ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
"17" березня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/689/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна”, м. Ходорів Львівської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Котнар Хілл”, с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області
про стягнення 676 865 грн. 27 коп., в тому числі 623 409 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар, 32 180 грн. 39 коп. пені, 14 507 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 6 767 грн. 41 коп. трьох процентів річних,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
представники:
Позивача -
Відповідача - не з'явився
Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна”, м. Ходорів Львівської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Котнар Хілл”, с. Мужієво Берегівського району Закарпатської області про стягнення 676 865 грн. 27 коп., в тому числі 623 409 грн. 60 коп. заборгованості за поставлений товар, 32 180 грн. 39 коп. пені, 14 507 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 6 767 грн. 41 коп. трьох процентів річних.
Ухвалою суду від 08.10.2021 року відкрито провадження у справі № 907/689/21 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.11.2021 року. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачеві строк на надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
Ухвалами суду від 03.11.2021 року, 02.12.2021 року, 27.01.2022 року підготовчі засідання у справі № 907/689/21 відкладались із підстав, наведених в ухвалах суду.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.02.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 907/689/21, призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 17.03.2022 року. Явка уповноважених представників учасників процесу судом визнана на власний розсуд.
Представник позивача на електронну адресу суду надіслав клопотання б/н від 17.03.2022 року (вх. № 02.3.1-02/1743/22 від 17.03.2022 року) про розгляд даної справи за його відсутності.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, на виклик суду впродовж розгляду даної справи жодного разу не з'явився, хоч такий неодноразово відкладався (в тому числі, за клопотанням відповідача). Разом з тим, відповідач скористався наданим йому правом та подав суду відзив на позовну заяву.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.02.2022 року відмовлено в задоволенні клопотання представника ТОВ “Котнар Хілл” про врегулювання спору за участю судді з підстав, наведених в ухвалі суду.
У даному контексті суд також звертає увагу на те, що у відповідності до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, 15.03.2022 року Верховна Рада України затвердила проект Закону України “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” від 14.03.2022 року № 7168, відповідно до якого воєнний стан в Україні продовжено із 26.03.2022 року строком на 30 діб - до 25.04.2022 року.
Згідно зі ст. 26 Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.
З аналізу вищенаведених приписів чинного законодавства випливає, що запровадження на території держави режиму воєнного стану не має прямого впливу на процес здійснення судочинства (за винятком випадку неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій ведуться активні бойові дії).
Суд звертає увагу, що відповідачем у межах даного спору є юридична особа, територіально розташована в Закарпатській області, де наразі не ведуться бойові дії, а відтак, відсутні підстави для нездійснення правосуддя судами, в тому числі і Господарським судом Закарпатської області.
Водночас, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ухвалою суду від 16.02.2022 року явка учасників справи в судове засідання 17.03.2022 року судом була визнана на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.
Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.
За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані покликанням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 220120/01 від 22.01.2020 року (зі змінами до нього) в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у ТОВ “Котнар Хілл” виникла та рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 623 409 грн. 60 коп. Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, останньому нараховано пеню в сумі 32 180 грн. 39 коп., інфляційні втрати в розмірі 14 507 грн. 87 коп. та три проценти річних у сумі 6 767 грн. 41 коп.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву б/н від 15.11.2021 року (вх. № 02.3.1-02/8389/21 від 19.11.2021 року), в якому зазначив про те, що після пред'явлення позову до суду частково погасив основну заборгованість перед позивачем на загальну суму 33 257 грн. 76 коп. На підтвердження зазначених обставин відповідач надав копії платіжних доручень № 80 від 19.08.2021 року, № 86 від 02.09.2021 року, № 97 від 20.09.2021 року, № 111 від 18.10.2021 року та № 116 від 19.10.2021 року. З наведених підстав, відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 33 257 грн. 76 коп. Крім того, звертає увагу на те, що умовами договору не було передбачено надання будь-яких послуг, однак, вартість таких безпідставно включена позивачем до розрахунку суми боргу. Вказує, що сторонами було узгоджено допустиму суму заборгованості з оплати поставленого товару, яка жодного разу не перевищувалась відповідачем. Відтак, остання не може бути підставою для нарахування та стягнення пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
24.01.2022 року на адресу суду надійшло клопотання позивача б/н від 17.01.2022 року (вх. № 02.3.1-02/353/22 від 24.01.2022 року), яким останній просив суд долучити до матеріалів справи оновлену довідку про стан заборгованості відповідача перед ТОВ “Дунапак-Україна” з урахуванням здійснених ТОВ “Котнар Хілл” часткових проплат після подання даного позову до суду.
До клопотання б/н від 04.02.2022 року (вх. № 02.3.1-02/752/22 від 07.02.2022 року) позивачем додано довідку АТ “Кредобанк” № 163-3544/22 від 04.02.2022 року про надходження на рахунок ТОВ “Дунапак-Україна” грошових коштів від ТОВ “Котнар Хілл” за період із 22.01.2020 року по 27.01.2022 року.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
22.01.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна” (постачальником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Котнар-Хілл” (покупцем, відповідачем у справі) було укладено Договір поставки № 220120/01 (далі - Договір), за умовами якого постачальник бере на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцю, а покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (надалі - Товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.
Найменування, асортимент, технічна інформація, місце поставки, ціна товару, умови (базис згідно правил Інкотермс 2010) поставки товару сторони погоджують у специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. Кількість товару та строки поставки кожної партії товару сторони погоджують в заявках-замовленнях, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 1.3. Договору, постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями, оформленими видатковими накладними, а покупець зобов'язаний приймати та оплачувати такий товар. Під партією товару вважається кількість товару, відвантажена в один транспортний засіб. Обсяг партії визначається у видатковій накладній.
Загальна сума Договору, у відповідності до п. 1.4. Договору, складає сукупну вартість товару, визначену у видаткових накладних, отриманого покупцем у період дії цього Договору.
У розділі 4 Договору сторонами обумовлено умови розрахунків за поставлений товар. Так, за змістом п. 4.1. Договору, покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату партії товару у розмірі 100% від вартості замовленої партії товару згідно узгодженої заявки-замовлення, якщо інше не передбачено додатком до Договору.
Датою отримання товару є підписання товаротранспортної накладної та/або видаткової накладної покупцем (уповноваженою особою покупця) або дата поставки товару силами постачальника покупцю в порядку, передбаченому п. 8.1 цього Договору (п. 4.2 Договору).
На підставі пункту 4.4. Договору, загальна сума неоплаченого товару може погоджуватися в Додатковій угоді до Договору. У випадку перевищення цієї суми, постачальник має право не приймати заявку-замовлення покупця до дати повної оплати попередньо поставлених партій товару.
Датою виконання зобов'язань покупця з оплати товару є дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника (п. 4.5. Договору).
У відповідності до п. 8.10. Договору, приймання-передача товару згідно кількості та якості/комплектності здійснюється уповноваженими представниками сторін в місці постачання та оформляється шляхом підписання видаткових накладних в двох оригінальних примірниках (по одному для кожної сторони). Один примірник такої накладної протягом 10 (десяти) робочих днів повертається покупцем постачальнику разом із оформленою довіреністю.
Пунктом 9.1. Договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання однією стороною своїх зобов'язань за цим Договором (окрім претензій щодо товару), друга сторона має право надіслати письмову вимогу, що повинна бути розглянута стороною, яка порушила зобов'язання Договору, протягом 7 (семи) календарних днів з дати одержання такої вимоги. Сторона, яка отримала вимогу, зобов'язується її задовільнити або надіслати обґрунтовану відмову протягом 7 (семи) календарних днів з дати одержання.
Згідно з п.п. 16.1., 16.2. Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 22 січня 2021 року включно. Датою укладення цього Договору вважається дата, зазначена на першій сторінці цього Договору. У разі, якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії цього Договору сторони письмово не повідомили одна одну про наміри розірвання цього Договору, він автоматично вважається пролонгованим на кожний один рік.
Додатковою угодою № 1 від 22.01.2020 року до Договору № 220120/01 від 22.01.2020 року сторони дійшли згоди внести зміни у п.п. 4.1. та 4.4. Договору та викласти їх у наступній редакції: “4.1. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника”; “4.4. Загальна сума неоплаченого товару становить 550 тис. грн. У випадку перевищення цієї суми, постачальник має право не приймати замовлення покупця до дати повної оплати попередньо поставлених партій товару”.
Додатковою угодою № 2 від 23.06.2020 року до Договору № 220120/01 від 22.01.2020 року викладено п.п. 4.1. та 4.4. Договору в такій редакції: “4.1. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії товару протягом 45 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника”; “4.4. Загальна сума неоплаченого товару становить 800 тис. грн. У випадку перевищення цієї суми, постачальник має право не приймати замовлення покупця до дати повної оплати попередньо поставлених партій товару”.
У Додатковій угоді № 3 від 30.07.2020 року до Договору № 220120/01 від 22.01.2020 року сторони дійшли згоди внести зміни у п.п. 4.1. та 4.4. Договору та викласти їх у наступній редакції: “4.1. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений товар у розмірі 100% вартості даної партії товару протягом 55 календарних днів з моменту отримання товару, шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок постачальника”; “4.4. Загальна сума неоплаченого товару становить 800 тис. грн. У випадку перевищення цієї суми, постачальник має право не приймати замовлення покупця до дати повної оплати попередньо поставлених партій товару”.
На виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна” було поставлено товар відповідачу на загальну суму 3 950 154 грн. (включно з ПДВ), що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними № 198 від 22.01.2020 року, № 283 від 30.01.2020 року, № 585 від 06.03.2020 року, № 810 від 12.03.2020 року, № 971 від 14.04.2020 року, № 1197 від 14.04.2020 року, № 1283 від 27.04.2020 року, № 1464 від 18.05.2020 року, № 1548 від 27.05.2020 року, № 1570 від 27.05.2020 року, № 1579 від 01.06.2020 року, № 1635 від 05.06.2020 року, № 1821 від 22.06.2020 року, № 1839 від 22.06.2020 року, № 1885 від 24.06.2020 року, № 1888 від 24.06.2020 року, № 1943 від 01.07.2020 року, № 2155 від 22.07.2020 року, № 2317 від 30.07.2020 року, № 2299 від 01.08.2020 року, № 2503 від 13.08.2020 року, № 2757 від 04.09.2020 року, № 2848 від 23.09.2020 року, № 3221 від 08.10.2020 року, № 3361 від 17.10.2020 року, № 3531 від 28.10.2020 року, № 3709 від 11.11.2020 року, № 3760 від 16.11.2020 року, № 3924 від 02.12.2020 року, № 4185 від 16.12.2020 року, № 4211 від 16.12.2020 року, № 4343 від 29.12.2020 року, № 33 від 11.01.2021 року, № 253 від 01.02.2021 року, № 543 від 22.03.2021 року, № 988 від 26.03.2021 року, № 1098 від 05.04.2021 року, № 1248 від 15.04.2021 року, № 1379 від 17.05.2021 року, № 1797 від 03.06.2021 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім того, позивачем було надано відповідачу послуги по розробці дизайну гофроящика на загальну суму 46 349 грн. 79 коп., з яких:
- 3 816 грн. 72 коп. відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 973 від 14.04.2020 року;
- 7 368 грн. 53 коп. відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1601 від 24.06.2020 року;
- 13 452 грн. 96 коп. відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 3134 від 16.10.2020 року;
- 8 408 грн. 88 коп. відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 3655 від 27.11.2020 року;
- 13 302 грн. 70 коп. відповідно до акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1115 від 29.04.2021 року.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 623 409 грн. 60 коп. заборгованості у примусовому порядку. Крім того, за прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань позивачем нараховано останньому пеню в розмірі 32 180 грн. 39 коп., 14 507 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 6 767 грн. 41 коп. трьох процентів річних.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Поряд з цим, частиною 2 статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином.
В процесі розгляду справи відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості за поставлений товар в розмірі 33 257 грн. 76 коп., свідченням чого є копії платіжних доручень № 80 від 19.08.2021 року, № 86 від 02.09.2021 року, № 97 від 20.09.2021 року, № 111 від 18.10.2021 року та № 116 від 19.10.2021 року, наявні в матеріалах справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмету спору.
Враховуючи те, що сума заборгованості в розмірі 33 257 грн. 76 коп. погашена відповідачем в процесі розгляду справи, про що суду подані відповідні докази, провадження у справі щодо стягнення суми 33 257 грн. 76 коп. заборгованості за поставлений товар підлягає закриттю в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 590 151 грн. 84 коп., суд зазначає наступне.
Матеріалами справи встановлено, що умовами укладеного між сторонами Договору поставки № 220120/01 від 22.01.2020 року не передбачалося надання послуг по розробці дизайну гофроящика, вартість яких позивачем включено до суми заборгованості за поставлений товар, заявленої до стягнення.
Разом з тим, відповідачем 03.08.2020 року, 24.12.2020 року та 06.05.2021 року сплачено 7 368 грн. 53 коп., 21 861 грн. 84 коп. та 13 302 грн. 70 коп. відповідно в погашення вартості наданих позивачем послуг по розробці дизайну гофроящика, свідченням чого є наявна в матеріалах справи довідка АТ “Кредобанк” про надходження грошових коштів на рахунок ТОВ “Дунапак-Україна”, де міститься інформація про здійснені ТОВ “Котнар Хілл” проплати із наступними призначеннями платежів:
- 03.08.2020 року - “Оплата за послуги по розробці дизайну гофроящика згідно рахунку № 1985 від 24.06.2020 року”;
- 24.12.2020 року - “Оплата за послуги по розробці дизайну гофроящика згідно актів № 3655 від 27.11.2020 року, № 3134 від 16.10.2020 року”;
- 06.05.2021 року - “Оплата за послуги по розробці дизайну згідно рахунку № 1577 від 29.04.2021 року”.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не оплачено вартість наданих йому послуг по розробці дизайну гофроящика згідно акту здачі - приймання робіт (надання послуг) № 973 від 14.04.2020 року в розмірі 3 816 грн. 72 коп. Однак, із огляду на те, що правовідносини сторін виникли із приводу саме поставки товару на підставі Договору поставки № 220120/01 від 22.01.2020 року (із змінами до нього), а не надання послуг по розробці дизайну гофроящика, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення з ТОВ “Котнар Хілл” суми 3 816 грн. 72 коп. як заборгованості за надані послуги по розробці дизайну гофроящика згідно з актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 973 від 14.04.2020 року.
Із огляду на вищевикладене, стягненню з відповідача підлягає сума 586 335 грн. 12 коп. заборгованості за поставлений товар на підставі Договору поставки № 220120/01 від 22.01.2020 року. В іншій частині позову щодо стягнення заборгованості за поставлений товар належить відмовити.
На підставі п. 10.2. Договору позивач просить стягнути з відповідача суму 32 180 грн. 39 коп. пені.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 10.2. Договору, передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати товару.
Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нарахована пеня в розмірі 32 180 грн. 39 коп.
Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням боргових періодів та часткових проплат ТОВ “Котнар Хілл” суми заборгованості, у зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення пеня в розмірі 31 336 грн. 40 коп. В іншій частині стягнення пені слід відмовити.
Крім того, за прострочення оплати вартості поставленого товару позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 14 507 грн. 87 коп. інфляційних нарахувань та 6 767 грн. 41 коп. трьох процентів річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перевірку нарахування позивачем інфляційних нарахувань та трьох процентів річних за заявлені боргові періоди, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає сума 14 330 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань та 6 596 грн. 51 коп. трьох процентів річних. В задоволенні решти заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань та трьох процентів річних слід відмовити.
Стосовно аргументів відповідача про безпідставність нарахування та стягнення з останнього пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у зв'язку з тим, що сторонами в Договорі було узгоджено допустиму суму заборгованості з оплати поставленого товару, яка жодного разу не перевищувалась ТОВ “Котнар Хілл” суд констатує наступне.
Відповідно до п. 4.4. Договору (із змінами до нього) передбачено право постачальника не приймати замовлення покупця до дати повної оплати попередньо поставлених партій товару, при цьому, не передбачає звільнення сторони, яка прострочила виконання зобов'язання, від відповідальності за порушення умов Договору.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 586 335 грн. 12 коп. заборгованості за поставлений товар, 31 336 грн. 40 коп. пені, 14 330 грн. 46 коп. інфляційних нарахувань та 6 596 грн. 51 коп. трьох процентів річних є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав. Аргументи відповідача не знайшли свого підтвердження у матеріалах даної справи та положеннях законодавства.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 9 578 грн. 98 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Інша частина судового збору, а саме, 498 грн. 87 коп. підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету в порядку ст. 7 Закону України “Про судовий збір” після подання суду відповідної заяви.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 130, 191, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Котнар Хілл”, вул. Ракоці Ференца II, будинок 274/А, с. Мужієво, Берегівський район, Закарпатська область, 90260 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 43148896) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунапак-Україна”, вул. Стрілецька, будинок 11, м. Ходорів, Жидачівський район, Львівська область, 81750 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30028622) 638 598 (Шістсот тридцять вісім тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень) грн. 49 коп., в тому числі 586 335 (П'ятсот вісімдесят шість тисяч триста тридцять п'ять гривень) грн. 12 коп. заборгованості за поставлений товар, 31 336 (Тридцять одну тисячу триста тридцять шість гривень) грн. 40 коп. пені, 14 330 (Чотирнадцять тисяч триста тридцять гривень) грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, 6 596 (Шість тисяч п'ятсот дев'яносто шість гривень) грн. 51 коп. трьох процентів річних, а також суму 9 578 (Дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень) грн. 98 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 33 257 грн. 76 коп. заборгованості за поставлений товар закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
6. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 14.04.2022 року.
Суддя Пригара Л.І.