13 квітня 2022 року м. Рівне №460/889/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до трудового стажу періоду роботи водієм у ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2010 та в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980;
- зобов'язати відповідача зарахувати до трудового стажу позивача період роботи водієм у ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2010 та в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.03.2019 з урахуванням трудового стажу роботи водієм у ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2010 та в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що дійсно працював водієм у ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2020, однак ПП ОСОБА_2 в порушення чинного законодавства трудові відносини не оформив. В подальшому рішеннями судів було підтверджено обставини щодо вказаного періоду роботи, зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_2 внести в трудову книжку позивача запис про його перебування в трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 на посаді водія з 11.11.2008 по 23.12.2010 та розірвати трудовий договір відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 32949 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2008-2010 роки, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, індексацію невиплаченої заробітної плати, вихідну допомогу при звільненні, середню заробітну плату за затримку виплати заробітної плати при звільненні. У зв'язку з цим вважає, що вказаний період повинен бути включений до загального страхового стажу позивача.
Позивач також вважає, що відповідачем неправомірно не зараховано до трудового стажу період роботи в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980, незважаючи на надані відповідачу документи: характеристика на члена ВЛКСМ від 02.06.1980, копію трудової книжки з відповідними записами; архівна довідка № 476 від 17.05.2013.
Просить позовні вимоги задовольнити.
На адресу суду 24.03.2022 відповідач подав відзив на позов, в якому вказав, що дані щодо періоду роботи позивача в ПП ОСОБА_2 на посаді водія внесені в трудову книжку на підставі рішення суду. Відомості про сплату страхових внесків та роботи за період з листопада 2008 по грудень 2010 в системі персоніфікованого обліку відсутні, тому цей період до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу не зарахований правомірно. Щодо не зарахування періоду роботи в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980 - відповідач у відзиві пояснень не надав. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою від 18.01.2022 позовна заява залишалася без руху.
Ухвалою від 07.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області і з 02.03.2019 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В період з 11.11.2008 по 23.12.2010 позивач працював водієм у приватного підприємця ОСОБА_2 .
ПП ОСОБА_2 в порушення чинного законодавства трудові відносини з позивачем не оформив. В подальшому рішенням Рівненського міського суду від 17.10.2012 у справі № 1715/10350/12, Апеляційного суду Рівненської області від 20.03.2013 № 22ц-787/80/2013 було підтверджено обставини щодо вказаного періоду роботи, зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_2 внести в трудову книжку позивача запис про його перебування в трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 на посаді водія з 11.11.2008 по 23.12.2010 та розірвати трудовий договір відповідно до вимог ч. 3 ст. 38 КЗпП України, стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 32949 грн., компенсацію за невикористану відпустку за 2008-2010 роки, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, індексацію невиплаченої заробітної плати, вихідну допомогу при звільненні, середню заробітну плату за затримку виплати заробітної плати при звільненні.
Позивач неодноразово звертався до відповідача, в Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, Генеральну прокуратуру України з заявами про зарахування до страхового стажу періоду роботи водієм у ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2010 (а.с.53-56).
Листом від 06.03.2020 Пенсійний фонд України повідомив, що за результатами проведеного аналізу встановлено, що страхувальником ОСОБА_2 звітні відомості щодо ОСОБА_1 , як застрахованої особи, до Реєстру застрахованих осіб не надходили. У зв'язку з тим, що дані про страховий стаж в Реєстрі застрахованих осіб за період роботи з листопада 2008 по грудень 2010 року відсутні, зазначений період не зараховано до страхового стражу. Рішенням Рівненського міського суду від 17.10.2012 по справі № 1715/10350/12 зобов'язань на страхувальника та органи Пенсійного фонду України щодо внесення даних про позивача, як застраховану особу за вищезазначений період до Реєстру застрахованих осіб не покладено (а.с.58).
Також листом від 22.11.2019 відповідач повідомив позивача, що у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату за ОСОБА_1 страхових внесків приватним підприємцем ОСОБА_2 за період з 11.11.2008 по 31.12.2010. Відповідно вказаний період до страхового стажу не зараховано (а.с.59).
Державна податкова інспекція в м.Рівному Рівненської області ДПС листом від 10.06.2013 № 14033/17-110 повідомила, що податковим повідомленням-рішенням № 0001251742 від 26.05.2011 ФОП ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати єдиного податку на суму 6300 грн. та податковим повідомленням-рішенням № 0001261742 від 26.05.2011 визначено податкове зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в сумі 21962,35 грн.
30.05.2013 суми, донараховані ФОП ОСОБА_2 , в повному обсязі сплачені до бюджету згідно платіжних доручень № 1547 від 30.05.2013 та № 1548 від 30.05.2013 (а.с.61).
У зв'язку з вказаним, позивач вважає, що період роботи водієм у ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2010 має бути включений до його страхового стажу. Також до страхового стажу слід включити період роботи в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980, оскільки є всі документи, які підтверджують такий період роботи.
А відтак, вважаючи бездіяльність відповідача щодо не включення вказаних періодів роботи до страхового стажу протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовим відносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ч. 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється районними (міськими) відділами соціального захисту населення на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В матеріалах справи міститься копія рішення Рівненського міського суду від 17.10.2012 у справі № 1715/10350/12, яким на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що між ПП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 11.11.2008 виникли трудові відносини, ОСОБА_1 був допущений до роботи ПП ОСОБА_2 , виконував роботу з його відома та за погодженням з ним, виконувана ним робота приймалася ПП ОСОБА_2 . Визнано запис у трудовій книжці ОСОБА_1 № 25 від 11.12.2008 року «звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до вимог ст. 38 КЗпП недійсним», зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_2 внести в трудову книжку ОСОБА_1 запис про його перебування в трудових відносинах з ПП ОСОБА_2 на посаді водія з 11.11.2008 року по 23.12.2010 року та розірвати трудовий договір відповідно до вимог ч.3 ст. 38 КЗпП; на користь позивача стягнуто заробітну плату з 11.11.2008 року по 23.12.2010 року (а.с.44-48).
Крім того, апеляційний суд Рівненської області в рішенні від 26.03.2013 (провадження № 22ц-787/80/2013) зазначив, що висновки суду про те, що між сторонами в справі виникли трудові відносини з 11.11.2008 по 23.12.2020 в силу цивільно-процесуального кодексу доказуванню не підлягають (а.с.35-43). Вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 32949 /тридцять дві тисячі дев'ятсот сорок дев'ять/ грн.; компенсацію за невикористану відпустку за 2008-2010 роки в сумі 3019 /три тисячі дев'ятнадцять/ грн. 08 коп.; компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату в сумі 4106 /чотири тисячі сто шість / грн. 57 коп.; розмір індексації невиплаченої заробітної плати в сумі 2516 /дві тисячі п'ятсот шістнадцять/ грн. 23 коп.; вихідну допомогу при звільненні в сумі 2910 /дві тисячі дев'ятсот десять/ грн.; середню заробітну плату за затримку виплати заробітної плати при звільненні в сумі 4519 /чотири тисячі п'ятсот дев'ятнадцять/ грн. (а.с.35-43).
Відповідно до постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 05 квітня 2012 року закрито кримінальну справу відносно ОСОБА_2 на підставі ст. 6 п. 4 КПК України. (а.с. 49-50). При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, являючись роботодавцем, в порушення вимог ст. 46 Конституції України, ст. ст. 21, 24, 24-1, 253, 254, 255 Кодексу законів про працю України, без укладання трудових договорів, без реєстрації їх у Рівненському міському центрі зайнятості, Управлінні пенсійного фонду України в м. Рівне, Державній податковій інспекції в м. Рівне, використовував найману працю та допустив до роботи певних осіб, в тому числі ОСОБА_1 в період з вересня 2008 року по листопад 2008 року, з лютого 2009 року по грудень 2010 року (точного періоду під час провадження досудового слідства не встановлено).
Крім того, обставини щодо існування трудових відносин між позивачем та ПП ОСОБА_2 підтверджуються постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.08.2011 у справі № 2а/1770/2588/2011, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 (а.с.51-52).
Як вбачається з відзиву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, ОСОБА_1 відмовлено в зарахуванні до страхового стражу періоду роботи водієм в ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 року по 23.12.2010 року через відсутність відомостей про сплату страхових внесків.
Суд зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, суд вважає, що позивач як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємця не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів.
Крім того, суми, які апеляційний суд Рівненської області визначив до стягнення з ПП ОСОБА_2 на користь працівника - ОСОБА_1 , розраховані без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку повинен нарахувати та перерахувати до відповідних бюджетів роботодавець під час виконання відповідного судового рішення, відобразити такі суми у відповідних реєстрах та звітності.
Також варто зазначити, що Державна податкова інспекція в м.Рівному Рівненської області ДПС листом від 10.06.2013 № 14033/17-110 повідомила, що податковим повідомленням-рішенням № 0001251742 від 26.05.2011 ФОП ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання зі сплати єдиного податку на суму 6300 грн. та № 0001261742 від 26.05.2011 визначено податкове зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в сумі 21962,35 грн. 30.05.2013 суми, донараховані ФОП ОСОБА_2 , в повному обсязі сплачені до бюджету згідно платіжних доручень № 1547 від 30.05.2013 та № 1548 від 30.05.2013 (а.с.61).
Таким чином, суд дійшов висновку, що на підставі вищевказаних документів, трудовий стаж роботи ОСОБА_1 в приватного підприємця ОСОБА_2 в період з 11.11.2008 по 23.12.2010 підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи та підлягає зарахуванню позивачу до страхового стажу.
З огляду на зазначене, відповідач безпідставно не взяв до уваги зазначені документи позивача та жодним чином не довів правомірність своїх дій щодо неврахування спірних періодів роботи позивача при розгляді його заяви про призначення пенсії.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне періоди роботи ОСОБА_1 в приватного підприємця ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2010 зарахувати до страхового стажу для обчислення пенсії.
Щодо зарахування до страхового стражу роботи в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
В копії трудової книжки, яку позивач надав до позовної заяви, міститься запис про прийняття позивача 26.02.1980 на роботу в Колгосп «Світанок» водієм автобуса, 19.10.1980 - запис про звільнення з роботи на підставі поданої заяви.
Однак, оригінал трудової книжки позивачем втрачений. А тому, для підтвердження трудового стажу необхідно подати відповідні довідки. Так, позивачем до позовної заяви додано: виписка з трудової книжки (копія) (а.с.28-29), характеристика на позивача, видана секретарем комсомольської організації колгоспу «Світанок» 02.06.1980 (а.с.30), архівна довідка від 07.06.2013 № Г-26/06-25, відповідно до якої в протоколі № 3 засідання правління колгоспу «Світанок» виявлена інформація про прийняття ОСОБА_1 у члени колгоспу з 26.02.1980 (а.с.31,32), архівна довідка від 17.05.2013 № 476, відповідно до якої позивач з 29.10.1980 вже прийнятий на роботу водієм третього класу в третю автоколону (а.с.65).
А відтак суд вважає, що наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача роботи в колгоспі «Світанок» в період з 26.02.1980 по 19.10.1980.
Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію, у необхідних випадках посадовими особами територіальних органів Пенсійного фонду України надається допомога щодо одержання відсутніх у особи документів для призначення пенсії (п.4.7 розділу VI, п.3.2 розділу ІІІ)
Таким чином, законодавець не тільки наділив відповідача правом на перевірку відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а і зобов'язав витребовувати в установленому законодавством порядку відомості, необхідні для здійснення покладених на Головне управління Фонду завдань та допомагати особам, що звернулись за призначенням пенсії, в одержанні відсутніх у неї документів для призначення пенсії.
Згідно з ст.101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі або відсутність можливості їх перевірити, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови у призначенні пільгової пенсії.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є правом і пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей, тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у довідці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Враховуючи, що позивач зі свого боку вчинив всі залежні від нього дії для отримання відповідних первинних документів і у нього відсутня будь-яка можливість в інший спосіб їх отримати, а відповідач в свою чергу не вжив заходів для всебічного, повного і об'єктивного розгляду заяви позивача та не витребовував додаткових документів, то дії пенсійного органу при відмові у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980 та в ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2010 є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Крім того, суд зазначає, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто, в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
А відтак, слід зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 26.02.1980 по 19.10.1980 в колгоспі «Світанок» та з 11.11.2008 по 23.12.2010 в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням трудового стажу роботи в колгоспі «Світанок» з 26.02.1980 по 19.10.1980 та в ПП ОСОБА_2 з 11.11.2008 по 23.12.2010, суд зазначає що в задоволенні такої вимоги слід відмовити з огляду на таке.
Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відповідно до вимог статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
При цьому, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною ч ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно з частинами першою та другою статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи з зазначених положень, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти будь-яке рішення.
Таким чином, суд не вправі перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень та своїм рішенням зобов'язувати останнього здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, оскільки за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження суб'єкта владних повноважень щодо перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією відповідного органу чи посадової особи, перерахунок пенсії здійснюється на підставі відповідної заяви пенсіонера.
А відтак, оскільки повноваження щодо перерахунку пенсії є дискреційними повноваженнями відповідача, і пенсія позивачу ще не перерахована, підстави для зобов'язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії відсутні.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, згідно частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що позивач довів, а відповідач не спростував правомірність заявлених позовних вимог, тому, наявні правові підстави для їх часткового задоволення.
Разом з тим, суд встановив, що при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (2х992,40), тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати в сумі 992,40 необхідно присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу, що враховується при призначенні і виплаті пенсії за віком, періодів роботи з 26.02.1980 по 19.10.1980 в колгоспі «Світанок» та з 11.11.2008 по 23.12.2010 в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 26.02.1980 по 19.10.1980 в колгоспі «Світанок» та з 11.11.2008 по 23.12.2010 в фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області суму судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 (сорок) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 13 квітня 2022 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м.Рівне,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)
Суддя С.М. Дуляницька