Справа № 204/2096/22
Провадження № 1-кс/204/544/22
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
13 квітня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю захисника ОСОБА_4
за участю підозрюваної ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпропетровська, українки, громадянки України, офіційно не працевлаштованої, маючої на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
- вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.12.2014 року за ч. 1 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнена 15.02.2018 року,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -
13 квітня 2022 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 6 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Західної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у квітні 2022 року, всупереч врегульованим законом суспільним відносинам щодо порядку обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, маючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичних засобів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів щодо покращення свого матеріального становища, перебуваючи у невстановленому місці, придбав з невстановленого в ході досудового розслідування джерела, наркотичний засіб, обіг якого обмежений - метадон, з метою його подальшого збуту. Так, ОСОБА_5 керуючись злочинним умислом, спрямованим на незаконне придбання, зберігання з метою збуту наркотичного засібу, обіг якого обмежений - метадон, всупереч вимогам ст.ст. 7,27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року (із змінами та доповненнями), відповідно яких оборот аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин на території України забороняється, а також згідно якого громадяни мають право придбати наркотичні засоби та психотропні речовини тільки за рецептом лікаря, ст. 4 Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 08.07.1999 року № 863 (із змінами), а також ст. 2 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року. № 62/95 ВР (із змінами), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Постанови Кабінету Міністрів від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Постанови Кабінету Міністрів від 27.07.2011 року № 796 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року, № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», Наказу №7 від 23.03.1998 року, «Про Затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України», Наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01.08.2000 року, «Про затвердження таблиць невеликих, великих і особливо великих розмірах наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які перебувають у незаконному обороті», із змінами і доповненнями, внесеними Наказом МОЗ України від 20.08.2008 року № 481 і від 29.07.2010 року № 634, діючи умисно, незаконно придбала у невстановленому в ході досудового розслідування місці та невстановленого в ході досудового розслідування джерела, у невстановлений в ході досудового розслідування час, але не пізніше 15:00 години 11.04.2022 року, не встановлену кількість наркотичного засобу, обіг якого обмежений - метадон, у розфасованому вигляді, не менше ніж шістдесят чотири згортки у паперовій білій бумазі, з кристалічною речовиною у подрібненому стані, які залишила зберігати при собі з метою подальшого незаконного збуту невизначеному споживачу. 11.04.2022 року об 18:30 годині, поблизу будинку № 42 по вул. Чернікова у м. Дніпро, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення в порядку ст. 208 КПК України була затримана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в ході проведення особистого обшуку останньої, було виявлено та вилучено заборонені предмети та речовини, а саме: шістдесят три згортки у паперовій білій бумазі, з кристалічною речовиною у подрібненому стані та один згорток у паперовій білій бумазі, з кристалічною речовиною у подрібненому стані, який згідно висновку експерта № СЕ-19/104-22/7904-НЗПРАП від 12.04.2022 року - є кристалічною речовиною білого кольору масою 0,2226 г. містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, маса якого становить 0,1217 г., які ОСОБА_5 раніше незаконно придбала та зберігала при собі з метою збуту. Відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. №770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (із змінами), метадон віднесений до списку 1 таблиці І, та являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено, а відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.08.2000 р. № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», розмір вилученого наркотичного засобу не є великим чи особливо великим розміром наркотичного засобу, та вищевказаний наркотичний засіб ОСОБА_5 раніше незаконно придбала та зберігала при собі, з метою подальшого збуту невизначеному споживачу. Відповідно абзацу 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 26.04.2002, про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту наркотичних засобів, кваліфікуються за ч.1 ст.307 КК України. 11.04.2022 року о 18.30 годині (дата та час фактичного затримання - 11.04.2022 року 15.10 година), за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ч. 307 КК України, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Дніпропетровська, українку, громадянку України, яка має середню спеціальну освіту, офіційно не працевлаштовану, розлучену, на утриманні маючу неповнолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів раніше не судиму. 13.04.2022 року ОСОБА_5 , в порядку ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України. Підозра відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України підтверджується та обґрунтовується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: рапортом про виявлене кримінальне правопорушення; протоколами огляду місця події від 11.04.2022 року; протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; висновком експерта від 12.04.2022 року № СЕ-19/104-22/7904-НЗПРАП; іншими наявними в матеріалах доказами, зібраними під час проведення досудового розслідування. Крім того, із врахуванням критеріїв обґрунтованості підозри, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кавала проти Туреччини» (заява №28749/18) для того, щоб арешт за обґрунтованою підозрою був виправданий не потрібно, щоб поліція отримала достатньо доказів для пред'явлення обвинувачення або для арешту, або під час перебування заявника під вартою. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування. Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об'єктивний зв'язок підозрюваної ОСОБА_5 із вчиненням кримінального правопорушення, яке їй інкримінується, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України. Аналізуючи зібрані докази, орган досудового розслідування приходить до висновку про наявність фактів та відомостей, які вказують на те, що саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , причетна до скоєння вищевказаного злочину. Також, проаналізувавши матеріали даного кримінального провадження, досудове розслідування приходить до висновку про доцільність обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як матеріали кримінального провадження містять вагомі докази про вчинення останньою тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 8 років. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1,2,3, ч. 1 ст. 177 КПК України та в п. 1,2,4,6 ст.178 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному правопорушенню іншим чином. В ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що існують ризики, що підозрювана ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1,2,3, ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) Можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція якого передбачає виключне покарання у вигляді позбавлення волі строком від чотирьох до восьми років. В органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, підозрювана ОСОБА_5 усвідомлює невідворотність покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, а тому з метою уникнення відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Слід зазначити, що ОСОБА_5 постійного офіційного місця роботи не має, міцних соціальних зв'язків не має, що вказує на можливість переховування останньої від досудового розслідування та суду. Крім того, враховуючи, що Указом Президента України № 66/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, на всій території України введено військовий стан, останній може покинути території Дніпропетровської області та України. 2) Можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Про наявний ризик, який передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що санкція частини 1 ст. 307 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 4 до 8 років, усвідомлюючи наступне може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. 3) Можливість незаконно впливати на свідків, експертів у цьому кримінальному провадженні. Органом досудового розслідування із врахуванням того факту, що ОСОБА_5 у зв'язку із набуттям статусу підозрюваного та можливістю ознайомлюватися із матеріалами кримінального провадження, відомі особисті дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, а тому є всі підстави вважати, що існує обґрунтований ризик незаконного впливу на свідків кримінального правопорушення та експертів у зв'язку з необхідністю проведення судових експертиз, з метою уникнення відповідальності за вчинений тяжкий злочин шляхом їх залякування, умовляння, пропонування неправомірної вигоди. Враховуючи сукупність вищевикладених обставин, суспільну небезпеку дій підозрюваного, вчинених в умовах воєнного стану, досудове розслідування приходить до висновку, що в разі застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо підозрюваного ОСОБА_5 таких як: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, існує реальна загроза переховування його від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та експертів, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, не призведуть до забезпечення нормальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні. На думку органу досудового розслідування та прокурора застава навіть у розмірі - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, та свідчить про те, що ОСОБА_5 має можливість сплатити посильний для неї розмір застави, із врахуванням її майнового стану. Тому, слідчий звертається до суду з даним клопотанням.
У судовому засіданні прокурор підтримав дане клопотання та просив його задовольнити.
Підозрювана у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила обрати будь-якій інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, оскільки вона має неповнолітню дитину.
Захисник підозрюваної заперечувала проти даного клопотання, просила не застосовувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики необґрунтовані. ОСОБА_5 має неповнолітню доньку та повнолітнього сина, які проживають разом з нею та потребують її присутності, вона має постійне місце проживання та реєстрації, хоча і не офіційно, но працює та не збирається переховуватися. Тому просила обрати їй запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя враховує положення ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, репутацію підозрюваного, його вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, роботи.
У ході розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України і подане слідчим клопотання відповідає вимогам ст. ст. 183, 184 КПК України.
Відповідно до приписів ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
Так, слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні зазначено, що існують ризики, передбачені п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрювана ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності за скоєне може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, спотворити або приховати будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також незаконно впливати на свідків, експертів у цьому провадженні.
Однак, у судовому засіданні було доведено наявність лише одного ризику, а саме: що підозрювана ОСОБА_5 з метою уникнення відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, зазначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому, в разі розгляду відповідного клопотання, не підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мамедов проти Росії» від 01 червня 2006 року, зазначено, що «суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявник переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Відповідно до конвенції та практики Європейського суду з прав людини, зокрема у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії» та «Ігнатов проти України», обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. Це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може бути підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, враховую вимоги п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Оцінюючи вищевказані обставини, суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Однак, в обґрунтування того, що застосування до підозрюваної більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризику, підтвердженому у судовому засіданні, прокурором не наведено переконливих мотивів та не надано суду жодних належних доказів.
Відповідно до ст. 181 КК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт застосовується до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вагомість наявних доказів вчинення нею кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, враховуючи її вік, стан здоров'я, наявність постійного місця проживання, наявність стійких соціальних зв'язків, а також враховуючи, що існуює ризик, що підозрювана ОСОБА_5 , може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність застосування відносно підозрюваної ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що буде достатнім для запобігання ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановленим у судовому засіданні.
При цьому, суд вважає за необхідне покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182-186, 193-197, 205, 492 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України - залишити без задоволення.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, в межах строку досудового розслідування до 12 червня 2022 року.
Покласти на підозрювану ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- цілодобово не залишати без дозволу слідчого, прокурора або суду місце постійного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 ;
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватись від спілкування зі свідками.
Контроль за виконанням ухвали покласти на працівників відділення поліції ГУНП в Дніпропетровській області за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_5 .
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту оголошення.
Суддя ОСОБА_1