позовом
публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський р-н, смт Козин, вулиця Рудиківська, будинок 49, код 22927045)
до
товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення Груп» (02094, місто Київ, пр. Гагаріна Юрія, будинок 14, офіс 32, код 43828521)
про стягнення 59343826,40 гривень
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Гавкалюк В.В;
01.10.2021 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення Груп» про стягнення з публічного акціонерного товариства «Центренерго» заборгованості за договором поставки вугілля від 30.12.2020 № 111/25 у розмірі 380325490,68 гривень, з яких: 303476840,25 гривень заборгованість за поставлене вугілля, 4653863,68 гривень 3% річних, 11634659,19 гривень штрафні санкції, 6405487,35 гривень інфляційне збільшення боргу, 50730276,60 гривень заборгованість за відшкодування вартості доставки вугілля, 727148,08 гривень 3% річних, 1817870,20 гривень штрафні санкції, 879345,33 гривень інфляційне збільшення боргу.
В обґрунтування позову ТОВ «Укрвуглезбагачення Груп» посилається на те, що в порушення умов договору ПАТ «Центренерго» за отриманий товар в повному обсязі не розрахувалося та не відшкодувало вартість доставки вугілля, внаслідок чого утворилася стягувана сума заборгованості у загальному розмірі 354207116,85 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.10.2021 відкрито провадження у справі, призначено проведення підготовчого засідання, яке судом неодноразово відкладалося.
15.11.2021 від ПАТ «Центренерго» надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ТОВ «Укрвуглезбагачення Груп» 59343826,40 гривень пені за прострочення строків поставки.
В обґрунтування позову позивач за зустрічним позовом посилається на те, що відповідач за зустрічним позовом здійснив поставку товару з порушенням строку визначеного сторонами у договорі поставки вугілля від 30.12.2020 № 111/25 та узгоджених сторонами специфікацій до цього договору, що стало підставою для застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності, встановленої чинним законодавством та умовами договору, за порушення зобов'язань за договором.
Ухвалою суду від 18.11.2021 зустрічну позовну заяву ПАТ «Центренерго» до ТОВ «Укрвуглезбагачення Груп» про стягнення 59343826,40 гривень прийнято до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічні позовні вимоги об'єднати в одне провадження з первісним позовом у справі № 911/2898/21.
Також 15.11.2021 на адресу суд від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилався на те, що за умовами договору позивач мав здійснити постачання вугілля за Специфікацією №1 у кількості 220000 тон, а за Специфікацією № 2 210000 тон, проте позивач здійснив лише часткове постачання вугілля в загальному обсязі 410608,81 гривень, тобто позивачем не було здійснено постачання вугілля за Специфікацією № 2 у обсязі 19559,60 тон. Таке не повне виконання позивачем зобов'язань з постачання вугілля стало підставою для призупинення виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманої частини вугілля, що було нормативно обґрунтоване відповідачем посиланням на ст. 538 Цивільного кодексу України.
До того ж відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що 21.05.2021 між позивачем, відповідачем та ДП «Львіввугілля» було укладено тристоронній договір про відступлення права вимоги, за умовами якого, після надання відповідачу 12.10.2021 згоди наглядовою радою на вчинення значного правочину, права вимоги позивача до відповідача за договором поставки вугілля №111/25 від 30.12.2020 у розмірі 92225714 гривень, що входять до складу позовних вимог перейшли до ДП «Львіввугілля» та за умовами договору про відступлення прав вимоги в частині зазначеної суми зобов'язання відповідача перед позивачем є припиненими.
24.11.2021 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач зазначив, що за змістом п. 4.1. Договору кількість поставленого по договору вугілля може відхилятися (бути більшою або меншою) від вказаної у відповідних специфікаціях не більше ніж на 5%, та враховуючи, що загальний обсяг постачання вугілля за договором складає 430 тис. тон, допустиме відхилення становить 21,5 тис. тон. Тобто недопоставка вугілля у кількості 19500 тон вкладається у діапазон допустимого відхилення, передбаченого договором. Тобто позивач вважає, що коефіцієнт відхилення застосовується до сукупної кількості вугілля, що поставляється за договором.
Щодо посилань відповідача у відзиві на позовну заяву на застосування його права зупинити виконання зобов'язань з оплати із посиланням на ст. 538 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що він виконав свої зобов'язання із поставки вугілля в межах допустимих відхилень, відповідач перестав виконувати свої зобов'язання з оплати починаючи з актів приймання-передачі, датованих 23.02.2021, тобто задовго до граничної дати поставок згідно специфікації № 2 - 15.03.2021. До того ж, позивач посилався на те, що положення ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки зобов'язання сторін не є зустрічними у розумінні ст. 538 Цивільного кодексу України
07.12.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що у зв'язку із укладанням договору про відступлення прав вимоги від 21.05.2021 на користь ДП «Львіввугілля» було передано частину вимог, що входили до складу позовних вимог у розмірі 92225714 гривень. У зв'язку із чим позивач зазначив про зменшення позовних вимог, виключивши із підстав позовних вимог Акти приймання-передачі партії вугільної продукції № 14-УВГЗ/25 від 25.02.2021 частково на суму 617285361 гривень, № 10-УВГЗ,25 від 23.02.2021 на суму 32922022,98 гривень, № 13-УВГЗ/25 від 25.02.2021 на суму 33673001,46 гривень, № 19-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 17283400,19 гривень, № 20/УВГЗ/25 від 10.03.2021 на суму 2174435,76 гривень.
У зв'язку із цим позивач з урахуванням зменшення позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь 284538435,42 гривень, з яких 211251124,31 гривень заборгованість за поставлене вугілля, 3229959,84 гривень - 3% річних, 8245496,05 гривень - штрафні санкції, 6981690,32 гривень - інфляційне збільшення; 50730276,60 гривень - заборгованість за відшкодування вартості доставки вугілля, 734320,92 гривень - 3% річних, 1872517,38 гривень - штрафні санкції, 1493050,00 гривень - інфляційне збільшення боргу.
07.12.2021 на адресу суду від позивача надійшов відзив на зустрічний позов, в якому ним зазначено про відсутність підстав для нарахування пені за постачання вугілля в неповному обсязі, адже за змістом п. 4.1. Договору кількість поставленого по договору вугілля може відхилятися (бути більшою або меншою) від вказаної у відповідних специфікаціях не більше ніж на 5%, та враховуючи, що загальний обсяг постачання вугілля за договором складає 430 тис. тон, допустиме відхилення становить 21,5 тис. тон. Тобто недопоставка вугілля у кількості 19500 тон вкладається у діапазон допустимого відхилення, передбаченого договором. Відповідно, підстави для нарахування пені у позивача за зустрічним позовом відсутні.
08.12.2021 на адресу суду від позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення, в яких ним зазначено, що оскільки постачання вугілля за договором здійснювалося за двома окремими специфікаціями, якими визначено загальний обсяг постачання, то позивачем за первісним позовом безпідставно стверджується про повне виконання умов договору, адже недопоставка вугілля у кількості 19559,60 тон стосується саме постачання за специфікацією № 2, а тому допустиме відхилення від погодженого обсягу поставки у розмірі 5% відповідно до п. 4.1. Договору могло враховуватися лише до кількості вже поставленого вугілля.
Ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання від 08.12.2021 заяву позивача про зменшення позовних вимог було прийнято судом та подальший розгляд справи здійснювався судом з урахуванням вимог, що було визначено згідно зазначеної заяви.
21.12.2021 на адресу суд від ПАТ «Центренерго» надійшла відповідь на відзив по зустрічному позову, в якій викладено заперечення позивача за зустрічним позовом на аргументи, викладені відповідачем за зустрічним позовом у його відзиві, які за змістом тотожні, із тими, що викладено у запереченнях позивача за зустрічним позовом, що надійшли на адресу суду 08.12.2021.
Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 21.12.2021 підготовче провадження було закрито, а справу було призначено до розгляду по суті на 19.01.2022.
Ухвалою суд від 19.01.2022 розгляд справи було відкладено на 02.02.2022.
01.02.2022 на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено про те, що у зв'язку із укладенням між позивачем, відповідачем та ДП «Миноградвугілля» договору про відступлення прав вимог та зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.10.2021, відбулося часткове погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 12171499,78 гривень, у зв'язку із чим позивачем визначено зменшені позовні вимоги та остаточно позивач просить стягнути з відповідача 272366935,64 гривень, з яких 199079624,53 гривень заборгованість за поставлене вугілля, 3229959,84 гривень -3% річних, 8245496,05 гривень - штрафні санкції, 6981690,32 гривень - інфляційне збільшення; 50730276,60 гривень - заборгованість за відшкодування вартості доставки вугілля, 734320,92 гривень - 3% річних, 1872517,38 гривень - штрафні санкції, 1493050,00 гривень - інфляційне збільшення боргу.
Ухвалою суду від 02.02.2022 розгляд справи відкладено до 23.02.2022.
21.02.2022 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відео конференції, у задоволенні, якого судом було відмовлено через подання його із порушенням строку, визначеного ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України.
22.02.2022 на адресу суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено про те, що у зв'язку із укладенням між позивачем, відповідачем та ДП «Первомайсьвугілля» договору про відступлення прав вимог від 18.02.2022, відбулося часткове погашення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 1530113,13 гривень, у зв'язку із чим позивачем визначено зменшені позовні вимоги та остаточно позивач просить стягнути з відповідача 270836822,51 гривень, з яких 197549511,40 гривень заборгованість за поставлене вугілля, 3229959,84 гривень -3% річних, 8245496,05 гривень - штрафні санкції, 6981690,32 гривень - інфляційне збільшення; 50730276,60 гривень - заборгованість за відшкодування вартості доставки вугілля, 734320,92 гривень - 3% річних, 1872517,38 гривень - штрафні санкції, 1493050,00 гривень - інфляційне збільшення боргу.
Ухвалою суду, із занесення до протоколу судового засідання від 23.02.2022 заяву позивача про зменшення позовних вимог прийнято судом та подальший судовий розгляд справи здійснювався щодо позовних вимог, визначених позивачем у зазначеній заяві.
23.02.2022 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі представника позивача.
В судове засідання з'явився представник відповідача, який просив у задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
30.12.2020 між ПАТ «Центренерго» (надалі відповідач, позивач за зустрічним позовом, покупець) та ТОВ «Укрвуглезабезпеченння Груп» (надалі позивач, відповідач за зустрічним позовом, постачальник) укладено договір поставки вугілля № 111/25 (надалі Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, постачальник зобов'язався поставити у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вугільну продукцію (вугілля) на зазначених у договорі умовах.
Згідно п. 1.2. Договору, необхідні для виконання договору відомості вказуються у специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 6.2. Договору базова ціна вугілля означає ціну однієї тони вугілля, що поставляється по договору, при вказаних в п 5.1 Договору базових показників якості і не включає в себе вартість доставки. Базова ціна вугілля становить 1640,00 гривень.
На виконання п. 1.2 Договору між сторонами було підписано:
- Специфікацію №1 від 30.12.2020 на постачання вугілля в обсязі 220,0 (+/-5%) тис. тон строком (терміном) поставки вугілля з 01 січня 2021 по 20 лютого 2021;
- Специфікацію № 2 від 29.01.2021 на постачання вугілля в обсязі 210,0 (+/-5%) тис. тон строком (терміном) поставки вугілля з 01 лютого 2021 по 15 березня 2021.
Відповідно до п. 2.5. договору, право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами договору.
Згідно п. 7.1. договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкогового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних актів.
На виконання умов договору позивачем на користь відповідача було здійснено поставку вугілля у кількості 410608,81 тон на загальну суму 673594738,74 гривень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі.
Як стверджує позивач відповідач на момент звернення до суду лише частково виконав свої зобов'язання з оплати поставленого вугілля, а саме у розмірі 370117898,49 гривень у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за поставлене вугілля у розмірі 303476840,25 гривень за наступними підписаними обома сторонами актами приймання-передачі вугільної продукції:
- Акти приймання-передачі вугільної продукції від 23.02.2021: № 10/УВГЗ на суму 32922022,98 гривень, №11/УВГЗ на суму 5444261,16 гривень, № 12/УВГЗ на суму 9280647,70 гривень, №15/УВГЗ на суму 20619457,13 гривень, № 16/УВГЗ на суму 5297492,87 гривень, №17/УВГЗ на суму 2274705,70 гривень, № 18/УВГЗ на суму 1748907, 22 гривень, № 16/УВГЗ на суму 1144146,42 гривень;
- Акти приймання-передачі вугільної продукції від 24.02.2021:№ 20/УВГЗ на суму 21752564,59 гривень, №21/УВГЗ на суму 18284075,48 гривень, № 22/УВГЗ на суму 12930320,42 гривень;
- Акти приймання-передачі вугільної продукції від 25.02.2021: №13/УВГЗ/25 на суму 33673001,46 гривень, № 14/УВГЗ/25 на суму 10063598,23 гривень;
- Акти приймання-передачі вугільної продукції від 28.02.2021: № 16/УВГЗ на суму 7176986,17 гривень, №17/УВГЗ на суму 3867491,44 гривень, № 18/УВГЗ/25 на суму 2194639,81 гривень, № 19/УВГЗ/25 на суму 17283400,19 гривень, №26/УВГЗ на суму 16815606,74 гривень, № 27/УВГЗ на суму 17652633,17 гривень, №28/УВГЗ на суму 17443009,66 гривень, № 29/УВГЗ на суму 15937721,23 гривень, №30/УВГЗ на суму 3849,674,85 гривень, № 31/УВГЗ на суму 4989618,44 гривень;
- Акти приймання-передачі вугільної продукції від 10.03.2021: № 20/УВГЗ на суму 2174435,76 гривень, №21/УВГЗ на суму 1750627,63 гривень, № 22/УВГЗ на суму 4270133,55 гривень, №23/УВГЗ на суму 1133172,28 гривень;
- Акти приймання-передачі вугільної продукції від 16.03.2021: № 39/УВГЗ на суму 3612781,84 гривень, №40/УВГЗ на суму 5314139,26 гривень, № 41/УВГЗ на суму 1364298,71 гривень.
Також, позивач поніс витрати на транспортування вугілля (залізничний тариф) на загальну суму 99134524,68 гривень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі. Як стверджує позивач, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання з відшкодування вартості доставки вугілля оплативши лише 48404248,08 гривень, у зв'язку із чим заборгованість за відшкодування вартості доставки вугілля станом на момент звернення до суду становить 50730276,60 гривень за наступними підписаними обома сторонами актами відшкодування вартості доставки вугілля:
- Актами відшкодування вартості доставки вугілля від 28.02.2021 до актів приймання-передачі № 8-УВГЗ/25 від 18.02.2021 на суму 1886438 гривень; № 9-УВГЗ/25 від 18.02.2021 на суму 746283,60 гривень; № 10-УВГЗ/25 від 23.02.2021 на суму 5012529,84 гривень; № 11-УВГЗ/25 від 23.02.2021 на суму 826034,88 гривень; № 12-УВГЗ/25 від 23.02.2021 на суму 1512208,44 гривень; № 13-УВГЗ/25 від 25.02.2021 на суму 5275359,12 гривень; № 14-УВГЗ/25 від 25.02.2021 на суму 1633296,24 гривень; № 15-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 186692,40 гривень; № 16-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 1213500,6 гривень; № 17-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 634754,16 гривень; № 18-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 394243,92 гривень; № 19-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 2872346,56 гривень;
- Актами відшкодування вартості доставки вугілля від 10.03.2021 до актів приймання-передачі № 20-УВГЗ/25 від 10.03.2021 на суму 413017,44 гривень; № 21-УВГЗ/25 від 10.03.2021 на суму 280038,60 гривень; № 22-УВГЗ/25 від 10.03.2021 на суму 709107,12 гривень; № 23-УВГЗ/25 від 10.03.2021 на суму 186692,40 гривень;
- Актами відшкодування вартості доставки вугілля від 19.03.2021 до актів приймання-передачі № 12-УВГЗ/25 від 09.02.2021 на суму 2026446,48 гривень; № 13-УВГЗ/25 від 09.02.2021 на суму 138900,72 гривень; № 14-УВГЗ/25 від 09.02.2021 на суму 465062,40 гривень; № 15-УВГЗ/25 від 23.02.2021 на суму 2725540,08 гривень; № 16-УВГЗ/25 від 23.02.2021 на суму 146497,20 гривень; № 18-УВГЗ/25 від 23.02.2021 на суму 219807,60 гривень; № 20-УВГЗ/25 від 24.02.2021 на суму 3013343,28 гривень; № 21-УВГЗ/25 від 24.02.2021 на суму 2457543,84 гривень; № 22-УВГЗ/25 від 24.02.2021 на суму 1697093,28 гривень; № 26-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 2209524,48 гривень; № 27-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 2295024,96 гривень; № 28-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 2326326,72 гривень; № 29-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 2179953,12 гривень; № 30-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 525857,28 гривень; № 31-УВГЗ/25 від 28.02.2021 на суму 673343,28 гривень; № 39-УВГЗ/25 від 16.03.2021 на суму 511071,60 гривень; № 40-УВГЗ/25 від 16.03.2021 на суму 701925,84 гривень; № 41-УВГЗ/25 від 16.03.2021 на суму 190112,64 гривень.
- Актами відшкодування вартості доставки вугілля від 23.03.2021 до актів приймання-передачі № 13-УВГЗ/25 від 15.02.2021 на суму 765887,40 гривень; № 14-УВГЗ/25 від 15.02.2021 на суму 450403,20 гривень; № 15-УВГЗ/25 від 18.02.2021 на суму 195226,20 гривень; № 16-УВГЗ/25 від 23.02.2021 на суму 726485,52 гривень; № 17-УВГЗ/25 від 23.02.2021 на суму 326354,16 гривень.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого вугілля та витрат на його доставку позивач за первісним позовом звернувся до суду із розглядуваним позовом, та з урахуванням неодноразового зменшення позовних вимог, остаточно просив суд стягнути з відповідача 270836822,51 гривень, з яких 197549511,40 гривень заборгованість за поставлене вугілля, 3229959,84 гривень - 3% річних, 8245496,05 - штрафні санкції, 6981690,32 гривень - інфляційне збільшення; 50730276,60 гривень - заборгованість за відшкодування вартості доставки вугілля, 734320,92 гривень - 3% річних, 1872517,38 гривень - штрафні санкції, 1493050,00 гривень - інфляційне збільшення боргу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов'язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З наявних у матеріалах справи доказів, судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем на користь відповідача було здійснено поставку вугілля у кількості 410608,81 тон на загальну суму 673594738,74 гривень та понесено витрати на транспортування вугілля (залізничний тариф) на загальну суму 99134524,68 гривень, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі вугілля та актами відшкодування вартості доставки вугілля, що відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувалося.
Також відповідачем не заперечувалося, що ним, на виконання своїх обов'язків з оплати отриманого вугілля здійснено перерахування на користь позивача 370117898,49 гривень, а також частково зобов'язання відповідача в частині оплати отриманого вугілля було погашено у спосіб вчинення договорів відступлення прав вимоги від 21.05.2021 (на користь ДП «Львіввугілля» на суму 92225714 гривень, від 29.10.2021 (на користь ДП «Миноградвугілля») на суму 12171499,78 гривень, та від 18.02.2022 (на користь ДП «Первомайсьвугілля») на суму 1530113,13 гривень.
Тобто загалом відповідачем погашено зобов'язання з оплати поставленого вугілля на суму 476 045 225,4 гривень. Відповідно заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого вугілля становить 197549511,40 гривень, підтверджена матеріалами справи.
Судом також встановлено, що в рахунок погашення витрат позивача на транспортування вугілля, відповідачем перераховано лише 48404248,08 гривень, що відповідачем в перебігу розгляду справи не заперечувалося, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем за відшкодування вартості доставки вугілля становить 50730276,60 гривень, підтверджена належним чином.
Таким чином, відповідачем в порушення п. 7.1. Договору не проведено повного розрахунку із позивачем за поставлене вугілля та не відшкодовано витрати на транспортування вугілля, внаслідок чого заборгованість відповідача за поставлене вугілля у розмірі 197549511,40 гривень та за відшкодування вартості доставки вугілля у розмірі 50730276,60 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та, відповідно, позовні вимоги, в цій частині, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заперечення відповідача з приводу того, що зупинення виконання ним своїх зобов'язань з оплати поставленого вугілля та витрат на його транспортування було здійснено на підставі ст.538 Цивільного кодексу України та внаслідок неповного виконання позивачем своїх зобов'язань з постачання вугілля за Специфікацією № 2 у обсязі 19559,60 тон судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок. та позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Як вже зазначалося, згідно п. 7.1. договору, оплата вартості вугілля та відшкодування вартості його доставки здійснюється покупцем на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування вартості доставки в національній валюті України шляхом безготівкогового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту підписання відповідних актів.
Отже, правовою підставою для проведення оплати, є складений та підписаний сторонами відповідний акт. А строк, протягом якого така оплата має бути проведена становить 30 днів від моменту його підписання.
З огляду на наведене та зміст правовідносин з поставки, що полягає у застосуванні принципу за яким, отриманий товар має бути оплачений, суд не вбачає, що у розглядуваних правовідносинах зобов'язання сторін є зустрічними та, відповідно, відповідач позбавлений права посилатися на зупинення ним виконання зобов'язань з оплати поставленого вугілля та витрат на його транспортування, а здійснення відповідачем такого зупинення оцінюється судом як неправомірне.
До того ж, відповідач перестав виконувати свої зобов'язання з оплати починаючи з моменту складання актів приймання-передачі, датованих 23.02.2021, тобто задовго до граничної дати поставок згідно специфікації № 2 - 15.03.2021.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за договором та по суті відповідачем не спростований.
Враховуючи викладене вище, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за поставлене вугілля у розмірі 197549511,40 гривень та за відшкодування вартості доставки вугілля у розмірі 50730276,60 гривень, а вимога позивача про стягнення з відповідача зазначеної заборгованості є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджена та підлягає задоволенню.
Щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3229959,84 гривень - 3% річних, 8245496,05 - штрафні санкції, 6981690,32 гривень - інфляційне збільшення нараховані щодо заборгованості за поставлене вугілля, а також 734320,92 гривень - 3% річних, 1872517,38 гривень - штрафна санкції, 1493050,00 гривень - інфляційне збільшення боргу, нараховані щодо заборгованості за відшкодування вартості доставки вугілля.
Як вбачається зазначені суми нараховані щодо суми грошових зобов'язань визначених в окремих актах приймання-передачі та актах відшкодування вартості доставки вугілля розпочинаючи з наступного дня після спливу встановленого п. 7.1. Договору строку на оплату та до 01.10.2021.
Судом встановлено, що відповідно до п. 9.14 Договору за порушення виконання грошового зобов'язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми з якої допущено прострочення за кожен день прострочення.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
У відповідності до положень ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що розрахунок проведено арифметично та методологічно вірно, відповідач контррозрахунку суми пені не надав, позовні вимоги в цій частині не спростував, а тому позовні вимоги за первісним позовом в частині пені, що нарахована у розмірі 8245496,05 гривень щодо заборгованості за поставлене вугілля та пені у розмірі 1872517,38 гривень, що нарахована щодо заборгованості за відшкодування вартості доставки вугілля, що загалом складає 10118013,43 гривень, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача 3% річних та інфляційних втрат на предмет правильності та обґрунтованості, судом встановлено, що розрахунок проведено арифметично та методологічно вірно, відповідач контррозрахунку зазначених сум не надав, позовні вимоги в цій частині не спростував, а тому позовні вимоги за первісним позовом в частині суми 3% річних, що нарахована у розмірі 3229959,84 гривень та інфляційних втрат у розмірі 6981690,32 гривень, нараховані щодо заборгованості за поставлене вугілля та суми 3% річних, що нарахована у розмірі 734320,92 гривень та інфляційних втрат у розмірі 1493050,00 гривень, нараховані щодо заборгованості за відшкодування вартості доставки вугілля, що загалом складає 3964280,76 гривень (3% річних), 8474740,32 гривень (інфляційні втрати) підлягають задоволенню.
Щодо зустрічного позову.
Так, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за цим позовом пеню у розмірі 59343826,40 гривень за прострочення строків поставки вугілля, нараховану за період з 16.03.2021 по 16.09.2021 на вартість недопоставленого обсягу вугілля у кількості 19559,60 тон на суму 32077744 гривень.
Так, у зустрічному позові зазначено, що за змістом Специфікації № 2 позивач за первісним позовом мав здійснити поставку 210 тис. тон протягом строку з 01.02.2021 по 15.03.2021. Проте, постачання вугілля здійснено не в повному обсязі, а саме недопоставленим залишилось вугілля у обсязі 19559,60 тон, що згідно приписів п. 9.13 договору є підставою для нарахування пені у розмірі 1% від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Заперечуючи проти зустрічного позову, відповідач за цим позовом посилався на відсутність підстав для нарахування пені за постачання вугілля в неповному обсязі, адже за змістом п. 4.1. Договору кількість поставленого по договору вугілля може відхилятися (бути більшою або меншою) від вказаної у відповідних специфікаціях не більше ніж на 5%, та враховуючи, що загальний обсяг постачання вугілля за договором складає 430 тис. тон, допустиме відхилення становить 21,5 тис. тон. Тобто недопоставка вугілля у кількості 19500 тон вкладається у діапазон допустимого відхилення, передбаченого договором. Відповідно, підстави для нарахування пені у позивача за зустрічним позовом відсутні.
Надаючи доводам сторін, в цій частині, належну юридичну оцінку суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. По-перше, це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. По-друге, це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності, можна говорити про неналежне виконання, а отже порушення зобов'язання (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2019 у справі 910/2693/18).
Аналіз наведеного свідчить, що неналежне виконання зобов'язання - це порушення умов, визначених змістом зобов'язання (виконання зобов'язання з певними недоліками, дефектами). При неналежному виконані боржник виконує обов'язок, але з порушенням певних умов, які складають зміст договору або визначені законом.
За приписами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, установлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків.
Отже порушення зобов'язання за свої змістом є юридичним фактом, з яким пов'язуються певні негативні правові наслідки для правопорушника основною метою яких є забезпечення захисту, а у разі можливості - й відновлення порушення суб'єктивного цивільного права.
Виходячи зі змісту вказаної статті правові наслідки порушення зобов'язання поділяються на три групи: 1) загальні; 2) ті, що встановлені законом за порушення певних зобов'язань; 3) ті, що встановлені конкретним договором за його порушення.
В обґрунтування зустрічного позову позивач за цим позовом посилається на те, що відповідачем за зустрічним позовом допущено недопоставку вугілля за специфікацією № 2 у кількості 19559,60 тон.
Як, вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 1.2 Договору між сторонами було підписано:
- Специфікацію №1 від 30.12.2020 на постачання вугілля в обсязі 220,0 (+/-5%) тис. тон строком (терміном) поставки вугілля з 01 січня 2021 по 20 лютого 2021;
- Специфікацію № 2 від 29.01.2021 на постачання вугілля в обсязі 210,0 (+/-5%) тис. тон строком (терміном) поставки вугілля з 01 лютого 2021 по 15 березня 2021.
Відповідно до п. 4.1. Договору кількість поставленого по договору вугілля може відхилятись (бути більшою або меншою) від вказаної у відповідних Специфікаціях не більше ніж на 5%, але в будь-якому випадку - в межах загальної суми договору.
Згідно п. 6.1. Договору загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов договору фактичної вартості поставленого вугілля, вартості доставки вугілля від залізничної станції відправлення до залізничної станції призначення територією України (далі вартість доставки) у випадку її оплати постачальником і відшкодування покупцем, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 897000000 гривень
Згідно приписів п.п. 8.2.3. п. 8.2. Договору постачальник має право поставити покупцеві вугілля в обсязі, що відрізняється від вказаного в відповідній специфікації не більше ніж передбачено умовами договору, але в будь-якому випадку - в межах загальної суми договору.
За змістом п. 9.13 Договору за порушення строків виконання зобов'язання по поставці вугілля покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 1 відсотка від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскільки предметом договору, з урахуванням змісту складених сторонами специфікацій № 1 та № 2 загальна кількість вугілля, що мала бути поставлена за умовами договору становить 430 тис. тон, допустиме, передбачене умовами договору (п. 4.1. Договору) відхилення становить 21,5 тис. тонн, а тому допущене відповідачем за зустрічним позов недопоставлення вугілля в обсязі 19559,60 тон не є порушенням умов договору, існуючого між сторонами господарського зобов'язання. Тобто суд погоджується із твердженнями відповідача за зустрічним позовом, що коефіцієнт відхилення застосовується до сукупної кількості вугілля, що поставляється за договором. Наведене зумовлює висновки суду про відсутність підстав для нарахування пені за правилами п. 9.13 Договору.
При цьому, навіть якщо стати на позицію позивача за зустрічним позовом щодо застосування допустимого відхилення у розмірі 5% тільки до кількості вугілля, що визначена у відповідній специфікації, то базою для нарахування пені могла бути вартість недопоставленого вугілля, що перевищує допустиме відхилення, а не вся вартість недопоставленого вугілля, як то визначив позивач за зустрічним позовом.
До того ж, як вбачається, умовами договору передбачено відповідальність саме за прострочення постачання вугілля, проте за недопоставку вугілля відповідальність договором передбачена не була.
Наведене зумовлює висновки суду про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову суд відмовляє
А саме суд приймає рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства «Центренерго» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення Груп» 197549511,40 гривень заборгованості за поставлене вугілля, 50730276,60 гривень заборгованості по відшкодуванню вартості доставки вугілля, 10118013,43 гривень пені, 3964280,76 гривень 3% річних, 8474740,32 гривень інфляційних втрат.
Витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору в розмірі 794500,00 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення Груп» задовольнити повністю.
2. Стягнути з публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська обл., Обухівський район, смт Козин, вул. Рудиківська, буд. 49, код 22927045) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглезбагачення Груп» (02094, місто Київ, пр. Гагаріна Юрія, будинок 14, офіс 32, код 43828521) 197549511,40 гривень заборгованості за поставлене вугілля, 50730276,60 гривень заборгованості по відшкодуванню вартості доставки вугілля, 10118013,43 гривень пені, 3964280,76 гривень 3% річних, 8474740,32 гривень інфляційних втрат та 794500,00 гривень судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. У задоволенні зустрічного позову публічного акціонерного товариства «Центренерго» відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.04.2022.
Суддя Р.М. Колесник