Провадження № 11-кп/803/720/22 Справа № 212/6131/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
31 березня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № 12019040730001281 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 , -
цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, працюючого слюсарем з ремонту автомобілів ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 гривень, в дохід Держави України.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 суму грошових коштів в розмірі 10 282,77 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди, 40 000,00 грн., в якості відшкодування моральної шкоди, що спричинена кримінальним правопорушенням та 5 000,00 грн., в якості відшкодування витрат за надання правової допомоги.
Вказаним вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні наступного.
Близько 08.45 годин 04 червня 2019 року, ОСОБА_8 , перебуваючи на території ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в Покровському районі м. Кривого Рогу, де працює слюсарем з ремонту автомобілів ремонтної майстерні гірничо-транспортного цеху № 1, прийшов на зупинку робочого транспорту, яка розташована на дільниці Глеюватського кар'єру ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», де разом з іншими працівниками підприємства чекав на робочий автобус, що вивозить робітників підприємства після закінчення зміни з території комбінату в напрямку житлового масиву м. Кривого Рогу.
Того ж дня, близько 09.15 годин, коли приїхав робочий автобус на вказану зупинку робочого транспорту, ОСОБА_8 , разом з іншими робітникам підприємства став заходити до салону автобусу. ОСОБА_9 також прямував до салону автобусу та ненавмисно штовхнув ОСОБА_8 . Вказана поведінка ОСОБА_9 викликала обурення у ОСОБА_8 та раптово виник умисел на спричинення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись в салоні автобусу на зупинці робочого транспорту, діючи з метою спричинення ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень, з мотивів гострої неприязні до нього, завдав не менш 2 ударів кулаком в ділянку обличчя останнього.
Спричинивши тілесні ушкодження ОСОБА_9 , ОСОБА_8 припинив свої злочинні дії, а потерпілому в той же день була надана медична допомога в КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» КМР.
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , потерпілому ОСОБА_9 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: синці та садно обличчя, травматична екстракція 1-х зубів верхньої щелепи з обох сторін, перелом коронки 1-го зуба нижньої щелепи ліворуч, крововиливи слизової оболонки верхньої губи та нижньої губ, травматична екстракція 1-х зубів верхньої щелепи з обох сторін, перелом коронки 1-го зуба нижньої щелепи, струс головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 971 від 11.07.2019 року, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів.
В апеляційній скарзі:
- захисник обвинуваченого просить вказаний вирок змінити, відмовивши в задоволенні позовних вимог потерпілого в повному обсязі.
Вважає, що в ході судового слідства потерпілий ОСОБА_9 не зміг обґрунтовано пояснити з чого він виходив визнаючи розмір моральної шкоди.
На думку захисника, потерпілий ОСОБА_9 не навів жодних доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
На вказаний вирок була також подана апеляційна скарга прокурором, в якій він просив оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок.
Проте, під час апеляційного розгляду матеріалів кримінального провадження прокурор відмовився від поданої апеляційної скарги, подавши до Дніпровського апеляційного суду відповідну заяву.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка просила апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок суду, - без змін, захисника обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою наявних матеріалів встановлено, що суд першої інстанції вказаних вимог дотримався у повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України, - вірні та ґрунтуються на всебічному, повному та неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці сукупності доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності.
Доведеність вини та правильність юридичної кваліфікації скоєного ніким з учасників судового розгляду не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.
Відносно доводів апеляційної скарги захисника обвинуваченого щодо необґрунтованого задоволення цивільного позову потерпілого, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Так, ч. 5 ст. 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Частиною 1 статті 129 КПК України визначено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Положенням ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами 1, 2, 3 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна” від 31 березня 1989 року за № 3 встановлено, що вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.
Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ч. 2 ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе потерпілий.
Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України належать витрати на правову допомогу.
Як вбачається з вироку, вказані вимоги закону судом першої інстанції були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі наведено мотиви щодо розміру заявлених та стягнених сум матеріальної та моральної шкоди, а також витрат на правову допомогу, та враховано те, що в результаті протиправних дій ОСОБА_8 . ОСОБА_9 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саден обличчя, травматичної екстракції 1-х зубів верхньої щелепи з обох сторін, перелому коронки 1-го зуба нижньої щелепи ліворуч, крововиливів слизової оболонки верхньої та нижньої губ, травматичної екстракції 1-х зубів верхньої щелепи з обох сторін, перелому коронки 1-го зуба нижньої щелепи, струсу головного мозку.
Потерпілий об'єктивно переніс фізичні страждання із-за втрати зубів, незручності в побуті, душевні переживання та дискомфорт. Відповідні затрати на лікування та юридичну допомогу підтверджені документами.
Дотримуючись принципів справедливості, співрозмірності, реальності виконання судового рішення та інших обставин справи, суд першої інстанції частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_9 та дійшов до вірного висновку про необхідність і достатність стягнення з ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого - 10 282,77 грн., на відшкодування моральної шкоди - 40 000,00 грн., та відшкодування витрат за надання правової допомоги - 5 000,00 грн.
Тому, доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого в цій частині, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов'язкове скасування або зміну вироку суду першої інстанції під час перевірки кримінального провадження в порядку апеляційної процедури, - не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду є законним, та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року щодо ОСОБА_8 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12