13 квітня 2022 року
м. Київ
справа №1.380.2019.000948
адміністративне провадження № К/9901/2470/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Львівській області
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (головуючий суддя Гудим Л.Я., судді Довгополов О.М., Святецький В.В.)
у справі №1.380.2019.000948
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Львівській області
про визнання протиправною та скасування постанови.
І. РУХ СПРАВИ
1. У лютому 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача від 01 лютого 2019 року №ЛВ0019/1425/АВ/ФС.
2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.
4. Головне управління Держпраці у Львівській області з постановою суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року і залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року.
5. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 03 січня 2019 року відповідачем, на підставі наказу від 03 січня 2019 року №0003-П, видано направлення №0003 для проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.
7. За результатами проведеного інспекційного відвідування інспекторами праці складено акт інспекційного відвідування від 03 січня 2019 року №ЛВ0019/1425/АВ та винесено припис №ЛВ0019/1425/АВ/П.
8. 01 лютого 2019 року відповідач на підставі акта інспекційного відвідування виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ0019/1425/АВ/ФС в розмірі 250 380,00 грн.
9. Вважаючи таку постанову протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції керувався тим, що зібрані у справі докази є належними, достовірними та допустимими, які у своїй сукупності дають підстави для висновку про те, що позивач допустила ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до роботи без оформлення трудових договорів, чим порушила вимоги частини 1, 3 статті 24 КЗпП України.
11. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, задовольняючи позов, керувався тим, що обставини, встановлені постановою Буського районного суду Львівської області від 04 квітня 2019 року у справі №440/486/19, якою встановлено відсутність фактичного допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), яка набрала законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи в силу положень частини 4 статті 78 КАС України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
12. Касаційну скаргу мотивовано порушенням апеляційним адміністративним судом норм матеріального і процесуального права і неповним дослідженням обставин справи.
13. Відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_1 допустила до роботи двох працівників без оформлення належним чином трудових відносин, що підтверджено матеріалами справи. Посилання суду апеляційної інстанції на преюдицію в іншій справі є неправомірним, оскільки, зокрема, Головне управління Держпраці у Львівській області не було учасником справи №440/486/19.
14. У відзиві на касаційну скаргу зазначено про незаконність проведення інспекційного відвідування, а також про відсутність законних підстав для притягнення позивача до відповідальності, здійснене відповідачем.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
16. Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
17. У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №813/8801/14 Верховний Суд зробив висновок, що вказана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.
18. У постанові від 12 червня 2020 року у справі №813/3750/16, обставини якої є подібними, Верховний Суд погодився із застосуванням постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 41 КУпАП як преюдиційної у справі про притягнення до відповідальності за частиною 3 статті 24 КЗпП України.
19. Можливість застосування преюдиції у подібних правовідносинах висловлена також у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2021 року у справах №824/588/18 і №0740/826/18, від 19 листопада 2021 року у справі №0840/3739/18.
20. При розгляді цієї справи наведений вище підхід може бути застовано, виходячи з такого.
21. У цій адміністративній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надавалися відповідачу цивільно-правові договори від 02 січня 2019 року №1 та від 02 січня 2019 року №2, укладені між ФОП ОСОБА_1 та фізичними особами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .
22. У постанові Буського районного суду Львівської області від 04 квітня 2019 року у справі №440/486/19 встановлено, що 02 січня 2019 року між ОСОБА_3 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) було укладено цивільно-правовий договір №1, в силу якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) у період з 02 січня 2019 року по 06 січня 2019 року в обсязі і на умовах, передбачених даним договором, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи), а саме: санітарне прибирання приміщення кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що в с. Сторонибаби (помити стіни, підлоги, увесь посуд, кухонне приладдя, вікна, двері, предмети інтер'єру, меблі). Відповідно до пункту 1.4 зазначеного договору передбачено, що факт надання відповідних послуг зі сторони ОСОБА_3 засвідчуватиметься актом прийому наданих послуг (виконаної роботи). Вартість послуг за цим договором становить 1000 грн.
Крім того, аналогічний цивільно-правовий договір було укладено між ОСОБА_2 (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) від 02 січня 2019 року за № 2, в силу якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги (виконати роботу) за аналогічний період, а саме: виготовити сто заготовок із тіста, продуктів наданих замовником для піци протягом 02 січня 2019 року та 06 січня 2019 року, а вартість послуг за цим договором становить 700 грн. (пункт 4.1 цього Договору).
23. При цьому Буський районний суд Львівської області надав оцінку вказаним вище цивільно-правовим угодам, зробив висновок про їх відповідність чинному законодавству.
24. Зважаючи на те, що обставини, встановлені у постанові Буського районного суду Львівської області від 04 квітня 2019 року у справі №440/486/19 не були належним чином спростовані при розгляді адміністративної справи про скасування припису та постанови про накладення штрафу, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено вчинення порушення трудового законодавства.
25. Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження.
26. Враховуючи наведене, Суд не встановив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень.
27. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
28. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
29. Оскільки Верховний Суд залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 2, 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року у справі №1.380.2019.000948 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб