Справа №359/9232/21
Провадження № 2/359/798/2022
Іменем України
26 січня 2022 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Яковлєвої Л.В.,
секретаря Русан А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно та поділ спільного набутого майна, -
27 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , яким просить визнати особистою приватною власністю позивача двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Volswagen Passan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , визнати за ОСОБА_2 , в порядку розподілу спільного майна подружжя право власності на автомобіль марки Peugeot 107, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .
Вимоги обгрунтовано тим, що 22 серпня 2007 року сторони зареєстрували шлюб, від якого мають спільну дитину - доньку ОСОБА_3 , 2009 року народження. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2021 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано. За час шлюбу ОСОБА_1 за особисті грошові коши придбав двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Volswagen Passan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 . Крім того, подружжям спільно набуто автомобіль марки Peugeot 107, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 , який є спільною сумісною власністю подружжя. Оскільки сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу вказаного майна, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2021 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 02 грудня 2021 року, сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
Відповідач не скористалась своїм процесуальним правом подати відзив на позов. Разом з тим, ОСОБА_2 направлено до суду нотаріально посвідчену заяву від 20 січня 2022 року про визнання позовних вимог в повному обсязі, якою також просила суд розгляд справи здійснити у її відсутність.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явились. Позивач подав заяву, якою на задоволенні позову наполягав, а розгляд справи просив здійснити у його відсутність за наявними в справі доказами.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 206 ЦПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Суд, дослідивши подані сторонами заяви та матеріали справи з наявними в ній доказами, прийшов висновку, що позов підлягає задоволенню зважаючи на наступне.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 22 серпня 2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, після якого подружжю присвоєно єдине прізвище - ОСОБА_5 . Наведене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 виданого 22 серпня 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Від цього шлюбу у сторін народилась спільна дитина - донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 виданого 19 травня 2009 року Виконкомом Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2021 року шлюб між сторонами розірвано. Рішення набрало законної сили.
Під час перебування у шлюбі сторони набули наступне майно : двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Volswagen Passan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , автомобіль марки Peugeot 107, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .
Наведене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 21146405 від 30 квітня 2014 року згідно якого право власності на вказану вище квартиру зареєстровано на ОСОБА_1 одноособово; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 , згідно якого 05 березня 2019 року за позивачем зареєстровано право власності на автомобіль марки Volswagen Passan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 ; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_8 , згідно якого 05 березня 2013 року за відповідачем зареєстровано право власності на автомобіль марки Peugeot 107, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .
Статтею 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Відповідно ст. 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Статтею 63 СК України визначено, що при здійснені подружжям права спільної сумісної власності дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Статтями 68, 69 СК України встановлено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. А отже дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно ч.1 ст. 70 Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно п.п. 22-25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за №11 від 21 грудня 2007 року, поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановлени-ми статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Пунктом 23 вказаної Постанови передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.
Відповідно п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за №11 від 21 грудня 2007 року, до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.
Відповідач подала до суду заяву від 20 січня 2022 року посвідчену приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Гадуп'як С.М., якою позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо запропонованого ОСОБА_1 варіанту розподілу майна, набутого за часів перебування у шлюбі.
Зважаючи на вказане, суд вважає доведеною і встановленою ту обставину, що двокімнатна квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки Volswagen Passan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , хоч і набуті під час перебування сторін у шлюбі, придбані за особисті кошти позивача і є його особистою приватною власністю та не входять до маси спільно набутого подружжям майна. Крім того, сторонами не подано до суду доказів на спростування даного твердження.
В той же час, автомобіль марки Peugeot 107, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 , що набутий сторонами під час шлюбу, є спільною сумісною влсністю подружжя. Доказів протилежного до суду сторонами не подано.
Разом з тим, сторони у позовній заяві та нотаріально посвідченій заяві відповідача визначили, що даний автомобіль, в порядку розподілу спільного майна подружжя, переходить у власність ОСОБА_2 .. Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні цієї вимоги сторін.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.
Згідно ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно ч 1., п. 1 ч. 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. 8. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 8083 грн. 20 коп. Наведене підтверджується квитанцією № 49 від 28 жовтня 2021 року та № 145 від 23 вересня 2021 року.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Зважаючи на вказане, позивачу з державного бюджету України належить повернути 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову до суду, а саме в розмірі 4041 грн. 60 коп.. Відтак, враховуючи повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений судовий збір в розмірі 4041 грн. 60 коп.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 3, 21, 57-74 СК України, постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» за № 11 від 21 грудня 2007 року, ст.ст.12, 76- 81, 133, 141, 142, 206, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на майно та поділ спільного набутого майна - задоволити.
Визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки Volswagen Passan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 .
Припинити спільну сумісісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо автомобіля марки Peugeot 107, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки Peugeot 107, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2012 року випуску, номер шасі НОМЕР_4 .
Повернути ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову до суду на підставі квитанцій за № 49 від 28 жовтня 2021 року та за № 145 від 23 вересня 2021 року, в розмірі 4041 (чотири тисячі сорок одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 4041 (чотири тисячі сорок одна) гривня 60 (шістдесят) копійок.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий 18 лютого 1997 року Бориспільським МРВ ГУ МВС України в Київській області, картка платника податків - НОМЕР_10 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 .
Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_11 , картка платника податків - НОМЕР_12 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд Київської області до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.В. Яковлєва