ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.02.2022Справа № 910/10570/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Громадської спілки "Український музичний альянс"
до Іноземного підприємства "Логін"
про стягнення 1 382 712, 97 грн.
Представники:
від позивача: Лавриненко К.Л.;
від відповідача: Оліфір К.М.
Громадська спілка "Український музичний альянс" (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Іноземного підприємства "Логін"(далі-відповідач)про стягнення відрахувань (відсотків) у розмірі 1 165 480, 85 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 14.05.2020 по 05.02.2021 відповідач імпортував на митну територію України радіотелефони системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 загальної контрактної вартості 590 839 710, 20 грн., планшетні комп'ютери з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00 загальної контрактної вартості 85 768 460, 50 грн, жорсткі диски з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 7050 00 загальної контрактної вартості 91 491, 15 грн, ноутбуки з оптичним приводом для CD/DVD-RW-дисків з кодом з УКТЗЕД 8471 3000 00 загальної контрактної вартості 6 892 749, 82 грн, телевізори з функцією запису телевізійних програм з кодом згідно з УКТЗЕД 8528 загальної контрактної вартості 39 893 762, 65 грн, флеш-картки та карти пам'яті з кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00 загальної контрактної вартості 9 103 672, 10 грн, які відповідно до постанови № 992 належать до переліку обладнання/матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок зі сплати відрахування від вартості цих товарів уповноваженій організації колективного управління.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2021 позовну заяву Громадської спілки "Український музичний альянс" залишено без руху. Встановлено Громадській спілці "Український музичний альянс" строк для усунення недоліків позовної заяви.
08.07.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Громадської спілки "Український музичний альянс" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.08.2021. Зокрема, клопотання Громадської спілки "Український музичний альянс" про витребування доказів задоволено. Зобов'язано Державну фіскальну службу України у строк до 17.08.2021 надати суду відомості про факти митного оформлення Іноземним підприємством "Логін" товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року, а саме: запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках із кодом згідно УКТЗЕД 8471 705000; радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00; карт пам'яті та флеш карток із кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00; планшетних комп'ютерів та ноутбуків із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00; телевізорів з відеомагнітофоном або жорстким диском, або програвачем для DVD-дисків з функцією запису, або функцією запису на флеш-картку товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД 8528; ввезених Іноземним підприємством "Логін" на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 14.05.2020 по 05.02.2021, із зазначенням: номеру, типу і дати митної декларації; дати ввезення товару на митну територію України; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару; вартості товару, заявленої Іноземним підприємством "Логін" (фактурної вартості).
17.08.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі (надіслане на електронну пошту суду), в якому відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до вирішення адміністративної справи № 640/7679/20.
19.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду від Державної митної служби України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2021.
У судовому засіданні 19.08.2021 позивач надав заперечення проти клопотання про зупинення провадження у справі, в яких зокрема зазначає, що розгляд адміністративним судом справи № 640/7679/20 не є підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки клопотання відповідача обґрунтоване не об'єктивною неможливістю господарського суду самостійно з'ясувати факт акредитації позивача, а тим, що адміністративний суд може у майбутньому змінити/припинити ті повноваження позивача, що існують зараз.
Також, у судовому засіданні 19.08.2021 оголошено перерву до 16.09.2021.
У судовому засіданні 16.09.2021 відкладено розгляд справи на 07.10.2021.
06.10.2021 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 382 712, 97 грн відрахувань.
У судовому засіданні 07.10.2021, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.
За таких обставин, суд розглядає справу, виходячи з нової ціни позову, а саме стягнення відрахувань (відсотків) у розмірі 1 382 712, 97 грн.
Також, у судовому засіданні 07.10.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 04.11.2021.
04.11.2021 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву та заперечення проти заяви про збільшення розміру позовних вимог позивача (надісланий на електронну пошту суду), в якому відповідач просить суд відмовити Громадській спілці "Український музичний альянс" у задоволенні позовних вимог та відкласти підготовче засідання призначене на 04.11.2021 на іншу дату у зв'язку з необхідністю подання клопотання про призначення і проведення судової експертизи.
Дослідивши поданий відповідачем відзив на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно до ч. 9 ст. 165 Господарського кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі для подання відзиву на позовну заяву. З поштового повідомлення про вручення вбачається, що вказану ухвалу представником відповідача отримано 04.08.2021, а отже відзив від 04.11.2021 подано відповідачем з пропуском визначеного судом процесуального строку.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України визначено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
При цьому, суд зазначає, що ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України передбачає продовження процесуального строку встановленого судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, проте у даному випадку відповідачем не було подано відповідне клопотання про продовження встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву, а лише зазначено у самому відзиві про встановлення додаткового строку на подання відзиву, що не передбачено процесуальним законодавством.
Суд також звертає увагу відповідача, що у разі пропуску процесуального строку подається заява/клопотання про поновлення процесуального строку разом із заявою стосовно якої пропущено строк.
Тож, у даному випадку відповідачу необхідно було подати до суду клопотання про поновлення пропущеного строку разом з відзивом на позовну заяву.
Проте, заява в порядку ст. 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення строку подана не була, тому, на підставі вищезазначеного, суд не приймає до розгляду відзив на позовну заяву від б/н 03.11.2021 та розглядає справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 04.11.2021 відкладено розгляд справи на 18.11.2021.
18.11.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення доказів до справи та пояснення відповідача (надіслане на електронну пошту суду).
У судовому засіданні 18.11.2021 представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, в якій, зокрема зазначає, що Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) здійсненими виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 року.
Також, у судовому засіданні 18.11.2021 оголошено перерву до 09.12.2021.
08.12.2021 до суду надійшли пояснення відповідача щодо заяви позивача про зміну підстав позову (надіслані на електронну пошту суду), в яких, зокрема зазначає, що позивач не є акредитованою організацією колективного управління, оскільки наказ Міністерства про акредитацію позивача скасовано в судовому порядку, в свою чергу, на думку відповідача, свідоцтво не дорівнюється акредитації.
У судовому засіданні 09.12.2021, розглянувши подану позивачем заяву про зміну підстав позову, суд зазначив, що оскільки подання заяви про зміну підстав позову є правом позивача, а суд не перейшов до розгляду справи по суті, суд визнав подану заяву про зміну підстав позову такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв'язку з чим прийняв її до розгляду.
Також, у судовому засіданні 09.12.2021 оголошено перерву до 20.01.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/10570/21 призначено на 17.02.2022.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 17.02.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
З матеріалів справи вбачається, що Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об'єднанню підприємств «Український музичний альянс», правонаступником якого є позивач, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Як вказує позивач, Іноземне підприємство "Логін" у період з 14.05.2020 по 05.02.2021 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, а саме: радіотелефони системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартістю 318 078 970, 70 грн; запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 705000 вартістю 100 129 939, 10 грн; записувач комп'ютерний для DVD-дисків, НD DVD-дисків або Blu-Ray з кодом згідно з УКТЗЕД 8471703000 вартістю 1 851 516, 62; телевізор з відеомагнітофоном або жорстким диском, або програвачем для DVD-дисків з функцією запису, або функцією запису на флеш-картку кодом згідно з УКТЗЕД 8528 вартістю 9 720 262, 77 грн; карти пам'яті («smart-картки»), флеш-картки з кодом згідно з УКТЗЕД 8523511000 вартістю 15 944 051, 57 грн.
Позивач звертався до відповідача з листом № 05-05/02/21 від 05.02.2021, в якому просив відповідача протягом 10 (днів) днів з дня отримання цього листа сплатити Громадській спілці "Український музичний альянс" відрахування (відсотки) за ввезення на митну територію України товарів, із застосуванням яких можливо здійснити передбачене ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» відтворення, шляхом перерахування коштів на рахунок Громадської спілки "Український музичний альянс", що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ Укрпошта від 05.02.2021.
Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, суму відрахувань позивачу не сплатив.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір якого становить 1 382 712, 97 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до п. 9 ч. 1, ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Частиною 2-5 статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.
Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси
виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:
а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;
б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;
в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.
Спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 затверджено Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку визначено, що розмір відрахувань застосовується до обладнання та матеріальних носіїв (без податку на додану вартість), зазначених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992):
- для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті);
- для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.
Відповідно до п. 7 Порядку, під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року N 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З метою отримання інформації щодо митного оформлення ввезення на митну територію України товарів Іноземним підприємством "Логін", судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та під час відкриття провадження у даній справі ухвалою суду від 26.07.2021 зобов'язано Державну фіскальну службу України у строк до 17.08.2021 надати суду відомості про факти митного оформлення Іноземним підприємством "Логін" товарів, визначених додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року, а саме: запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках із кодом згідно УКТЗЕД 8471 705000; радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00; карт пам'яті та флеш карток із кодом згідно з УКТЗЕД 8523 5110 00; планшетних комп'ютерів та ноутбуків із кодом згідно з УКТЗЕД 8471 3000 00; телевізорів з відеомагнітофоном або жорстким диском, або програвачем для DVD-дисків з функцією запису, або функцією запису на флеш-картку товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД 8528; ввезених Іноземним підприємством "Логін" на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 14.05.2020 по 05.02.2021, із зазначенням: номеру, типу і дати митної декларації; дати ввезення товару на митну територію України; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару; вартості товару, заявленої Іноземним підприємством "Логін" (фактурної вартості).
19.08.2021 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва від Державної митної служби України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2021.
20.09.2019 через відділ автоматизованого документообігу Господарського суду міста Києва від Державної фіскальної служби України надійшов лист № 19-19/19-02-04/8.19/1223 від 13.08.2021 з інформацією на виконання ухвали суду від 26.07.2021.
Таким чином, факт ввезення відповідачем товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартістю 318 078 970, 70 грн; запам'ятовувальних пристроїв на жорстких дисках з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 705000 вартістю 100 129 939, 10 грн; записувачів комп'ютерних для DVD-дисків, НD DVD-дисків або Blu-Ray з кодом згідно з УКТЗЕД 8471703000 вартістю 1 851 516, 62; телевізорів з відеомагнітофоном або жорстким диском, або програвачем для DVD-дисків з функцією запису, або функцією запису на флеш-картку кодом згідно з УКТЗЕД 8528 вартістю 9 720 262, 77 грн; карти пам'яті («smart-картки»), флеш-картки з кодом згідно з УКТЗЕД 8523511000 вартістю 15 944 051, 57 грн, вбачається з інформації, наданої Державної фіскальної служби України у період з 14.05.2020 по 05.02.2021 в із зазначенням номеру, типу і дати митної декларації, дати ввезення товару на митну територію України, коду товару згідно з УКТЗЕД, назви (опису) товару, вартості товару заявленої Іноземним підприємством "Логін".
Судом на підставі оцінки зібраних доказів встановлено, що обладнання, ввезене відповідачем на територію України, є обладнанням, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у розумінні статті 1 Закону, згідно з якою відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер.
Згідно п. 27 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах», розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах становить:
- радіотелефон системи стільникового зв'язку (мобільний телефон) - 0, 15%;
- запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках - 0, 75 %;
- записувач комп'ютерний для DVD-дисків, НD DVD-дисків або Blu-Ray - 1 %;
- телевізор з відеомагнітофоном або жорстким диском, або програвачем для DVD-дисків з функцією запису, або функцією запису на флеш-картку - 0,17 %;
- карти пам'яті («smart-картки»), флеш-картки - 0, 75 %.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві 1 382 712, 97 грн. відрахувань за імпортовані товари за період з 14.05.2020 по 05.02.2021 під час розмитнення останніх. При цьому розрахунок проведений судом наступним чином:
- радіотелефон системи стільникового зв'язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартість 318 078 970, 70 грн, сума відрахувань становить 477 118, 45 грн (318 078 970, 70 грн * 0, 15%);
- запам'ятовувальні пристрої на жорстких дисках з кодом згідно з УКТЗЕД 8471 705000 вартістю 100 129 939, 10 грн, сума відрахувань становить 750 974, 54 грн (100 129 939, 10 грн * 0, 75%);
- записувач комп'ютерний для DVD-дисків, НD DVD-дисків або Blu-Ray з кодом згідно з УКТЗЕД 8471703000 вартість 1 851 516, 62, сума відрахувань становить 18 515, 16 грн (1 851 516, 62 грн * 1 %);
- телевізор з відеомагнітофоном або жорстким диском, або програвачем для DVD-дисків з функцією запису, або функцією запису на флеш-картку кодом згідно з УКТЗЕД 8528 вартість 9 720 262, 77 грн, сума відрахувань становить 16 524, 44 грн (9 720 262, 77 грн * 0, 17 %);
- карти пам'яті («smart-картки»), флеш-картки з кодом згідно з УКТЗЕД 8523511000 вартість 15 944 051, 57 грн, сума відрахувань становить 119 580, 38 грн (15 944 051, 57 грн * 0, 75 %);
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Суд зазначає, що зобов'язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.
Сторонами господарського зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:
- зобов'язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Іноземне підприємство "Логін";
- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань. Законодавством України передбачена можливість існування необмеженого кола таких організацій. В даному випадку такою уповноваженою організацією колективного управління є позивач.
Змістом зобов'язання, про яке йдеться, є взаємні права і обов'язки, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону № 3792:
- обов'язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;
- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов'язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Зобов'язання, суб'єктом якого є позивач, виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/17375/16.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Проте, станом на час вирішення спору відповідач визначену суму відрахувань не сплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1 382 712, 97 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
В той же, час суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що позивач не є акредитованою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, з огляду на наступне.
У даному випадку в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, залишену без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління "Український музичний альянс" у сфері обов'язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 "Про акредитацію організації колективного управління".
Зокрема, судом у справі № 640/7679/20 встановлено, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України після затвердження Положення № 375, зобов'язане було затвердити новий склад Комісії з акредитації організацій колективного управління, оголосити про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв, встановити строк для подачі таких заяв та визначити організацій колективного управління з повним дотриманням публічного порядку, визначеного ст. 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав». Натомість Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було оголошено про зміну дати і часу проведення засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління та продовжено розгляд заяв, що були подані в рамках раніше оголошеного відкритого конкурсу, вже за новими правилами, визначеними Положенням № 375.
Враховуючи, що рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року про акредитацію організації колективного управління ГС «Український музичний альянс» у сфері обов'язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників було прийняте без додержання вимог ст. 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», суд у справі № 640/7679/20 дійшов висновку про те, що наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яким затверджено вказане рішення, також є протиправним і підлягає скасуванню.
Тож, наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 про акредитацію позивача був скасований постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, внаслідок чого рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року про акредитацію організації колективного управління ГС «Український музичний альянс» у сфері обов'язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників було прийняте без додержання вимог ст. 16 Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».
Разом з тим, як зазначено судом вище Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об'єднанню підприємств «Український музичний альянс».
Суд зазначає, що 18.12.2018 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383), шляхом реорганізації в нову юридичну особу - Громадська спілка «Український музичний альянс» (код ЄДРПОУ 31815383).
Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якого Громадська спілка «Український музичний альянс» є правонаступником Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" (утвореним шляхом реорганізації, а саме перетворення).
Суд зазначає, що питання правонаступництва та утворення ГС «Український музичний альянс» шляхом перетворення Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" встановлено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505.
При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев'ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов'язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що до закінчення відповідного конкурсу, збирати та розподіляти відрахування (відсотки) продовжують уповноважені організації , а після проведення конкурсу - акредитовані організації.
Разом з тим, оскільки Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зобов'язане було затвердити новий склад Комісії з акредитації організацій колективного управління, оголосити про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв, встановити строк для подачі таких заяв та визначити організацій колективного управління з повним дотриманням публічного порядку, проте Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України цього виконано не було, тож Свідоцтво позивача від 20.12.2007 № 2/У у даному випадку не втратило чинність, у зв'язку з порушенням порядку проведення конкурсу.
Отже, Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, на підставі свідоцтва від 20.12.2007 № 2/У.
Крім того, за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
У даному випадку, виходячи з принципу змагальності сторін, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, а саме відповідний висновок експерта, складений на замовлення відповідача щодо відповідності спірного обладнання та матеріалів носіїв критеріям визначений ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», як і не надано власний контр розрахунок.
При цьому, суд неодноразово ставив на обговорення питання призначення експертизи у даній справі та повідомляв сторін про можливість подання відповідного клопотання про призначення такої експертизи, проте відповідне клопотання сторонами не було подано.
Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд звертає увагу, що обов'язок надання доказів, на підтвердження своїх вимог та заперечень покладений на сторін, збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ч. 5 статті 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права», ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 382 712, 97 грн. відрахувань.
Тож, позовні вимоги Громадської спілки "Український музичний альянс" підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Громадської спілки "Український музичний альянс" - задовольнити.
2. Стягнути з Іноземного підприємства "Логін" (проспект Перемоги, 62-Б, м. Київ, 03113, ідентифікаційний код - 38204178) на користь Громадської спілки "Український музичний альянс" (вул. Шовковична, буд.10, офіс 28, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код - 31815383) 1 382 712 (один мільйон триста вісімдесят дві тисячі сімсот дванадцять) грн 97 коп. - відрахувань та 20 740 (двадцять тисяч сімсот сорок) грн 69 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено: 04.04.2022
Суддя Щербаков С.О.