ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
30.03.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/744/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.
секретар судового засідання Михайлюк А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця Чорного Олега Леонідовича
АДРЕСА_1
до відповідача: фізичної особи-підприємця Романюка Романа Ярославовича
АДРЕСА_2
про стягнення інфляційних збитків, трьох процентів річних, відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неналежного виконання господарського зобов"язання та повернення майна
за участю представників:
від позивача: Чорний Олег Леонідович;
від відповідача: Семків Микола Несторович
ВСТАНОВИВ: фізична особа-підприємець Чорний Олег Леонідович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Романюка Романа Ярославовича про:
- стягнення з ФОП Романюка Романа Ярославовича в користь ФОН Чорного Олега Леонідовича інфляційних збитків в зв'язку з простроченням внесення орендних платежів згідно договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 за період з 01.07.2020 по 01.11.2020 в розмірі 772 грн 25 коп., три проценти річних в зв'язку з простроченням внесення орендних платежів згідно договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 за період з 01.07.2020 по 01.11.2020 в розмірі 1137 грн 56 коп.;
- стягнення з ФОП Романюка Романа Ярославовича в користь ФОП Чорного Олега Леонідовича реальних збитків в розмірі 34 305 грн 40 коп, понесених ФОП Чорним Олегом Леонідовичем в зв'язку з оплатою газопостачання приміщення по АДРЕСА_3 ;
- витребування з володіння ФОП Романюка Романа Ярославовича та повернення ФОП Чорному Олегу Леонідовичу рухомого майна: кронштейн, барний міксер, пульт для відеонагляду, пульт для музичного центру, крісла 4 шт., гриль, двері металопластикові 2 шт., таблиця меню велика, таблиця меню на загальну вартість 32 300 грн.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.08.2021, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судовий розгляд справи по суті на 06.09.2021, встановив сторонам строк на надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
06.08.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.07.2021 (вх.№12336/21).
23.08.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від позивача надійшло заперечення на відзив (відповідь на відзив) б/н від 19.08.2021 (вх.№13093/21); 25.08.2021 заперечення на відзив б/н від 19.08.2021 (вх.№13175/21) надійшло до суду засобами поштового зв"язку.
30.08.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь до відзиву на позовну заяву б/н від 27.08.2021 (вх.№13373/21).
В судовому засіданні 06.09.2021 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 29.09.2021, про що сторони повідомлені ухвалою-повідомленням.
В судовому засіданні 29.09.2021 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 12.10.2021, про що учасники судового процесу повідомлені під розписку.
12.10.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії Господарського суду електронною поштою, підписане ЕЦП, від представника відповідача надійшла заява б/н від 12.10.2021 (вх.№16000/21) про відкладення розгляду справи у зв"язку із зайнятістю представника відповідача в іншій справі.
Суд відкладав розгляд справи по суті на 27.10.2021 та 08.11.2021 відповідно.
В судовому засіданні 08.11.2022, суд з метою повного, всебічного та об"єктивного вирішення спору зобов"язав позивача надати докази щодо обліку газопостачання на об"єкті, орендованому відповідачем, у зв"язку з чим постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначив підготовче засідання на 30.11.2021, про що сторони повідомлені під розписку.
30.11.2021 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь до відзиву на позовну заяву (доповнення) б/н від 30.11.2021 (вх.№19078/21).
В підготовчому засіданні 30.11.2021 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання (вх.№19156/21 від 01.12.2021) та постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 22.12.2021.
В підготовчому засіданні 22.12.2021 представник позивача надав суду лист Івано-Франківського відділення АТ "Івано-Франківськгаз" №76003.1-Лв-15505-1221 від 16.12.2021 (вх.№22.12.2021).
За наслідками підготовчого засідання 22.12.2021 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.01.2022, про що представник позивача повідомлений під розписку, а відповідач ухвалою-повідомленням.
24.01.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду надійшло:
- від представника відповідача заява (вх.№1114/22) про вирішення питання щодо стягнення судових витрат, до якої приєднано акт приймання передачі юридичних послуг від 08.11.2021;
- від представника позивача заява (вх.№1112/22) про приєднання документів до матеріалів справи, а саме: оригінали квитанцій про оплату газопостачання від 28.10.2020 та від 30.10.2020.
В судовому засіданні 24.01.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви в судовому засіданні до 03.02.2022.
02.02.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 02.02.2022 (вх.№1666/22) про поновлення строку на подання доказів та приєднати до матеріалів справи лист РГК "Івано-Франківськгаз" від 27.01.2022.
В судовому засіданні 03.02.2022 суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 24.02.2022, про що сторін повідомлено ухвалою-повідомленням.
У зв'язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки відвідувачів та працівників суду, розгляд судової справи № 909/744/21, призначений на 24 лютого 2022 року, не відбувся.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2022, суд призначив судовий розгляд справи по суті на 30.03.2022.
В судовому засіданні 30.03.2022 представник відповідача подав розрахунок судових витрат (вх.№30.03.2022).
Позиція позивача: Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив виконання зобов"язань згідно рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2020 у справі №909/918/19, внаслідок чого позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з липня 2020 по жовтень 2020 року у розмірі 772 грн 25 коп. та 3% річних за період з 01.07.2020 по 01.11.2020 у розмірі 1137 грн 56 коп. Також вказав, що поніс реальні збитки у розмірі 34305 грн у зв"язку з оплатою за природній газ, спожитий відповідачем для обігріву орендованого приміщення, які в силу вимог ст. 22 ЦК України підлягають відшкодуванню відповідачем. Крім того, зазначив, що відповідач, на підставі ч.1 ст.785 ЦК України зобов"язаний повернути позивачу майно, отримане ним в користування разом з орендованим майном, оскільки після припинення договору оренди не повернув позивачу частину обладнання, переданого йому за актом приймання- передачі.
Позиція відповідача: в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних заперечив щодо визначення періоду таких нарахувань.
Щодо позовної вимоги про стягнення збитків за несплату газопостачання орендованого приміщення відповідач у відзиві на позов зазначив, що в позовній заяві позивач повторно заявив аналогічні вимоги з тих же підстав та між тими самими сторонами, які вже були предметом розгляду у справі №909/610/20. Поданням нового позову між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, з яких прийнято рішення у справі №909/610/20, яке набрало законної сили, фактично свідчить про намагання добитися повторного розгляду справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Просив закрити провадження у справі на підставі ч.3 ст.231 ГПКУ України. У запереченні на відзив відповідач також вказав, що вимога про стягнення збитків за оплату газу не підпадає під поняття збитків та вже з цих підстав не може бути задоволена. Водночас зазначив, що з урахуванням презумпції обізнаності особи про стан своїх суб"єктивних прав позивач не міг не знати про використання відповідачем газу під час оренди приміщення, а тому в разі якщо б суд прийшов до висновку про доведеність факту споживання відповідачем газу в сумі 34305 грн 40 коп. до такої вимоги підлягають застосуванню строки позовної давності. У доповненні до заперечення відповідач зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що приміщення, виділене в оренду обладнане окремим засобом обліку. Відповідач договору на постачання газу не укладав, що унеможливлює використання ним природного газу. Просив застосувати строк позовної давності до вимоги про стягнення суми 33965 грн 71 коп. за спожитий газ.
Щодо позовної вимоги про витребування обладнання у відповідача на суму 32000 грн зазначив, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області №909/610/20 в частині неповернення майна (обладнання), переданого разом з орендованим майном також надано оцінку. Нових доказів, які б не були предметом дослідження у попередній справі і свідчили про те, що обладнання, яке просить витребувати позивач знаходяться у відповідача надано не було. Просив відмовити у задоволенні вимоги.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
26.10.2016 між фізичною особою-підприємцем Чорним Олегом Леонідовичем (орендодавець, позивач) та фізичною особою-підприємцем Романюком Романом Ярославовичем (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення (а.с. 7-9).
Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - об"єкт, що орендується).
Згідно з п. п. 1.2, 1.3, 1.4 договору, адреса приміщення, що орендується: м. Івано-Франківськ, вул. Зв"язкова, 6, що належить орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно №690 від 28.12.2010, серія САЕ №220924; загальна площа приміщення, що орендується: 117,8 кв. м; поверх: перший.
Нежитлове приміщення, яке виділене в технічному паспорті літерою А, під номером 11 (торговий зал), 12 (коридор), 13 (санвузол), 14 (приміщення інвентаря), загальна площа 117,8 кв. м (п. 1.5).
Відповідно до п. 1.7 договору передбачено, що цільове призначення: орендодавець передає об"єкт, що орендується для використання під заклад громадського харчування.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що приймання-передача об"єкта, що орендується, здійснюється сторонами.
Сторони повинні передати-прийняти об"єкт, що орендується, протягом 1 (одного) календарного дня з моменту підписання даного договору (п. 2.2).
Згідно з п. 2.3 договору, при передачі об"єкта, що орендується, складається акт прийому-передачі, який підписується сторонами.
Відповідно до п. 2.5 договору, сторони домовилися, що орендна плата нараховується щомісячно з 01 листопада 2016 року.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що термін оренди складає 35 місяців з моменту передачі об"єкта оренди, що передбачено п. 1 даного договору.
Пунктом 6.1.6 договору передбачено, що орендар зобов"язується безперешкодно допускати на об"єкт, що орендується, представників орендодавця з метою перевірки його використання у відповідності до умов даного договору; орендар зобов"язується проводити технічне обслуговування газової печі - ______, та кондиціонера - _________, згідно технічної документації. Доказом проведення технічного обслуговування є акт виконаних робіт спеціалізованою організацією або її працівником окремо. У разі не проведення орендарем технічного обслуговування даних пристроїв, орендар бере на себе повну фінансову відповідальність за несправність даних пристроїв та несе фінансове зобов"язання по ремонту даних пристроїв чи повну компенсацію по купівлі аналогічних - газової печі та кондиціонера.
Відповідно до п. 6.3 договору, орендар самостійно і від власного імені укладає договори щодо надання комунальних послуг у повному обсязі із спеціалізованими організаціями. Орендар має право вносити орендну плату наперед (за двохстороннім погодженням) за будь-який термін у розмірі, що визначається на момент оплати.
Згідно з п. 6.5 договору, орендар самостійно сплачує всі витрати по комунальних платежах за водопостачання та водовідведення (каналізацію), електроенергію, тепло, газ, в тому числі витрати понесені по збереженню, відновленню та ремонту технічних мереж, пристроїв в приміщенні.
Сторони погодили, що орендар має право розірвати достроково договір з власної ініціативи, попередивши орендодавця письмово за 3 місяці (п. 9.3).
Пунктом 13.1 договору передбачено, що додатками до даного договору є: додаток до договору з переліком майна та обладнання, яке передається у використання: акти прийому-передачі майна та обладнання; акти прийому-передачі приміщення; копія свідоцтва права власності та витяг; копія технічного паспорта.
26 жовтня 2016 року відповідач прийняв об'єкт оренди; даний факт підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передавання орендованого приміщення (а.с. 10).
Як вбачається з акту №1 від 20.10.2016, ФОП Чорний О.Л. передав, а ФОП Романюк Р.Я. прийняв майно, а саме: світильник вбудований в стелю (маленький) - 12 шт.; світильник вбудований в стелю (великий) - 17 шт.; енергозберігаючі лампи-світильники - 4 шт.; зонт кухонний 200*80 - 2 шт.; труба вентиляційна від зонта велика 950*75*25 - 1 шт.; труба вентиляційна менша над барною стійкою 270*30*15 - 1 шт.; витяжка більша біля барної стійки - 1 шт.; стіл металічний з холодильними камерами і мийкою - 1 шт.; мийка металічна біля холодильника 60*60 - 1 шт.; стіл металічний під витяжкою 160*60 - 1 шт.; стіл металічний під грилем 80*60 - 1 шт.; стіл металічний, де завертають бургери 160*60 - 1 шт.; стіл металічний біля холодильника 180*50 - 1 шт.; полка металічна 80*30 - 18 шт. + 1 кронштейн пара; теплова шафа Кий-В - 1 шт.; холодильний двохдверний Технохолод ШХС (Д) - 1,6 Техас - 1 шт.; плитка електрична для котлет ЗАТ "Рада" ПЖЄ700 - 1 шт.; відеокамера зовнішня - 1 шт.; монітор Samsung Sync master 943 19 -1 шт.; трансляційний підсилювач потужності Big MPA300QUSB - 1 шт.; МР3 плеєр 2-х канальний підсилювач звуку YW-403 Ligital player - 1 шт.; цифровий приймач TRIMAX TR-2012 HD - 1 шт.; колонки вмонтовані в стелю euroshine - 9 шт.; кріплення до телевізора - 2 шт.; пічка двохдверна під піцу - 1 шт.; пульт піонер - 1 шт.; пульт відеореєстратора - 1 шт.; пульт LG - 2 шт., таблетка - вивіска Лакі Бургер (2014) - 1 шт.; вивіска - надпис Лакі бургер (2014) - 2 шт.Шанті; основне меню з підсвіткою над баром - 1 шт.; зовнішній дашок над входом - 1 шт.; барна стійка велика з каменю - 1 шт.; бойлер 087507308113121604100 - 1 шт., сейф - 1 шт.; прилад приймально-контрольний пожежний (Кронос) - 1 шт.; відро для миття підлоги - 2 шт.; швабра - 2 шт.; відро для сміття - 1 шт.; підноси - 21 шт.; пожежний прилад TIPAC - 1 шт.; роутер TPLINK TLWR1043ND - 2 шт.; гриль Bartscher Panini А150.674 - 1 шт.; гриль Кий-В - 1 шт.; вага Днепровес 9024-15ЄС - 1 шт.; вага - 1 шт.; слайсер CELME FA 250 -1 шт.; вага Днепровес FS405d-150 - 1 шт.; барний міксер подвійний Bartscher 135.101 - 1 шт.; електрокип'ятильник Bartscher 200.054 - 1 шт.; відеокамера внутрішня TS-535HAI - 6 шт.; відеокамера внутрішня Avlgart AVG-807H - 6 шт.; телевізор LG 1105-REV02 46"(2011) - 2 шт.; диспенсер для антисептичного гелю TORK - 1 шт.; столи квадратні - 12 шт.; барні малі - 2 шт., середні - 2 шт., великі - 1 шт.; пожежна кнопка - 2 шт.; пульт BFHБест - 1 шт.; крісла бежеві - 6 шт.; холодильна вітрина для десерту (біла) - 1 шт.; дзеркало велике з тумбою - 1 шт.; шафа для персоналу - 1 шт.; дитяче крісло - 1 шт.; принтер 3 в 1 LPLaser GetM1005MFP SNG886VJYM - 1 шт.; монітор Samsung 20" - 1 шт.; клавіатура - 1 шт.; системний блок - 3 шт.; Windows Home Basics7 - 2 шт.; коробка 1 С8 -1 шт.; POS- монітор PTH -152RT - 2 in/$ принтер чеків - 3 шт.; грошова скриня чорна - 1 шт.; грошова скриня біла - 1 шт.; драбина маленька - 1 шт.; різак для паперу - 1 шт.
Крім того, у вказаному акті після підписів сторін вказано показник лічильника (води) - 1482 м.куб., показник лічильника (газу) - 1936 м.куб. переплата 2252 грн (а.с. 11).
В судовому засіданні оглянуто оригінал акту від 20 жовтня 2016 р., наданого позивачем.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі №909/918/19 задоволено позов фізичної особи-підприємця Чорного Олега Леонідовича до фізичної особи-підприємця Романюка Романа Ярославовича про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 в сумі 110000 грн. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Романюка Романа Ярославовича на користь Фізичної особи-підприємця Чорного Олега Леонідовича заборгованість в сумі 110000 грн та 1921 грн судового збору.
При розгляді справи №909/918/19 суд встановив, що на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 та за актом приймання-передавання від 26.10.2016 відповідач прийняв від позивача в строкове платне користування приміщення площею 117,8 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Зв'язкова, 6. Договір оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 є розірваним з 01.10.2018. Заборгованість по орендній платі в розмірі 110000 грн виникла за період з березня по вересень 2018 року (включно).
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2021 у справі №909/610/20 частково задоволено позов фізичної особи-підприємця Чорного Олега Леонідовича до фізичної особи-підприємця Романюка Романа Ярославовича про стягнення 140247 грн 09 коп. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Романюка Романа Ярославовича на користь фізичної особи-підприємця Чорного Олега Леонідовича 10054 грн. 3% річних, 5781 грн 78 коп. інфляційних нарахувань, 237 грн 54 коп. судового збору. В частині позовних вимог про стягнення 33965 грн 71 коп. збитків за несплату газопостачання орендованого приміщення, 32300 грн збитків в зв'язку з неповерненням обладнання та 58145 грн 60 коп. пені відмовлено.
При розгляді справи №909/610/20 суд встановив факт прострочення відповідачем виконання зобов"язання за договором оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 та стягнув з відповідача на користь позивача 10054 грн. 3% річних за період з 01.10.2018 по 01.07.2020 та 5781 грн 78 коп. інфляційних втрат за період з жовтня 2018 по липень 2020 року.
Також суд встановив, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 33965 грн 71 коп. у зв"язку з порушенням умов пунктів 6.3 та 6.5 договору оренди від 26.10.2016 щодо укладення договору на газопостачання та оплати вартості спожитого газу, не є збитками в розумінні ст. 225 ГК України, а є заборгованістю, яка виникла внаслідок невиконання відповідачем умов договору, на підтвердження розміру якої позивач (скаржник) не подав жодних доказів, не зазначив періоду, за який така заборгованість утворилась, та чи була вона сплачена самим позивачем.
Стосовно вимоги Чорного О.Л. про відшкодування збитків в розмірі 32300 грн 00 к. як вартість неповерненого кухонно - ресторанного обладнання, яке було передано відповідачу (ФОП Ч Романюку Р.Я.) при укладенні договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 апеляційний суд встановив, що акт приймання передачі № 1 від 20.10.2016, на який посилається позивач, складений раніше, ніж укладено вищевказаний договір оренди нежитлового приміщення між сторонами. Договір купівлі-продажу обладнання та іншого майна від 30 серпня 2014 року не можна вважати належним доказом на підтвердження вартості обладнання, так як у даному договорі ціни наведені станом на 2014 рік, отже, неможливо достовірно стверджувати, що саме це обладнання не було повернуто відповідачем.
Згідно приписів частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до квитанцій АТ "Банк інвестицій та заощаджень", Романюк Р.Я. перерахував ІФ МВ ДВС 28.10.2020 123282 грн 10 коп. з призначенням платежу - ВП №61835411, а 30.10.2020 -17849 грн 70 коп. з призначенням платежу - ВП №63439898 (а.с. 48-49).
На доказ понесених збитків позивач надав суду:
- копію акту АТ "Івано-Франківськгаз" №5519 від 12.04.2018, відповідно до якого заклад громадського харчування за адресою: вул. Зв"язкова, 6 відключено від газопостачання у зв"язку з відсутністю договору (R: 21710048), лічильник (С-4. 5262705), показник - 04577, дахова котельня (а.с. 18);
- копію рахунку ТОВ "Івано-Франківськгаз збут" №5519 від 10.01.2019 на оплату за газ в січня 2019 р. на показник 4577 куб. м. - 2102 куб.м на суму 33965 грн 71 коп. (а.с.19).
- копії квитанцій АТ "Ощадбанк" № 136 від 28.10.2020 та №110 від 30.10.2020, відповідно до яких ФОП Чорний О.Л. сплатив на рахунок ТОВ "Івано-Франківсьгаз збут" 33965 грн 80 коп. з призначенням платежу: оплата (борг) Романюк Р.Я. за період з 26.10.2016 - 12.04.2018 (у квитанції №110 від 30.10.2020 додатково зазначено: О/р - 5519, ліч.1936-04577), а також послуги банку у розмірі 339 грн.60 коп. Всього - 34305 грн 40 коп. (а.с.20, оригінали - а.с. 126-127).
Як вбачається з листа Івано-Франківського відділення АТ "Івано-Франківськгаз" №76003.1-Лв-15505-1221 від 16.12.2021, адресованого ФОП Чорному О.Л. у відповідь на лист №Сл-3425-760-1121 від 30.11.2021, по газифікованому об"єкті за адресою; м. Івано-Франківськ, вул. Зв"язкова, буд. 6, ведеться облік по трьох газових лічильниках, а саме: лічильник побутовий ВК-Т G4 №5275604 - цокольне приміщення, лічильник побутовий ВК-Т G4 №5262705 - перший поверх, лічильник побутовий ВК-Т G4 №5262711 - другий поверх. По лічильнику ВК-Т G4 №5262705 в період з 26.10.2016 по 12.04.2018 спожито 2641 метрів кубічних (від показника 1936 по показник 4577) (а.с. 117).
Листом АТ "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" №760-Лв-958-0122 від 27.01.2022, адресованого адвокату Семківу Миколі Несторовичу у відповідь на запит від 26.01.2022, поданий в інтересах Романюка Романа Ярославовича щодо стягнення коштів за спожитий газ повідомлено, що АТ "Івано-Франківськгаз" є оператором газорозподільної системи в розумінні статті 37 Закону України "Про ринок природного газу", який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу та не здійснює господарської діяльності з постачання природного газу побутовим споживачам та споживачам, що є побутовими. Відповідно АТ "Івано-Франківськгаз" не має можливості надати інформацію щодо укладених договорів на постачання (споживання) природного газу до об'єкту, який знаходиться за адресою: вул. Зв"язкова, 6 м. Івано-Франківськ, а також щодо обсягів спожитого природного газу та проведених споживачем оплат за спожитий газ та вказати дати проведення таких оплат.
Водночас, вказаним листом АТ "Івано-Франківськгаз" відмовило адвокату Семківу М.Н. у задоволенні адвокатського запиту мотивуючи тим, що запит стосується надання інформації щодо договірних відносин, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності з розподілу природного газу до об'єкту, який належить не Романюку Роману Ярославовичу, інтереси якого Семків М.Н. представляє, а третій особі (та/або третім особам), про яких він хоче отримати інформацію без їхньої згоди а також зважаючи на те, що адвокатський запит не відповідає вимогам частини 4 статті 16 Закону України "Про захист персональних даних" (а.с. 134).
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАПВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Щодо позовних вимог, що становлять інфляційні втрати за період з липня 2020 по жовтень 2020 року у розмірі 772 грн 25 коп. та 3% річних за період з 01.07.2020 по 01.11.2020 у розмірі 1137 грн 56 коп., нараховані за невиконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2020 у справі №909/918/19, яким стягнуто з ФОП Романюка Р.Я. на користь ФОП Чорного О.Я. заборгованість в сумі 110000 грн та 1921 грн судового збору.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
Разом із тим відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
З аналізу вищевикладеного слідує, що у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.
Отже, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, наявність судових актів про стягнення заборгованості, не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. І в розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України у складі Касаційного господарського Суду від 23.10.2018 у справі № 913/70/18.
Як свідчать матеріали справи, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03.01.2020 у справі №909/918/19 виконано 28.10.2020.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2020 у справі №909/610/20 стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних за період з 01.10.2018 по 01.07.2020 та інфляційні втрати за період з жовтня 2018 по липень 2020 року.
Отже, до стягнення належать 3% річних за період з 02.07.2020 по 27.10.2020 в розмірі 1082 грн 51 коп. В задоволенні вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 55 грн 05 коп. слід відмовити. Інфляційні втрати за період з серпня по жовтень 2020 року складають 1457 грн 23 коп. Водночас, суд не вправі виходити за межі позовних вимог, а відтак до стягнення належить заявлені позивачем 772 грн 25 коп. інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з ФОП Романюка Романа Ярославовича в користь ФОП Чорного Олега Леонідовича реальних збитків в розмірі 34 305 грн 40 коп, понесених ФОП Чорним Олегом Леонідовичем в зв'язку з оплатою газопостачання приміщення по АДРЕСА_3 суд зазначає таке.
У відповідності до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарській санкції (ч.2 ст.217 ГК України.
За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з приписами частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При цьому, для застосування такого виду господарської санкції, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів господарсько-правова відповідальність не настає.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що збитки мають правову природу, яка не ототожнюється з будь-якими сумами, які особа повинна сплатити у зв'язку з виконанням умов договору, оскільки під збитками слід розуміти реальну втрату матеріальних цінностей, а також реальні витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, або втрата доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру збитків покладається на позивача, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.
За встановлених судом обставин у справі №909/918/19, на підставі договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 та за актом приймання-передавання від 26.10.2016 ФОП Романюк Р.Я. прийняв у ФОП Чорного О.Я. в строкове платне користування приміщення першого поверху площею 117,8 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Зв'язкова, 6. Договір оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 є розірваним з 01.10.2018.
Таким чином, ФОП Романюк Р.Я. орендував у ФОП Чорного О.Я. вказане нежитлове приміщення у період з 26.10.2016 по 01.10.2018.
Сторонами не заперечується факту того, що відповідач, всупереч п.6.3 договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 договору на постачання природного газу не укладав. Водночас, відповідач стверджує, що підстав для укладення такого договору не було, оскільки він не використовував природній газ.
Разом з тим, газопостачання об"єкта було відключено АТ "Івано-Франківськгаз" у зв"язку з відсутністю договору - 12.04.2018, про що свідчить акт №5519. У вказаному акті зафіксовано показник 04577 по лічильнику С-4 5262705.
Після ухвалення Господарським судом Івано-Франківської області 25.09.2020 рішення у справі №909/610/20 позивач - ФОП Чорний О.Я. оплатив ТОВ Івано-Франківськгаз збут" 33965 грн 80 коп. з призначенням платежу: оплата (борг) Романюк Р.Я. за період з 26.10.2016 - 12.04.2018 (у квитанції №110 від 30.10.2020 додатково зазначено: О/р - 5519, ліч.1936-04577), а також послуги банку у розмірі 339 грн.60 коп. Всього - 34305 грн 40 коп.
Листом Івано-Франківського відділення АТ "Івано-Франківськгаз" №76003.1-Лв-15505-1221 від 16.12.2021 підтверджено, що лічильники побутові газові були встановлені на кожному поверсі об"єкта, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Зв"язкова, буд.6; на першому поверсі - встановлено лічильник побутовий ВК-Т G4 №5262705. По вказаному лічильнику ВК-Т G4 №5262705 в період з 26.10.2016 по 12.04.2018 спожито 2641 метрів кубічних (від показника 1936 по показник 4577).
Доказів того, що під час оренди ФОП Романюком Р.Я. у період з 26.10.2016 по 01.10.2018 нежитлового приміщення першого поверху, яке розташовано за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Зв"язкова, буд.6 вказане нежитлове приміщення передавалося в суборенду чи використовувалося іншими особами матеріали справи не містять.
Виходячи з наведених доказів у сукупності, суд дійшов висновку, що під час використання ФОП Романюком Р.Я. орендованого ним нежитлового приміщення першого поверху, яке розташовано за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Зв"язкова, буд.6 у період з 26.10.2016 по 01.10.2018 ним спожито 2641 метрів кубічних газу (від показника 1936 по показник 4577) без укладення договору на постачання природного газу, за який він не розрахувався, що свідчить про його вину та протиправну поведінку.
При цьому, суд зазначає, що показник лічильника газу - 1936 м.куб. зафіксовано також у акті приймання- передачі №1 від 20.10.2016, складеного між Чорним О.Л. та Романюком Р.Я., однак суд не приймає такий доказ до уваги, оскільки показники лічильників води та газу зазначені після підписів сторін.
Судом встановлено, що позивач поніс реальні збитки внаслідок сплати спожитого відповідачем природного газу на суму 33965 грн 71 коп.
Причинний зв"язок полягає у тому, що у зв"язку з протиправною поведінкою відповідача щодо безпідставного використання та несплати за спожитий природній газ позивач поніс реальні витрати (збитки).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку наявні усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, збитки позивача в розмірі 33965 грн 71 коп. є реальними та такими, що понесені внаслідок неправомірних дій відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з ФОП Романюка Романа Ярославовича в користь ФОП Чорного Олега Леонідовича збитків в розмірі 33965 грн 71 коп. є обґрунтованими та належать до задоволення.
Решту вимог у розмірі 339 грн 69 коп., що становлять комісійні витрати за послуги банку та переплату за газ у розмірі 00 грн. 09 коп. належить відхилити, як необґрунтовані.
Доводи відповідача про те, що позивач повторно заявив аналогічні вимоги з тих же підстав та між тими самими сторонами, які вже були предметом розгляду у справі №909/610/20 критично оцінюються судом, оскільки підставою для звернення до суду у справі №909/744/21 стало понесення позивачем реальних збитків, які виникли у нього внаслідок витрат по оплаті за газ, спожитий відповідачем, яка здійснена позивачем вже після ухвалення Господарським судом Івано-Франківської області у справі №909/610/20, а відповідно вказана обставина не могла бути предметом дослідження у вказаній справі.
Строк позовної давності на звернення до суду з вказаною вимогою позивачем не пропущено, оскільки право на звернення до суду про стягнення збитків виникло у нього після здійснення ним реальних витрат (28.10.2020).
Посилання представника відповідача на суперечливість відомостей, вказаних у листах АТ "Івано-Франківськгаз" від 16.12.2021 та від 27.01.2022 підтвердження не знайшло, оскільки у листі від 27.01.2022 вказано узагальнену інформацію та відмовлено представнику відповідача у наданні адвокатського запиту.
Щодо позовної вимоги про витребування з володіння ФОП Романюка Романа Ярославовича та повернення ФОП Чорному Олегу Леонідовичу рухомого майна: кронштейн, барний міксер, пульт для відеонагляду, пульт для музичного центру, крісла 4 шт., гриль, двері металопластикові 2 шт., таблиця меню велика, таблиця меню на загальну вартість 32 300 грн.
Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Аналогічне положення закріплено у ст. 321 ЦК України.
Статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Позивач вказує, що при укладенні договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 відповідач на підставі акту приймання передачі № 1 від 20.10.2016 отримав в користування разом з приміщенням кухонно- ресторанне обладнання, частину якого не повернув позивачу після припинення договору оренди та повернення приміщення.
Водночас, акт приймання передачі № 1 від 20.10.2016, складений раніше, ніж укладено вищевказаний договір оренди нежитлового приміщення між сторонами, що встановлено судом у справі №909/610/20.
Тому підстави стверджувати, що майно, яке передано відповідачу на підставі акту приймання передачі № 1 від 20.10.2016, передано при укладенні договору оренди нежитлового приміщення від 26.10.2016 у суду відсутні. У вказаному акті відсутні будь-які посилання на підстави чи умови передачі майна.
Таким чином, у суду відсутня можливість перевірити правові підстави, відповідно до яких виникло та існує речове право на майно у позивача, факт наявності майна у незаконному володінні відповідача, факт відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном, факт добросовісного (недобросовісного) володіння чужим майном.
До того ж майно, яке просить витребувати позивач не визначено індивідуальними ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей та не відповідає переліку майна, вказаного в акті приймання -передачі №1 від 20.10.2016.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування заявлених вимог, таким чином позовну вимогу про витребування з володіння ФОП Романюка Романа Ярославовича та повернення ФОП Чорному Олегу Леонідовичу рухомого майна належить відхилити в зв"язку з недоведеністю.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов"язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на викладене, позовні вимоги належать до задоволення частково.
Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Романюка Романа Ярославовича ( АДРЕСА_2 , код РНОКПРП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Чорного Олега Леонідовича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПРП НОМЕР_2 ) 1082 (одну тисячу вісімдесят дві) гривні 51 коп. трьох процентів річних, 772 (сімсот сімдесят дві) гривні 25 коп. інфляційних втрат, 33 965 (тридцять три тисячі дев"ятсот шістдесят п"ять) гривень 71 коп. збитків та 1 186 (одну тисячу сто вісімдесят шість) гривень 76 коп. судового збору.
Наказ видати після набранням рішення законної сили.
В решті позову відмовити.
Призначити засідання для вирішення питання про судові витрати на 11.04.2022 о 14 год 00 хв.
Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського 32 , зал судового засідання №4.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.
Повний текст рішення складено 13.04.2022
Суддя О.В. Рочняк