справа № 521/21927/21
провадження № 2/521/2048/22
13 квітня 2022 року
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого судді Михайлюка O.A.,
при секретарі Жезняк Т.А.,
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, посилаючись на те, що відповідач є споживачем послуг водопостачання та водовідведення, постачальником яких є позивач.
В результаті не сплати в добровільному порядку спожитих послуг, утворилась заборгованість, тому позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Представник позивача, відповідно до позовної заяви, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, справу розглянути в спрощеному провадженні, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 18 вересня 2020 року Малиновським районним судом міста Одеси скасовано судовий наказ від 05 серпня 2020 року по справі №521/12123/20 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за оплату послуг водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для скасування зазначеного судового наказу стало те, що на підставі договору купівлі-продажу від 11 березня 2019 року ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 квартиру під номером АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» від 21 липня 2005 року №630 Водоканал надавав послуги водопостачання та водовідведення відповідачу за адресою: АДРЕСА_1 , за які він у відповідності з п.п.20, 21, 30 Правил повинен був своєчасно розраховуватися шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок Водоканалу.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 плату за надані Водоканалом послуги не сплачував, внаслідок чого, утворилася заборгованість у розмірі 5554 (п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 45 (сорок п'ять) копійок за період з 01 березня 2019 року по 30 листопада 2021 року.
Судом встановлено, що у спірному періоді між Водоканалом та відповідачем не існувало договірних відносин. Так, позивачем 11 серпня 2021 року направлялося відповідачу повідомлення №192795683, яке містило примірники договору на послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №104636/20210811/М2. Однак відповідачем не був підписаний зазначений договір.
Також позивачем не надано суду жодних доказів, що саме відповідач є наразі власником квартири чи споживачем послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
Договір купівлі-продажу від 11 березня 2019 року засвідчує факт того, що відповідач прийняв у власність квартиру під номером АДРЕСА_2 , але не є підтвердженням того, що на даний час зазначена квартира досі належить йому на праві власності.
Відповідно до довідки Департаменту надання адміністративних послух Одеської міської ради №М5-352047-ю/л від 29 грудня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 з 02 жовтня 2009 року.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред'явленому позову при наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
На позивачеві лежить обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
За приписами статті 51 ЦПК України суд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України, статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред'явлений даний позов.
Обов'язок та право визначати відповідачів, до яких пред'являється позов, покладається на позивача.
Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред'явлений до належного відповідача.
Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а в сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає що позов задоволенню не підлягає у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 48, 51, 265, 280, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.Михайлюк
13.04.22