12 квітня 2022 року
м. Київ
провадження № 51-825ск22
Суддя Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 , розглянувши касаційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_2 ,
встановив:
До Верховного Суду надійшла вищевказана касаційна скарга, датована 09 лютого 2022 року та доповнення до неї.
Хоча у касаційній скарзі ОСОБА_2 не зазначив судового рішення, яке він оскаржує, однак, враховуючи його посилання у цій скарзі на заяву від 08 лютого 2022 року, яка є в матеріалах провадження, вбачається, що засуджений не погоджується з вироком Верховного Суду АР Крим від 15 червня 2001 року, а отже, згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 КПК України 1960 року, зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам ст. 350 цього Кодексу.
Однак ОСОБА_2 вказані вимоги кримінально-процесуального закону при подачі касаційної скарги не дотримав та подав скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 350 КПК 1960 року.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року передбачено, що в касаційній скарзі зазначаються вирок, ухвала чи постанова, на які подається касаційна скарга, і назва суду, який їх постановив.
Однак ОСОБА_2 не зазначив у касаційній скарзі відомостей про оскаржуване судове рішення та назву суду, який їх постановив.
Крім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі повинна бути зазначена вказівка на те, в чому полягає незаконність вироку, ухвали, постанови та доводи на обґрунтування цього, з огляду на положення ч. 1 ст. 398 цього Кодексу, якою передбачено, що підставами для скасування або зміни вироку та ухвали касаційним судом є істотне порушення кримінально-процесуального закону (ст. 370 цього Кодексу), неправильне застосування кримінального закону (ст. 371 КПК України 1960 року) та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого (ст. 372 цього Кодексу).
Посилаючись у касаційній скарзі на необхідність перевірки судових рішень особа, яка подає скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, які, на її думку, допущені судами при постановленні цих рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Однак у касаційній скарзі засудженого всупереч цим вимогам процесуального закону не зазначено у чому полягає незаконність оскаржуваного судового рішення з зазначенням відповідних обґрунтувань.
Згідно з приписами п. 5 ч. 1 ст. 350 КПК України 1960 року в касаційній скарзі зазначається прохання особи, яка подає касаційну скаргу.
Водночас таке прохання має узгоджуватися із приписами ст. 396 КПК України 1960 року, згідно з якими у результаті касаційного розгляду справи суд приймає одне з таких рішень: 1) залишає вирок, постанову чи ухвалу без зміни, а касаційні скарги - без задоволення; 2) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і направляє справу на нове розслідування або новий судовий або апеляційний розгляд; 3) скасовує вирок, постанову чи ухвалу і закриває справу; 4) змінює вирок, постанову чи ухвалу.
Проте у касаційній скарзі засудженого відсутні вимоги які б узгоджувались із указаними вище положеннями закону.
Таким чином, зміст касаційної скарги не відповідає положенням ст. 350 КПК України 1960 року.
Частиною 2 ст. 388 КПК України 1960 року, окрім іншого передбачено, що справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог статті 350, частини другої статті 383, статті 384, частини другої статті 386, частини першої статті 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції. Відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного статтею 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.
Оскільки касаційний суд відповідно до правил ст. 395 КПК 1960 року перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене, недотримання вимог ст. 350 цього Кодексу при поданні касаційної скарги перешкоджає вирішенню питання про витребовування справи.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України 2012 року, суддя
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_2 у витребовуванні кримінальної справи для перевірки її в касаційному порядку.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
