Справа№ 938/9/22
Судове провадження № 1-кп/938/39/22
13 квітня 2022 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.07.2021 за 12021096130000059 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки селища Верховина, Верховинського району, Івано-Франківської області, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, одруженої, на утриманні одна малолітня та одна неповнолітня дитина, працюючої менеджером торгового залу у ФОП « ОСОБА_4 », на даний час у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку, зареєстроване та фактичне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_3 ,
обвинувачена ОСОБА_3 , 28.07.2021 близько 16:00год. перебуваючи на території господарства ОСОБА_7 , розміщеного в селі Ільці, Верховинського району Івано-Франківської області вступила із ОСОБА_6 в словесний конфлікт на ґрунті існуючих між ними неприязних відносин, в ході якого завдала декілька ударів руками в область голови потерпілої ОСОБА_6 , в результаті чого завдала потерпілій фізичного болю, що не спричинило тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_3 умисно завдала потерпілій ОСОБА_6 удару, що завдало потерпілій фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КК України.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, визнала повністю та показала суду, що 15 чи 16 липня 2021 року близько 9-ї години ранку до неї зателефонувала ОСОБА_6 та почала з нею сваритись, щоб вона не доручала сусідці ОСОБА_8 відганяти корову на пасовище. У відповідь на це вона відповіла ОСОБА_6 , що щойно проснулась та їй нічого невідомо про те, що ОСОБА_8 відганяла кудись корову. В цей час ОСОБА_6 почала ображати її нецензурними словами, у відповідь на що, вона також виразилась в сторону ОСОБА_6 нецензурними словами. Після цього телефонна розмова між ними закінчилась. Приблизно через дві години до неї надійшло образливе смс-повідомлення від ОСОБА_6 на яке вона не відповідала.
Після цієї розмови вона підійшла до своєї сусідки ОСОБА_9 та запитала в чому причина, що ОСОБА_6 телефонувала до неї та висловлювала претензії з приводу того, щоГаля відганала корову на пасовище. У відповідь на це ОСОБА_10 повідомила їй, що під час телефонної розмови із ОСОБА_6 вона розказала їй, що вона замість свого чоловіка, якого немає дома, має відігнати корову сусідів ОСОБА_11 на пасовище. З цієї причини ОСОБА_6 висловила їй зауваження про те, чому вона залишає онука одного дома та займається сусідською коровою. Зазначила, що у її батька та чоловіка ОСОБА_12 є домовленість про те, що він відганяє корову на пасовище, за що батько з ним розрахувається.
Через деякий час, а саме 28.07.2021 близько 16 години вона підійшла до своєї сусідки ОСОБА_9 на подвір'я, де в той час перебувала сама ОСОБА_10 та потерпіла ОСОБА_13 , які стояли та розмовляли. Підійшовши до них, вона зловила ОСОБА_13 за її руки та дала ляпаса по обличчю, після чого відпустила її та сказала, щоб та йшла бо дістане ще більше. На цьому все закінчилось, і всі розійшлись.
Зазначила, що вину у вчиненому визнає, однак про вчинене не шкодує. Готова понести відповідальність у вигляді штрафу, оскільки має на утриманні малолітню дитину, яка потребує постійного догляду.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що обвинувачена є її двоюрідною сестрою та сусідкою. Неприязні відносини між нею та сестрою виникли з приводу того, що до їхньої спільної сусідки ОСОБА_7 приїхав внук, який має інвалідність (ДЦП), яким вона разом з іншими сусідами хотіли допомогти.
Вона з чоловіком домовилася про те, щоб влаштувати хлопчика до реабілітаційного центру в санаторій «Ворохта». Коли вона зателефонувала до ОСОБА_7 сказати їй, щоб та приготувала речі, а також звернулася в поліклініку для оформлення всіх необхідних документів на онука, то та відповіла їй, що відганяє корову Уляни (обвинуваченої), так як та її про це попросила. Це було зранку 24.07.2021 приблизно о 09.00год. Почувши це, вона спитала її, як вона могла залишити онука самого. На що та відповіла їй, що вона мусіла гнати корову сусідів, так як боїться їх, а саме ОСОБА_14 .
Пізніше 28.07.2021 приблизно о 17год. вона пішла до будинку ОСОБА_9 , щоб повідомити, коли буде їхати автомобіль у Ворохту, який зможе завести її онука у санаторій. Коли вона прийшла, то побачила, що ОСОБА_8 розвішує одяг на дворі, та підійшовши до неї вони стали розмовляти. Коли вона стояла і розмовляла з ОСОБА_8 , то відчула удар ззаду, повернувшись побачила, що то ОСОБА_15 намагається її вдарити по обличчі. Вона тримала її за руки, щоб та її не била. Після чого вирвалась, втекла додому та зателефонувала до поліції.
Просить визнати обвинувачену винною у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 126 КК України, та призначити їй покарання у виді громадських робіт.
Прокурор просив визнати обвинувачену винною у вчиненні інкримінованого їй діянні та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Крім повного визнання своєї вини, обвинуваченою ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, її вина також підтверджується зібраними на досудовому розслідуванні та дослідженими в ході судового розгляду доказами, а саме:
-показами свідка ОСОБА_7 , яка суду показала, що з обвинуваченою та потерпілою вона перебуває в добрих, сусідських стосунках. Того дня, точної дати вона не пам'ятає, десь в липні 2021 року потерпіла ОСОБА_13 прийшла до неї додому з приводу вирішення питання щодо відправки її внука ОСОБА_16 , який має інвалдність (ДЦП) в санаторій «Ворохта» Вони з ОСОБА_13 стояли на подвір'ї біля її будинку та розмовляли. В той час рипнула хвіртка, яка межує в огорожі між її будинком та будинком, де проживає ОСОБА_17 . Підійшовши до ОСОБА_13 , ОСОБА_17 схопила її за руку і вдарила рукою (долонею) по щоці. При цьму сказала ОСОБА_18 , щоб та лишила її у спокої. Після цього всі розійшлись по домівках. На запитання прокурора ОСОБА_5 свідок також ствердила, що обвинувачена вдарила потерпілу лише один раз, по щоці. А також підтвердила те, що обвинувачена казала потерпілій залишити її у спокої. Щодо дати, коли ця подія мала місце, то зазначила, що подія могла мати місце 28.07.2021;
-висновком експерта №111 від 05.08.2021, згідно підсумків якого у гр. ОСОБА_6 діагноз «ЗЧМТ», виставлений у наданій медичній документації лікарем-невропатологом, не відображає, характер черепно-мозкової травми та не відповідає міжнародній кваліфікації хворіб ХХ перегляду а тому при складанні підсумків не враховується.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно висунутого в обвинувальному акті обвинувачення, ОСОБА_3 інкримінується завдання декількох ударів руками в область голови потерпілої ОСОБА_13 , в результаті чого було завдано потерпілій фізичного болю, що не спричинило тілесних ушкоджень.
Висновки експерта викладені у висновку №111 від 05.08.2021, про те, що виявлені у гр. ОСОБА_6 тілесне ушкодження а саме синці в ділянках правого передпліччя та лівого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, судом до уваги не приймаються, оскільки такі тілесні ущкодження не охоплені висунутим обвинуваченням.
Оцінюючи зібрані в даному кримінальному провадженні докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, щовинуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КК України знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується, поза розумним сумнівом, комплексом достатньо переконливих, чітких, неспростовних і узгоджених між собою доказів.
Дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч.1 ст. 126 КК України, оскільки вонаумисно завдала потерпілій ОСОБА_6 удару, що завдало потерпілій фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень.
Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують (обтяжують) покарання.
Згідно статті 50 КК України встановлено, що "покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами", а згідно статті 65 КК України встановлено, що "особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень".
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, суд враховує, що інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення відповідно до ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків, ОСОБА_3 раніше не судима, по місцю проживання характеризується позитивно, має на утриманні одну малолітню та одну неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої на підставі ст.66 КК України, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину.
При цьому суд не визнає пом'якшуючою обставиною щире каяття обвинуваченої, яка визначена стороною обвинувачення у обвинувальному акті з огляду на наступне.
Відповідно до ч.6 ст.368 КПК України, законодавцем визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 18.09.2019 у спарві № 166/1065/18, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Разом з тим, як зазначила обвинувачена під час дачі показів у судовому засіданні, вона не жалкує про вчинене, що в свою чергу свідчить, що вона не осуджує свою поведінку, не бажає виправити наслідки вчиненого.
Обставин, які обтяжують покарання згідно положень ст.67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на зазначене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, як у загально-соціальному плані, так і в плані її потенційної суспільної небезпеки, а саме вчинення кримінального проступку вперше, позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні однієї малолітньої та однієї неповнолітньої дитини, відсутність обставин, які обтяжують її покарання, сприяння органам слідства у розслідуванні справи, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покараннядоходить висновку, що обвинуваченій ОСОБА_3 слід обрати покарання за ч.1 ст. 126 КК України у виді штрафу. Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався.
Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.
Речових доказів у кримінальному провадженні немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368-371,373-376,381-382,394 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КК України.
Призначити покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст.126 КК України у виді штрафу в розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680,00грн.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_19