Справа № 326/261/22
Провадження № 1-і/175/8/22
Іменем України
13 квітня 2022 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретареві - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши в режимі відеоконференції клопотання прокурора Бердянської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Целіноград, Казахстан, українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не є депутатом, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, не працює та не навчається, постійного місця мешкання не має, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстрованого, раніше судимого:
1) 22.02.1995 вироком Приморського районного суду Запорізької області за ст. 140 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнився 15.08.1997 Біленківської ВК Запорізької області № 99 за амністією від 26.06.1997;
2) 30.04.1998 вирком Комунарського районного суду
м. Запоріжжя за ст. 140 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Звільнився 11.08.2001 з Оріхівської ВК Запорізької області № 88 по відбуттю строку покарання;
3) 29.07.2003 вироком Приморського районного суду Запорізької області за ст. 395 КК України до 3 місяців арешту;
4) 06.05.2006 вирком Приморського районного суду Запорізької області за ст.ст. 263 ч. 2, 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки;
5) 11.06.2007 вироком Приморського районного суду Запорізької області за ст.ст. 185 ч. 3, 296 ч. 1, 70, 72, 71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Умовно-достроково звільнився 14.05.2010 з Каменської ВК Запорізької області № 101 за постановою Вільнянського районного суду від 06.05.2010 з не відбутим строком покарання 2 місяця 27 днів;
6) 05.11.2010 вироком Бердянського міського суду Запорізької області за ст.ст. 185 ч. 2, 309 ч. 1, 263 ч. 1, 70 ч.1, 71 КК України до 3 років позбавлення волі;
7) 15.09.2011 вироком Комунарського районного суду
м. Запоріжжя за ст.ст. 309 ч. 2, 70 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі. Умовно-достроково звільнився 02.08.2013 з Софіївської ВК Запорізької області № 55 з не відбутим строком покарання 3 місяця 10 днів;
8) 22.10.2013 вироком Приморського районного суду Запорізької області за ст.ст. 395, 71, 72, 81 КК України до 3 місяці 10 днів позбавлення волі;
9) 24.06.2014 вироком Приморського районного суду Запорізької області за ст.ст. 185 ч. 2, 71, 725 КК України до 6 місяців 10 днів позбавлення волі. Звільнився 15.12.2014 з Вільнянської ВК Запорізької області № 101 по відбуттю строку покарання;
10) 20.01.2016 вироком Приморського районного суду Запорізької області за ч. 2 ст. 185, 75 КК України 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік;
11) 09.12.2016 вироком Приморського районного суду Запорізької області за ст.ст. 185 ч. 3, 185 ч. 2, 71 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі. За ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 27.03.2017 призначено остаточне покарання за ст. 185 ч. 3, 71 КК України у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;
12) 01.08.2017 вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1, 70 ч. 4, 71, 72 ч. 5 КК України до 4 років позбавлення волі. Умовно-достроково звільнився 11.10.2018 з Софіївської ВК Запорізької області № 55 за постановою Вільнянського районного суду від 03.10.2018 за ст. 81 КК України з невідбутим строком покарання 6 місяців 9 днів;
13) 15.07.2019 вироком Приморського районного суду Запорізької області за ст.ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі. Умовно-достроково звільнився 26.02.2021 з Софіївської ВК Запорізької області № 55 за постановою Вільнянського районного суду Запорізької області від 26.01.2021 за ст. 81 КК України з невідбутим строком 4 місяці 1 день, судимість не знята та не погашена;
14) 30.11.2021 обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021082340000191 від 23.11.2021 за ч. 2 ст. 185 КК України направлено до Приморського районного суду Запорізької області;
15) 26.01.2022 обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12022087340000006 від 11.01.2022 за ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України направлено до Приморського районного суду Запорізької області,
по кримінальному провадженню № 12022082340000020, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 185 КК України, -
До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Бердянської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України по кримінальному провадженню №12022082340000020 строком на 60 днів.
У провадженні Приморського районного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. На даний час виникла необхідність у вирішенні питання про доцільність подальшого продовження обвинуваченому ОСОБА_5 застосованого на досудовому розслідуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки строк ухвали слідчого судді Приморського районного суду від 16.02.2022 закінчується 16.04.2022 року.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 днів. Указом Президента України №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 26.03.2022 строком на 30 днів.
На теперішній час м. Приморськ Запорізької області перебуває в окупації військами Російської Федерації.
У відповідності до Розпорядження Голови Верхового Суду України №4/0/9-22 від 10 березня 2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», у зв'язку з неможливістю Приморського районного суду Запорізької області здійснювати правосуддя на час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ на Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області.
У судовому засіданні прокурор просила клопотання задовольнити та продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтовує наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які на даний час не змінилися та продовжують існувати. 16 квітня 2022 року спливає строк тримання обвинуваченого під вартою, а розгляд справи не може бути закінчений до вказаної дати.
Захисник висловив позицію спільну з підзахисним.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників процесу, суд встановив наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII - далі Закон, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно статті 10 Закону, у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
Статтею 12-2 Закону визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Згідно з ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Частиною 3 цієї статті передбачено, що незалежно від наявності клопотань до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання… обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів дізнання та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого… обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному проваджені; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому… обвинувачується.
Відповідно до частини другої цієї статті підставою запобіжного заходу є наявність… ризиків, які дають достатні підстави… суду вважати, що… обвинувачений… може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
За приписом ст.178 КПК України при вирішенні питання про дію запобіжного заходу, суд зобов'язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона… обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; репутацію… обвинуваченого, наявність у нього судимостей.
Європейський суд з прав людини наголошує, що при вирішенні питання обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яким запобіжним заходом, мають бути зроблені за результатами з'ясування обставин злочину та особи… обвинуваченого.
Частиною 6 ст. 615 КПК України передбачено, що у разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в установленому цим Кодексом порядку, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою вважається продовженим до вирішення відповідного питання судом, але не більше ніж на два місяці.
У відповідності до положень КПК України суд позбавлений можливості забезпечити участь обвинуваченого у розгляді питання про продовження дії запобіжного заходу через збройну агресію Російської Федерації, тому у даному випадку підлягають застосуванню правила ч. 6 ст. 615 КПК України.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування через встановлення ризиків передбачених п. 5 ст. 177 КПК України, підозрюваному ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 16.04.2022 року.
Тримання під вартою у відповідності до пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Взяття особи під варту має бути необхідним для забезпечення його присутності в суді (рішення у справі «Хайредінов проти України»).
Виходячи з мети і підстав застосування заходів забезпечення кримінального провадження, враховуючи, що розгляд справи з об'єктивних причин не може бути закінчений до спливу цього строку, а також дані про особу ОСОБА_5 , суд вважає реальною наявність існування ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній 13 разів притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, за які був засуджений до покарання у виді позбавлення волі та тривалий час перебував в установах виконання покарань, 26.02.2021 року був умовно-достроково звільнений від відбування покарань та вже у січні 2022 року вчинив інше кримінальне правопорушення, останній також не має постійного джерела доходів, місця реєстрації та проживання, а тому суд вважає, що залишаючись на свободі він буде продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд вважає, що вказаний ризик до цього часу не відпав і не зменшився, що не дозволяє суду застосувати альтернативні види запобіжних заходів, а тому суд вважає необхідним продовжити його дію на час судового розгляду на 60 днів, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Згідно ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов"язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним... обов"язків передбачених цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.
У цьому кримінальному провадженні суд, дотримуючись розумного балансу між втручанням в право на свободу підозрюваного (при застосування тримання під вартою) та в право на володіння майном (при визначенні розміру застави як альтернативи триманню під вартою), з однієї сторони, та необхідністю забезпечення інтересів дієвості кримінального провадження, дійшов висновку, що належна поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 , запобігання спробам вчинення ним дій, передбачених пунктом 5 частини 1 статті 177 КПК України, можуть бути забезпечені виключно шляхом застосування до нього запобіжного заходу в виді тримання під вартою із альтернативою застави в розмірі 49620,00 грн. (2481,00 грн. х 20 = 49620 грн.), яка визначена ухвалою слідчого судді від 06.02.2022 р.
При цьому встановлений законом обов'язок суду визначити розмір застави в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою свідчить про те, що застава в певному розмірі здатна забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного на тому ж рівні (з тією ж ефективністю), що і тримання під вартою. Тримання під вартою не застосовується у зв'язку з внесенням застави у розмірі, визначеному слідчим суддею чи судом.
Отже, законодавцем визначено, що за умови внесення застави в певному розмірі вона (застава) за своєю ефективністю забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, є еквівалентною такому винятковому запобіжного заходу як тримання під вартою. Інші запобіжні заходи (в тому числі домашній арешт) в цьому випадку не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження на тому ж рівні що й тримання під вартою.
З врахуванням наведеного суд вважає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України ОСОБА_5 обґрунтовано визначено заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49620,00 грн.).
Керуючись ст.ст. 331, 350, 369, 615 КПК України, -
Клопотання прокурора Бердянської окружної прокуратури Запорізької області ОСОБА_3 про продовження строку обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду кримінального провадження продовжити на 60 днів, тобто до 12 червня 2022 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 суму застави у розмірі 20 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49620,00 грн.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти, на підставі ч. 5 ст.194 КЛК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи фактично проживає; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання, роботи.
Копію ухвали вручити прокурору і обвинуваченому, а також направити начальнику Державної установи "Кропивницька установа виконання покарань (№14).
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя ОСОБА_1