Провадження № 22-ц/803/3356/22 Справа № 212/11036/21 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
12 квітня 2022 року м.Кривий Ріг
справа № 212/11036/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Остапенко В.О.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання: Євтодій К.С.
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року, яке постановлено суддею Колочко О.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 24 січня 2022 року,-
В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі АТ «Кривбасзалізрудком») в якому просив стягнути з відповідача на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 260 000 грн., завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничої травми.
Висновком МСЕК від 30 вересня 2008 року позивачу первинно встановлено 5 % втрати професійної працездатності. При повторному переогляді 08.10.2009 року позивачу встановлено 10 % втрати професійної працездатності, і при наступних переоглядах процент втрати працездатності залишений без змін 10 % до 01.10.2023 року.
Позивач вказав, що наслідки нещасного випадку викликають у нього фізичні страждання, травма спричинила погіршення реалізації фізичних і професійних можливостей, внаслідок виробничої травми виникли фізичні вади, які заважають позивачу повноцінно використовувати свої фізичні можливості як в побуті та і в професійній діяльності. Внаслідок виробничої травми позивач був вимушений змінити спосіб життя, не міг виконувати ті дії, які виконував до травмування, також позивач був прооперований у зв'язку з виробничою травмою лівого ока. Внаслідок виробничої травми фізичний стан позивача не поліпшується на протязі тривало часу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 60 000 грн. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів, та на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 908 грн.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач АТ «Кривбасзалізрудком», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідач АТ «Кривбасзалізрудком» вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не врахував, що відповідно до Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 23 листопада 2001 року, причиною настання нещасного випадку є невиконання позивачем вимог посадової інструкції.
На думку відповідача, судом першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», тому сума стягнення завищена та не відповідає тяжкості та характеру шкоди, вимогам розумності та справедливості.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Колегія суддів відхиляє клопотання АТ «Кривбасзалізрудком» про відкладення розгляду справи на іншу дату після припинення воєнного стану, введеного на території України, оскільки відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні, яка на день розгляду даної справи.
На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведеться активний бойових дій, що свідчить про те, що поточна обстановка в Дніпропетровській області є стабільною.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що підприємство відповідача АТ «Кривбасзалізрудком» припинило свою роботу, або ж працівники підприємства відповідача, зокрема особи, які мають право приймати участь у розгляді справ в суді та представляти інтереси підприємства, не виконують своїх трудових обов'язків у зв'язку із введенням на території України воєнного стану та не мають можливості, за об'єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України.
На підставі наведеного вище колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга АТ «Кривбасзалізрудком» підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював прохідником на підприємстві відповідача шахтах «Жовтнева», «Батьківщина», «Леніна» з 23.05.2001 року по 29.09.2021 року, і був звільнений з підприємства відповідача 29.09.2021 року за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком, ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім'я ОСОБА_1 (а.с.6-10).
Згідно копії Акту № 14 про нещасний випадок від 23 листопада 2001 року, 06 листопада 2001 року о 17.00 годині на шахті «Жовтнева» ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» з прохідником ОСОБА_1 стався нещасний випадок, внаслідок якого останній отримав травму лівого ока, діагноз ушкодження здоров'я потерпілого - абсцес роговиці лівого ока.
Крім того, Актом про нещасний випадок встановлено, що особами які допустили порушення законодавства про охорону праці є - ОСОБА_1 , прохідник - п.3.1.3 «Інструкції з охорони праці для прохідника» (а.с.11-15).
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії ДНА 02 №027737 від 30.09.2008, ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 5% втрати професійної працездатності з 16 вересня 2008 року до 01 жовтня 2009 року, без встановлення групи інвалідності, у зв'язку з трудовим каліцтвом, акт № 14 від 23.11.2001 року (а.с.23).
В подальшому ОСОБА_1 06.10.2009 року пройшов переогляд та йому встановлено 10% втрати професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності з 01.10.2009 року по 01.10.2011 року, у зв'язку з трудовим каліцтвом, акт № 14 від 06.11.2001 року (а.с.23).
При наступних переоглядах 14.12.2011 року, 18.09.2013 року, 23.09.2015 року ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом, акт № 14 від 06.11.2001 року (а.с.24-26).
ОСОБА_1 09.09.2020 року пройшов переогляд та йому встановлено 10% втрати професійної працездатності, без встановлення групи інвалідності з 01.10.2020 року по 01.10.2023 року, у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом 15.09.2023 року (а.с.26).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки виробничу травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, однак не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з отриманою на виробництві травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання та хвилювання.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими у Постанові Пленуму Верховного Суду України в п. 13 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з нещасним випадком на виробництві відповідача, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, первинно втратив 5 % професійної працездатності. При повторному переогляді 08.10.2009 року позивачу встановлено 10% втрати професійної працездатності, і при наступних переоглядах процент втрати працездатності залишений без змін 10% до 01.10.2023 року. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, періодично проходить лікування.
Зокрема, враховуючи характер отриманого трудового каліцтва, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманого трудового каліцтва, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим.
Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 60 000 грн. до 25 000 грн.
При цьому колегія суддів вважає, що не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідно до Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 23 листопада 2001 року, причиною настання нещасного випадку є невиконання позивачем вимог посадової інструкції, оскільки вказаний факт не знімає з відповідача обов'язку забезпечення робітників безпечними умовами праці.
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому має бути залишено без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381,382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 січня 2022 року змінити в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , зменшивши цей розмір з 60 000 грн. до 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 12 квітня 2022 року.
Головуючий:
Судді: