Справа № 203/5736/21
2/0203/630/2022
IMEHEM УКРАЇНИ
29 березня 2022 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
головуючого-судді - Казака С.Ю.
при секретарі - Биченковій Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал», треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,-
Позивачка звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалась на те, що 18.10.2013 року між нею та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500422749, згідно умов якого їй було надано кредит в сумі 12160 грн., строком до 21.10.2016 року. 12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. було вчинено виконавчий напис про стягнення з неї заборгованості в сумі 23381 грн. 93 коп. за період з 16.01.2019 року по 25.05.2021 року. За вказаним виконавчим написом 20.09.2021 року було відкрито виконавче провадження та 08.10.2021 року звернуто стягнення на її доходи. Заперечуючи проти правомірності вчинення виконавчого напису, позивачка посилалась на те, що нотаріусом не було встановлено безспірності вимог, виконавчий напис вчинено з пропуском трирічного строку з дня виникнення права вимоги. З урахуванням цього, позивачка просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 12.06.2021 року за реєстровим №76064, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська суду від 29.12.2021 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено останню до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Також вказаною ухвалою в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог було залучено приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. та приватного виконавця виконавчого округу виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В.
Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 29.12.2021 року було задоволену заяву представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за оспорюваним виконавчим написом нотаріуса.
В призначене судове засідання позивачка та її представник не з'явились. В наданій заяві представник позивачки просив розглядати справу за відсутності останньої та її представника.
Відповідач за неодноразовими викликами явку свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Проте, надав відзив на позову заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимоги, посилаючись на вчинення виконавчого напису з дотримання вимог діючого законодавства. Також надав клопотання, в якому просив відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу.
Треті особи за викликами до суду не з'явились, про причини своєї неявки не повідомили, пояснень по суті справи не надали. Приватний виконавець виконавчого округу виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. в наданій заяві просила розглядати справу без її участі.
Враховуючи зазначене та положення ст.ст.211,223,247 ЦПК України, суд визнав за можливе провести подальший розгляд справи за відсутності сторін та третіх осіб, на підставі наявних матеріалів справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві та відзиві, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 18.10.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500422749, згідно умов п.п.2.1-2.3 якого позивачці було надано кредит в сумі 12160 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14,99% річних та строком повернення кредиту до 21.10.2016 року.
12.06.2021 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. за реєстровим №76064 було вчинено виконавчий напис, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал», яке набуло право вимоги за кредитним договором №500422749 від 18.10.2013 року, заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 22731 грн. 93 коп., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 10175 грн. 06 коп., простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам в сумі за користування кредитом в розмірі 8292 грн. 36 коп., строкової заборгованості за штрафом та пенею в сумі 1400 грн.
За вчинення виконавчого напису стягнуто 650 грн., а всього - 23381 грн. 93 коп.
Стягнення заборгованості проведено за період з 16.01.2019 року по 25.05.2021 року.
20.09.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Л.В. за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» було відкрито виконавче провадження №66875277 з примусового виконання зазначеного вище виконавчого листа та розпочато його примусове виконання.
Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» н отаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно пп.1.1.,1.2 п.1 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року (далі - Порядок), встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пп.2.1 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Згідно пп.2.3 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Підпунктом 3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (пп.3.2 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (пп.3.5 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп.2.3 п.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
З урахуванням приписів ст.ст.15,16,18 ЦК України, ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Суд враховує, що під час розгляду справи відповідачем не було представлено суду доказів наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру, періоду виникнення; направлення позивачці та отримання нею письмової вимоги щодо усунення порушень та погашення заборгованості за договором, надання такої вимоги нотаріусу разом із заявою про вчинення виконавчого напису.
Також суд враховує, що з огляду на встановлену у п.2.3 кредитного договору дату повернення кредиту до 21.10.2016 року, а також визначений у п.2.6 кредитного договору порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами шляхом здійснення щомісячних платежів, виконавчий напис було вчинено поза межами трирічного строку з дня виникнення права вимоги у стягувача.
Відповідно до п.1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (далі - Перелік), передбачено стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно.
Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином, відповідно до зазначеного вище Переліку, нотаріус мав право вчиняти виконавчий напис лише про стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами.
Поряд з цим, кредитний договір №500422749 від 18.10.2013 року було укладено в простій письмовій формі та нотаріально не посвідчувався, що свідчить про вчинення виконавчого напису за відсутності передбачених для цього законних підстав.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №645/1979/15-ц.
З урахуванням наведеного, виконавчий напис було вчинено без дотримання вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» пп.2.3,3.1 п.2 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, за відсутності передбачених для цього законних підстав.
В зв'язку з цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог і визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. 12.06.2021 року за реєстровим №76064.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки також слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подачу позову в сумі 908 грн. та заяви про його забезпечення в сумі 454 грн., а всього в сумі 1362 грн.
Також в позовній заяві позивачкою було поставлено питання про стягнення на її користь з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн.
Відповідач в поданому клопотанні просив відмовити в стягненні витрат на правову допомогу, посилаючись на їх неспівмірність із складністю справи, а також не надання доказів, які б підтверджували оплату наданих послуг.
Перевіряючи доводи та заперечення сторін в цій частині, суд враховує наступне.
Згідно ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких віднесено і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною п'ятою ст.137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, згідно з ч.6 ст.137 ЦПК обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
В наданому клопотанні відповідач заперечував проти стягнення витрат на правову допомогу, посилаючись на ненадання позивачем доказів оплати наданих послуг.
Перевіряючи вказані доводи, суд враховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
В постановах Верховного Суду від 12.02.2020 року в справі №648/1102/19, де аналізувалися аналогічні положення ЦПК України, суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Також, висновок про те, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, зроблено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року в справі №922/445/19.
Тобто, факт оплати таких послуг не є обов'язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.
В зв'язку з цим, заперечення відповідача в цій частині суд вважає безпідставними.
В частині заперечень відповідача щодо співмірності заявлених вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається, що під час підготовки звернення до суду позивачці надавалась правова допомога адвокатом Монатко Д.С., що діяв на підставі договору про надання правничої допомоги від 09.11.2021 року.
На підтвердження понесених витрат було долучено відповідну копію договору від 09.11.2021 року, виданого на його підставі ордеру від 28.12.2021 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; а також акт від 28.12.2021 року про надання правничої (правової) допомоги, згідного якого було надано правову допомогу у вигляді складання позовної заяви та доданих до неї документів, витрачений час 4 години, вартість послуг 200 грн. згідно п.4 договору.
Згідно позовної заяви та заяви про забезпечення позову вбачається, що вони від імені позивачки подані та підписані адвокатом Монатко Д.С., також останнім засвідчені долучені до заяв копії документів.
Таким чином, суд вважає доведеним належними, достатніми та допустимими доказами факт надання правової допомоги адвокатом, її виду та розміру, який на думку суду є співмірними із складністю справи, видом та обсягом наданих послуг.
В зв'язку з цим, з відповідача на користь позивачки також слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., а всього, з урахуванням стягнуто судового збору в сумі 1362 грн., стягнути судові витрати в сумі 3362 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18,50,87,88 Закону України «Про нотаріат», «Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, пп.1.1.,1.2 п.1, пп.2.3 п.2, пп.3.1 п.3 глави 16 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,133,137,141,211,223,247,258,259,263-268 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит Капітал», треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Оленою Василівною 12 червня 2021 року за реєстровим №76064.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (04053, м.Київ, вул.Кудрявський Узвіз,5-Б, код ЄДРПОУ 36799749) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1362 грн., витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., а всього судові витрати в сумі 3362 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29 березня 2022 року.
Суддя С.Ю.Казак