13 квітня 2022 року
Київ
справа №203/4419/17
адміністративне провадження №К/990/6825/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 203/4419/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми відшкодування, відсотків та моральної шкоди,
У 2017 році ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський», у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні в виплаті) гарантованої суми вкладу та такими, що порушують норми статті 24 (дискримінація), статті 41 (гарантія права власності) Конституції України;
- визнати право позивачки на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договорами банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № НОМЕР_1, який становить: 21 193, 94 гривень;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести дані позивачки до загального реєстру вкладників;
- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити гарантовану суму та шкоду, спричинену незаконними діями Фонду (3 %, інфляційні втрати та моральну шкоду);
- стягнути з відповідача гарантовану Законом України суму відшкодування у розмірі 21 193,94 гривень;
- стягнути з відповідача на користь позивачки відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 11 937,02 гривень;
- стягнути з відповідача на користь позивачки відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 3 557,10 гривень;
- стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 500 000 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 позов задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невжиття заходів до включення відомостей щодо позивачки до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти у межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, на суму 21 193, 94 гривень;
- зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити відомості щодо позивачки до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, на суму 21 193,94 гривень;
- в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково, внаслідок чого:
- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 у скасовано;
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивачки суму 21 193 ,94 гривень за договором банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський»;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у задоволенні заяви позивачки про ухвалення додаткового рішення щодо ухвалення додаткового рішення щодо судового збору у справі № 203/4419/17 відмовлено.
Не погоджуючись із ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 позивачка оскаржила їх у касаційному порядку.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2021 касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків з вимогою, зокрема сплатити судовий збір, або зазначити інші підстави для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, касаційну скаргу повернуто.
21.02.2022 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вдруге надійшла касаційна скарга позивачки, надіслана 18.02.2022, на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на таке.
За приписами частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Всупереч зазначеної вище законодавчої норми скаржниця не додала до своєї касаційної скарги документ про сплату судового збору в розмірі, визначеному Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Натомість разом з касаційною скаргою скаржницею подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та пункту 8 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Щодо звільнення позивачки від сплати судового збору згідно постанови Великої Палати Верховного Суд від 15.05.2019 у справі № 817/777/16.
При прийнятті ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 23.12.2021 у цій справі, Суд зазначив таке:
«Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 160/15864/20 дійшла висновку про те, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а тому немає підстав для звільнення позивач від сплати судового збору в цій справі.
Тому Велика Палата Верховного Суду, дійшла висновку про необхідність відступити від правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/649/16 (11-1032апп18), оскільки цей висновок протирічить висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.05.2019 у справі № 817/777/16, і підстав для відступу від такого висновку не вбачається.
Суд наголошує на тому, що у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 15.05.2019 у справі № 817/777/16 зроблено висновок про те, що дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій.
Також, Суд наголошує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не підпадає під категорію фінансової установи, яка під час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів. Отже, на фізичних осіб-вкладників комерційних банків під час дії тимчасової адміністрації не поширюється дія частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
А отже, Суд констатує, що дія частини третьої статті 22 Закону №1023-XII не поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб під час здійснення останнім владних управлінських функцій (виконання окремої владної функції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону №4452-VI).
Ураховуючи наведене, Суд не вбачає підстав для звільнення позивачки від сплати судового збору згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 817/777/16.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 140/3043/19, від 08.12.2020 у справі № 640/25034/19, від 15.11.2021 у справі № 640/24967/20, від 13.12.2021 у справі № 640/30648/20.
Щодо звільнення позивачки від сплати судового збору згідно з частиною другою статті 8 Закону України від 01.11.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Частиною першою статті 8 Закону № "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI) передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону №3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
Суд звертає увагу, що Законом 3674-VI чітко визначено, як одну з умов для звільнення від сплати судового збору, обов'язок доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Для звільнення від сплати судового збору заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Суд враховує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку Суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Водночас скаржниця зазначає, що звільнена від сплати судового збору, оскільки майновий стан позивачки не дозволяє сплатити його та на підтвердження вказаної інформації скаржниця до касаційної скарги надала копію довідки з податкової про відсутність доходів за попередній час від 06.01.2022 № 732, а саме за період з ІІІ квартал 2020 року по ІІІ квартал 2021.
Водночас надані відомості не містять інформації про доходи позивачки за весь рік, що передував року подання касаційної скарги, тобто з 01.01.2020 по 31.12.2020.
Такими доказами можуть слугувати: довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній календарний рік разом із довідкою органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2019 в справі №9901/166/19.
Ураховуючи вищенаведене у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги необхідно відмовити.
При визначенні розміру судового збору суд зазначає, що позивачка звернулася до суду у 2017 році і заявила 2 вимоги майнового характеру та 4 вимоги майнового характеру.
З урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021, позивачка оскаржує рішення у частині відмови у стягненні 3 % річних, інфляційних втрат та моральної шкоду.
Отже за подачу цієї касаційної скарги на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021, Суд обраховує судовий збір щодо 2 (двох) вимог немайнового характеру та 3 (трьох) вимог майнового.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання фізичною особою до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2017 - 1 600 гривень.
Ураховуючи наведене, скаржниця при подачі цієї касаційної скарги на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 мала сплатити судовий збір у розмірі: 6434, 94 грн (1280 грн (з розрахунку: 640 грн х 2 (дві вимоги немайнового характеру)) + 5154, 94 грн (з розрахунку: 515 494, 10 грн (сума заявлених майнових вимог) х 1 / 100 %).
Водночас пунктом 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI передбачено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 - 2 270 гривень.
Враховуючи наведене, скаржниця при подачі касаційної скарги на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 за наслідками перегляду ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021 мала сплатити судовий збір у розмірі: 2 270 гривень.
Отже для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно сплатити судовий збір у розмірі 8704,94 грн (6 434, 94 грн + 2 270 грн) грн за такими реквізитами: Отримувач коштів ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) UA288999980313151207000026007 Код класифікації доходів бюджету 22030102 Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Відповідно до частини першої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 329 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з інформацією, наявною в матеріалах касаційної скарги, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята 10.11.2021.
Вперше з касаційною скаргою скаржниця звернулася в межах строку передбаченого статтею 329 КАС України, однак ухвалою Верховного Суду від 09.02.2022 касаційну скаргу повернуто.
Вдруге з касаційною скаргою скаржниця звернулася 18.02.2022.
Водночас скаржницею не зазначено дати отримання копії ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги.
Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов'язків.
Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, і, передовсім, щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою зумовлена також й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип юридичної визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення тільки задля повторного слухання справи й ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Верховний суд підкреслює, що особливими та непереборними визнаються обставини, які не залежать від волевиявлення сторони й пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, які не залежать від волі особи та об'єктивно унеможливлюють вчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду з касаційною скаргою.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на оскарження судового рішення в касаційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин.
Верховний Суд наголошує, що попереднє звернення з касаційною скарго, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об'єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з касаційною скаргою і в жодному разі не дають право у будь-який необмежений час після спливу строку на касаційне оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та визнає підстави, зазначені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження, неповажними.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, задля усунення вказаних недоліків, скаржниці необхідно зазначити поважні причини пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів, а також надати документ про сплату судового збору.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно залишити без руху.
Керуючись статтями 169, 328, 329, 331, України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 203/4419/17.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження на ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 203/4419/17.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2021, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі № 203/4419/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми відшкодування, відсотків та моральної шкоди - залишити без руху.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі, а у разі не усунення недоліків в іншій частині - касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: В.М. Кравчук
В.М. Шарапа