456/4017/21
1-в/465/147/22
25.03.2022 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника КНП ЛОР «ЛОКПЛ», лікуючого лікаря - ОСОБА_4 ,
особи, стосовно якої подано заяву - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні у м. Львові заяву заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” ОСОБА_7 щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.121 КК України, -
Заступник генерального директора з експертизи Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про продовження застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заяви покликається на те, що у КНП ЛОР «Львівська обласна психіатрична лікарня» з 09.08.2021 року застосовуються примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом щодо ОСОБА_5 , які застосовані ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 28.09.2021 року. В результаті проведеного до моменту огляду комплексного лікування: нейролептиків , загальнозміцнюючої та симптоматичної терапії, прогулянок в супроводі персоналу, перегляд телепередач, читання преси, курсу реабілітаційних заходів, психотерапевтичних занять у відділенні - психічний стан пацієнта незначно покращився: в поведінці дещо впорядкувався, формально дотримується режиму перебування. Увага залишається фіксованою на власних хворобливих переживаннях, суті яких розкриває неохоче, вибірково; доступний формальному вербальному контакту; всебічно вірно орієнтований; на запитання відповідає коротко, часом однослівно, плутано, не завжди в плані заданих питань; під час розмови зоровий контакт підтримує періодично, періодично на обличчі недоречна посмішка; на фоні контрольованого прийому підтримуючого лікування продуктивна симптоматика імперативного характеру редукувалась, однак у зв'язку з тяжкістю перебігу психічного захворювання періодично продовжує виявляти невербальні ознаки галюцинаторних переживань, мислення залишаєтьсянепослідовним, паралогічним, розірваним, сповільненим по темпу; до реабілітаційних заходів у відділенні залучається формально; емоційно сплощений, періодично спостерігаються парадоксальні емоційні реакції. Вольова саморегуляція над афектами недостатня; поведінка показово стримана, з іншими пацієнтами не конфліктує, підтримує стосунки на побутовому рівні, критика до свого стану та скоєного формальна; на момент огляду вважає себе здоровою людиною, лікування приймає під контролем лікарів, без заперечень, активно антисоціальних тенденцій на момент огляду не виявляє, суїцидальних думок не висловлює.
Враховуючи вищевикладене, внаслідок проведеного комплексного лікування до даного часу ознак повноцінної ремісії досягнути не вдалося.
Окрім цього, на підставі ст.19 Закону України «Про психіатричну допомогу» 18.03.2022 року ОСОБА_5 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, яка прийшла до висновку, що ОСОБА_5 на даний час страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервного перебігу із наростаючим дефектом в емоційно-вольовій сфері, за своїм психічним станом потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
В судовому засіданні представник заявника лікар-психіатр ОСОБА_4 заяву підтримав з мотивів, зазначених у заяві, та зазначив, що хворий ОСОБА_5 потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Прокурор в судовому засіданні щодо задоволення заяви не заперечив.
ОСОБА_5 та його захисник в судовому засіданні щодо задоволення заяви не заперечили.
Заслухавши думку прокурора, захисника, лікуючого лікаря-психіатра - представника КНП ЛОР «ЛОКПЛ», хворого ОСОБА_5 , дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що заяву слід задовольнити, виходячи з такого.
Згідно з ч.1 ст.95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за письмовою заявою представника психіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Згідно з вимогами ст.514 КПК України, продовження зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється, якщо особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, видужала або якщо внаслідок змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.
Відповідно до ч. 1- 3 ст.17 Закону України «Про психіатричну допомогу» перебування особи в закладі з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку може здійснюватися лише протягом часу наявності підстав, за якими було проведено госпіталізацію. Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації. У разі необхідності продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження такої госпіталізації. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обгрунтування про необхідність продовження такої госпіталізації. В подальшому продовження госпіталізації особи в закладі з надання психіатричної допомоги проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
Згідно з ст.19 Закону «Про психіатричну допомогу» питання про продовження, зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується судом у разі такої зміни стану психічного здоров'я особи, за якої відпадає необхідність застосування раніше призначеного заходу та виникає необхідність у призначенні іншого примусового заходу медичного характеру чи якщо особа видужала. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру може здійснюватися судом також за заявою особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру, або її захисника чи іншого законного представника, у разі якщо така особа за своїм станом здоров'я не може усвідомлено подати до суду відповідну заяву. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів закладу, в якому особі надається психіатрична допомога, або, у разі наявності, висновок обраного особою незалежного лікаря-психіатра.
Судом встановлено, що з 28.09.2021 року застосовуються примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом щодо гр. ОСОБА_5 , на підставі ухвали Стрийського місьрайонного суду Львівської області від 28.09.2021 року, відповідно до якої до ОСОБА_5 застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
18.03.2022 року ОСОБА_5 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, які прийшли до висновку, що в результаті проведеного до моменту огляду комплексного лікування: нейролептиків, загальнозміцнюючої та симптоматичної терапії, прогулянок в супроводі персоналу, перегляд телепередач, читання преси, курсу реабілітаційних заходів, психотерапевтичних занять у відділенні - психічний стан пацієнта незначно покращився: в поведінці дещо впорядкувався, формально дотримується режиму перебування. Увага залишається фіксованою на власних хворобливих переживаннях, суті яких розкриває неохоче, вибірково; доступний формальному вербальному контакту; всебічно вірно орієнтований; на запитання відповідає коротко, часом однослівно, плутано, не завжди в плані заданих питань; під час розмови зоровий контакт підтримує періодично, періодично на обличчі недоречна посмішка; на фоні контрольованого прийому підтримуючого лікування продуктивна симптоматика імперативного характеру редукувалась, однак у зв'язку з тяжкістю перебігу психічного захворювання періодично продовжує виявляти невербальні ознаки галюцинаторних переживань, мислення залишаєтьсянепослідовним, паралогічним, розірваним, сповільненим по темпу; до реабілітаційних заходів у відділенні залучається формально; емоційно сплощений, періодично спостерігаються парадоксальні емоційні реакції. Вольова саморегуляція над афектами недостатня; поведінка показово стримана, з іншими пацієнтами не конфліктує, підтримує стосунки на побутовому рівні, критика до свого стану та скоєного формальна; на момент огляду вважає себе здоровою людиною, лікування приймає під контролем лікарів, без заперечень, активно антисоціальних тенденцій на момент огляду не виявляє, суїцидальних думок не висловлює.
Як вбачається з висновку комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру №18 від 18.03.2022 року, ОСОБА_5 на момент огляду страждає хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервного перебігу із наростаючим дефектом в емоційно-вольовій сфері, за своїм психічним станом потребує продовження застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Враховуючи висновок лікарів-психіатрів, пояснення лікаря-психіатра, надані в судовому засіданні, відповідно до яких досягти повноцінної ремісії у психічному стані хворого ОСОБА_5 не вдалося, змін на помітне покращення не відбулося, психічний стан залишається нестабільним, думку інших учасників процесу, суд приходить до висновку, що заяву заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” ОСОБА_7 щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 слід задоволити.
Керуючись ст.ст.92-95 КК України, ст.ст.512, 514 КПК України, ст.ст.17, 19 Закону України “Про психіатричну допомогу”, суд -
Заяву заступника генерального директора Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради “Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня” ОСОБА_7 щодо продовження застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задоволити.
Продовжити застосування примусового заходу медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який скоїв суспільно небезпечне діяння, передбачене ч.1 ст.121 КК України.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1