Справа № 346/2844/21
Провадження № 11-кп/4808/205/22
Категорія ст. 199 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач Повзло
11 квітня 2022 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання, або визначити заставу в мінімальному розмірі, покласти на нього обов'язок після звільнення з-під варти невідкладно з'явитися для призову на військову службу до військового комісаріату або пункту територіальної оборони.
Зазначає, що висновки суду помилкові та незаконні. Вказує, що суд не перевірив обставини та докази, на які посилається прокурор у клопотанні. Вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, нічим не підтверджені. Посилається на те, що питання обґрунтованості підозри взагалі не досліджувалося. Звертає увагу на те, що в Україні введено воєнний стан. Пояснює, що він громадянин України, військовозобов'язаний, фізично здоровий, служив в ЗСУ, має навики поводження зі зброєю, володіє бойовими видами єдиноборств, має право керування транспортними засобами категорій А, В, С, має нестерпне бажання бути призваним на військову службу під час мобілізації, захищати сім'ю, громадян, країну.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2022 року, зокрема, продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів, тобто до 23 травня 2022 року.
Суд першої інстанції в цій частині мотивував своє рішення тим, що строк, на який було продовжено запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_6 спливає, а судове провадження не закінчилось. Існують ризики, зазначені у статті 177 КПК України, такі, як те, що обвинувачений ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Інший запобіжний захід, більш м'який, не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України, та буде недостатнім для забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні апеляційного суду:
- обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити;
- прокурор вважає, що рішення суду першої інстанції відносно ОСОБА_6 необхідно залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що предметом апеляційного оскарження є саме рішення суду про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 від 25 березня 2022 року, у зв'язку з чим апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку судовим рішенням, які вже набули законної сили та виконані у повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог закону. Суд першої інстанції правильно задовольнив клопотання, таке рішення прийнято за наявності необхідних для цього підстав, з наведенням відповідних мотивів.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого.
За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про : наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 12019090180001030 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, встановлено відповідальність у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна, таке згідно з ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином.
При вирішенні питання про законність оскарженого рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, що обумовлює наявність певних особливостей та істотно відрізняє порядок перевірки судового рішення від аналогічних рішень суду, які ухвалені на стадії досудового розгляду кримінального провадження.
Зокрема, на стадії судового провадження, такий стандарт доказування як «обґрунтована підозра» втрачає свою актуальність і при оцінці доказів повинен бути застосований критерій доведеності «поза розумним сумнівом», який випливає із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Однак, цей критерій може бути застосований тільки під час ухвалення остаточного судового рішення, яким буде розглянуто по суті та вирішено питання про визнання особи винною у вчинені злочину та призначення їй покарання.
Намагання надати оцінку доказам, які були досліджені в результаті судового розгляду кримінального провадження до ухвалення остаточного судового рішення, може бути визнано сторонами як ознака упередженості суду та визнана правовою підставою для відводу складу суду.
В той час, оскільки зібрані під час досудового розслідування докази були достатніми для складання обвинувального акту, особа, про яку йдеться, могла вчинити таке правопорушення.
На думку суду апеляційної інстанції, інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу.
Наведене прокурором у клопотанні обґрунтування існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мають місце в даному випадку, з врахуванням обставин і тяжкості кримінального правопорушення та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватості, даних, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема про відсутність постійного місця проживання в Івано-Франківській області, відсутність постійного місця роботи, перебування у розшуку тривалий час, інших обставин по кримінальному провадженню, є переконливим.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик в свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для судового провадження подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
У відповідності з ст. 199 КПК України в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду знайшли своє підтвердження доводи прокурора про те, що ризики згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України з часу застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати до теперішнього часу, що в свою чергу виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Стороною захисту не наведено вагомих підстав вважати, що обставини, які вказували на наявність заявлених прокурором ризиків, запобігання спробам яких є метою та підставами застосування запобіжних заходів, змінилися, та відповідно, вони зменшились, а також, що після прийняття рішень про застосування запобіжного заходу виникли нові обставини.
Судовий розгляд триває, встановлюються обставини, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Також, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів належним чином оцінив в сукупності всі обставини згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, в тому числі характеризуючі особу обвинуваченого дані.
Суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду клопотання доведено неможливість запобігання відповідним ризикам у разі застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зокрема особистого зобов'язання чи застави. При застосуванні іншого більш м'якого запобіжного заходу відносно нього існує значна ймовірність того, що він порушуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що застосування тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання виникненню ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Суд апеляційної інстанції враховує заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження військової служби, що характеризує його позитивно.
В той час, відомості наведені в цій заяві не спростовують доцільність застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно нього.
Більш того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на порядок скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, який визначено ст. 616 КПК України, зокрема про те, що обвинувачений, який під час судового розгляду тримається під вартою, має право звернутися до прокурора з відповідним клопотанням, за результатами розгляду якого прокурор має право звернутися до суду, який розглядає кримінальне провадження, що за наявності достатніх підстав має право прийняти таке рішення.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції в повній мірі врахував положення ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції повинен вживати необхідних заходів щодо розгляду кримінального провадження у розумні строки, оскільки недотримання строків розгляду кримінальних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Керуючись вимогами ст. ст. 177, 179, 183, 182, 197, 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4