Постанова
Іменем України
11 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 673/1223/20
провадження № 61-15249св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року під головуванням судді Ягодіної Т. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 серпня 2021 року у складі колегії суддів: П'єнти І. В., Корніюк А. П, Талалай О. І, у справі за позовом виконуючого обов'язки заступника керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов'язання повернути земельну ділянку,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року заступник керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовами в яких просив зобов'язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 „ ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повернути земельні ділянки площами 0,9 та кожна, які розташовані на території Божиковецької сільської ради Деражнанського району у власність держави.
В обґрунтування позовів зазначав, що розпорядженням Деражнянської РДА від 16 липня 2009 року № 215/2010-р відповідачам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства на території Божиковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.
Розпорядженням Деражнянської РДА від 02 лютого 2010 року № 42/2010-р затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Божиковецької сільської ради відповідачам та передано у їх власність земельні ділянки площею 0,99 га кожному.
На підставі вказаного розпорядження Деражнянської РДА, відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, що зареєстровані відділом Держкомзему у Деражнянському районі в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею.
Розпорядженням Деражнянської РДА від 23 липня 2010 року № 325/2010-р відповідачам надано дозвіл на перепогодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни її цільового призначення з земель сільськогосподарського призначення на землі водного фонду, яка розташована на території Божиковецької сільської ради Деражнянського району.
Згодом розпорядженням Деражнянської РДА від 14 червня 2011 року № 310/2011-р затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 13,86 га, що знаходяться за межами населеного пункту с. Божиківці на території Божиковецької міської ради з метою зміни цільового призначення у землі водного фонду для рибогосподарських потреб.
На підставі цього розпорядження відповідачі отримали державні акти на земельні ділянки для рибогосподарських потреб.
Позивач вважає, що вказані вище розпорядження та правовстановлюючі документи на спірні земельні ділянки є незаконними, оскільки дані земельні ділянки знаходяться в прибережній смузі річки Ровець, яка протікає через с. Божиківці Деражнянського району і за класифікацією належить до малих річок, а тому зазначені землі не можуть бути передані у приватну власність і підлягають поверненню у власність держави.
Враховуючи те, що спірні земельні ділянки є землями водного фонду, виникнення права приватної власності на зазначений вид земель є неможливим, однак відповідачі продовжують користуватися земельними ділянками, в зв'язку з чим прокурор просить зобов'язати відповідачів повернути земельні ділянки на користь держави. І цю вимоги слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володіння відповідної земельної ділянки водного фонду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Деражнянський районний суд Хмельницької області ухвалою від 31 березня 2021 цивільні справи за № № 673/1225/20 (відповідач ОСОБА_2 ), 673/1228/20 (відповідач ОСОБА_3 ), 673/1229/20 (відповідач ОСОБА_4 ), 673/1230/20 (відповідач ОСОБА_2 ), 673/1233/20 (відповідач ОСОБА_5 ) 673/1234/20 (відповідач ОСОБА_6 ) об'єднав в одне провадження зі справою № 673/1223/20 (відповідач ОСОБА_1 ).
Деражнянський районний суд Хмельницької області рішенням від 19 травня 2021 року позовні вимоги задовольнив.
Зобов'язав ОСОБА_1 повернути на користь держави в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0009.
Зобов'язав ОСОБА_2 повернути на користь держави в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0008.
Зобов'язав ОСОБА_3 повернути на користь держави, в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація, земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0010.
Зобов'язав ОСОБА_4 повернути на користь держави, в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація, земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0012.
Зобов'язав ОСОБА_7 повернути на користь держави, в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація, земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0004.
Зобов'язав ОСОБА_5 повернути на користь держави, в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0011.
з
Зобов'язав ОСОБА_6 повернути на користь держави, в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0013.
Вирішив питання розподілу судових витрат.
Деражнянський районний суд Хмельницької області ухвалою від 31 травня 2021 року виправив описку в ухвалі Деражнянського районного суду Хмельницької області від 31 березня 2021 року про об'єднання цивільних справ в одне провадження, вказавши відповідача « ОСОБА_8 замість ОСОБА_7 .
Виправив описку в ухвалі Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 квітня 2021 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду, шляхом виключення вказівки про відповідача ОСОБА_7 .
Виправив описку у рішенні Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року. Виключив із вступної та резолютивної частин рішення вказівки про відповідача ОСОБА_7 ; абзац 6 резолютивної частини рішення виклав у наступній редакції: «Зобов'язано ОСОБА_2 повернути на користь держави, в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація, земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0004.» Виправив арифметичну помилку в рішенні Деражнянського районного суду від 19 травня 2021 року. Абзац 9 резолютивної частини рішення виклав у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 2 102 грн з кожного, з ОСОБА_9 судовий збір в загальному розмірі 4 204 грн на користь Прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький пров. Військоматський, 3 код ЄДРПОУ 02911102)».
Хмельницький апеляційний суд постановою від 09 серпня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 „ ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , залишив без задоволення, а рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року без змін.
Місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки водного фонду перебувають у незаконному володінні відповідачів у справі, а тому вимоги позову про зобов'язання відповідачів повернути земельні ділянки на користь держави є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У вересні 2021 року представник ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 - адвокат Бас Р. 0. подав до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 серпня 2021 року в яких просив оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Наведені в касаційних скаргах доводи містили підстави, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Представник заявників зазначає, що суди обох попередніх інстанцій не врахували правої позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 червня 2013 року у справі № б-57цс13.
У поданих касаційних скаргах представник заявників вказував, що позивач вже звертався до суду з позовом до відповідачів та Деражнянської РДА про скасування розпоряджень, державних актів, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування майна, однак рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2017 року у справі № 673/1724/16 вказані позовні вимоги залишені без задоволення з підстав пропуску прокурором строку позовної давності.
Вважає, що розпорядження Деражнянської РДА від 16 липня 2009 року № 215/2010-р, розпорядження Деражнянської РДА від 02 лютого 2010 року № 42/2010-р, розпорядження Деражнянської РДА від 23 липня 2010 року № 325/2010-р, розпорядження Деражнянської РДА від 14 червня 2011 року № 310/2011-р, а також державні акти на право власності на земельні ділянки є чинними, а тому підстав для повернення спірних земельних ділянок немає.
Представник заявників додатково посилається на ту обставину, що нормами ЗК України не передбачено підстав для зобов'язання власника повернути земельну ділянку у власність держави за наявності законних та обґрунтованих підстав набуття її у приватну власність, які не визнані незаконними та не скасовані.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У жовтні 2021 року Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому у задоволенні касаційних скарг просив відмовити, посилаючись на необґрунтованість їх доводів.
Вказує, що судами правильно встановлено, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, що розміщені в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Божиковецький», а тому у приватну власність відповідачам передані бути не могли. Райдержадміністрація діяла з перевищенням наданих їй повноважень, а видані нею розпорядження не відповідають вимогам закону.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від ЗО вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Деражнянського районного суду Хмельницької області.
24 листопада 2021 року цивільна справа № 673/1223/20 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Розпорядженням Деражнянської РДА Хмельницької області від 16 липня 2009 року № 215/2009-р «Про надання дозволу на розроблення проектів відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для передачі з метою ведення особистого селянського господарства» затверджено матеріали вибору земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на загальну площу 16,3 га. Надано дозвіл ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 на розроблення проектів відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель за межами населених пунктів, що знаходяться на території Божиковецької сільської ради, для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства.
Розпорядженням Деражнянської РДА Хмельницької області від 02 лютого 2010 року № 42/2010-р «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель за межами населених пунктів» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства загальною площею 13,86 га із земель за межами населених пунктів, що розташовані на території Божиковецької сільської ради. Передано ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Розпорядженням Деражнянської РДА Хмельницької області від 23 липня 2010 року № 325/2010-р «Про надання дозволу на перепогодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою зміни їх цільового призначення» надано дозвіл на перепогодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сіножаті) загальною площею 13,86 га що знаходяться за межами населеного пункту с. Радянське на території Божиковецької сільської ради та перебувають у власності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 „ ОСОБА_13 „ ОСОБА_14 „ ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 для ведення особистого селянського господарства, з метою зміни їх цільового призначення у землі водного фонду для рибогосподарських потреб.
27 травня 2011 року за № 1-15/822 відділ Держкомзему у Деражнянському районі Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області розглянув заяви ОСОБА_10 „ ОСОБА_11 „ ОСОБА_7 , ОСОБА_12 „ ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , б
ОСОБА_6 , ОСОБА_15 щодо зміни цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сіножаті) загальною площею 13,86 га, що розташовані на території Божиковецької сільської ради та перебувають у власності вказаних громадян у землі водного фонду для рибогосподарських потреб та вважав за можливе задоволення цих заяв райдержадміністрацією.
Розпорядженням Деражнянської РДА Хмельницької області від 14 червня 2011 року № 310/2011-р «Про зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель за межами населеного пункту» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сіножаті) загальною площею 13,86 га, що знаходяться за межами населеного пункту с. Божиківці на території Божиковецької сільської ради та перебувають у власності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 „ ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 „ ОСОБА_6 , ОСОБА_15 з метою зміни цільового призначення у землі водного фонду для рибогосподарських потреб та змінено цільове призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення (сіножаті) загальною площею 13,86 га, що знаходяться за межами населеного пункту с. Божиківці на території Божиковецької сільської ради у землі водного фонду для рибогосподарських потреб, згідно з додатком № 1 (Список громадян, яким надається дозвіл на зміну цільового призначення земельних ділянок у землі водного фонду, в який включено ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 ) Державні акти на право власності на земельну ділянку визнано такими, що втратили чинність. Громадянам ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 „ ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15 виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки водного фонду та відшкодувати втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 72 534 грн.
ОСОБА_10 „ ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 „ ОСОБА_6 , ОСОБА_15 03 березня 2010 року отримали державні акти про право власності на земельні ділянки площею 0,9900 га кожна, що розташовані: Хмельницька обл., Деражнянський р-н, Божиковецька сільська рада, «за межами населеного пункту» з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, а саме: ОСОБА_14 - серія ЯИ № 098961; ОСОБА_6 - серія ЯИ № 098967; ОСОБА_3 - серія ЯИ № 098964; ОСОБА_1 - серія ЯИ № 098963; ОСОБА_4 - серія ЯИ № 098966; ОСОБА_5 - серія ЯИ № 098965; ОСОБА_13 серія ЯИ № 098960; ОСОБА_7 - серія ЯИ № 098958; ОСОБА_15 - серія ЯИ № 098968; ОСОБА_12 - серія ЯИ № 098959; ОСОБА_9 - серія ЯИ № 098962; ОСОБА_10 - серія ЯИ № 098955; ОСОБА_11 - серія ЯИ № 098957 та з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, а саме: 30 листопада 2012 року ОСОБА_14 - серія ЯМ № 220510; 10 травня 2012 року ОСОБА_6 - серія ЯК № 699376; 24 жовтня 2012 року ОСОБА_3 - серія ЯМ № 212675; 10 травня 2012 року ОСОБА_1 - серія ЯК № 699373; 10 травня 2012 року ОСОБА_4 - серія ЯК № 699375; 10 травня 2012 року ОСОБА_5 - серія ЯК № 699374; 10 травня 2012 року ОСОБА_13 - серія ЯК № 699371; 10 травня 2012 року ОСОБА_7 - серія ЯК № 699369; 26 листопада 2012 року ОСОБА_15 - серія ЯМ № 522242; 10 травня 2012 року ОСОБА_12 - серія ЯК № 699370; 10 травня 2012 року ОСОБА_9 - серія ЯК № 699372; 10 травня 2012 року ОСОБА_10 - серія ЯК № 699377; 10 травня 2012 року ОСОБА_11 - серія ЯК № 699368.
11 вересня 2015 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу відчужив ОСОБА_9 спірну земельну ділянку площею 0,9900 га, з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, кадастровий номер 6821580800:04:079:0004, що розташована за адресою: Хмельницька обл., Деражнянський р-н, Божиковецька сільська рада «за межами населеного пункту», про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Судами встановлено, що у грудні 2016 року заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області звернувся до суду з позовом в інтересах Хмельницької обласної державної адміністрації до Деражнянської районної державної адміністрації, ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_9 про скасування розпорядження голови Деражнянської районної державної адміністрації та витребування земельних ділянок.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2017 року у справі № 673/1724/16 в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, а саме невідповідності спірних розпоряджень Деражнянської РДА вимогам статті 4 ВК України та статей 58, 60, 84 ЗК України, і як наслідок, незаконності оспорюваних державних актів відповідачів, однак у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даними вимогами суд вважав, що наявні підстави для відмови у позові.
Хмельницький апеляційний суд постановою від 05 серпня 2020 року рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2017 року в частині відмови у позові про витребування майна скасував та в цій частині ухвалив нове судове рішення, згідно з яким у ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 як спадкоємців ОСОБА_13 „ який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребував земельну ділянку площею 0,99 га, кадастровий номер 6821580800:04:079:0014 на користь держави, в інтересах якої діє Хмельницька обласна державна адміністрація. В решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суди попередніх інстанцій зазначали, що в даних судових рішеннях було встановлено, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, що розміщені в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Божиковецький», при прийнятті оскаржуваних рішень щодо передачі спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб райдержадміністрація діяла з перевищенням наданих повноважень та оспорювані розпорядження не відповідають вимогам закону.
За межами населеного пункту с. Божиківці на території Божиковецької сільської ради протікає річка Ровець і її права притока без назви за класифікацією, відповідно до статті 79 ВК України, є малою річкою, а спірні земельні ділянки відповідачів фактично розташовані в межах захисної смуги до річки Ровець.
Цими ж рішеннями встановлено, що рішенням 13 сесії Хмельницької обласної ради від 28 грудня 1997 року № 5 «Про розширення та впорядкування природно-заповідного фонду області» заказник місцевого значення «Божиковецький» (гідрологічний) площею 76 га, охоронною зоною 50 м, що знаходиться між селами Божиківці і Шелехово включений до складу природно-заповідного фонду області.
16 січня 1998 року начальником Державного управління екологічної безпеки в Хмельницькій області видано «Охоронне зобов'язання» та передано голові правління АТ ім. Петровського с. Божиківці Деражнянського району В. В. Кибі з метою охорони гідрологічного комплексу та збереження місць оселення диких птахів та тварин під охоронно заповідний об'єкт, що розташований між селами Божиківці і Шелехово Деражнянського району і входить до складу природно-заповітного фонду України, гідрологічний заказник місцевого значення «Божиковецький» і останній зобов'язався зберігати гідрологічний заказник та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів, провести відмежування заповідного об'єкта внатурі, оформити його природоохоронною наочністю та нанести на планово-картографічні матеріали.
Відповідно до охоронного зобов'язання від 25 червня 2004 року Божиковецька сільська рада взяла під охорону гідрологічний заказник місцевого значення «Божиковецький» і зобов'язалася зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів, провести відмежування заповідного об'єкта в натурі, оформити його природоохоронною наочністю та нанести на планово-картографічні матеріали.
Наказом Державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області від 25 червня 2004 року № 27 затверджено положення на території та об'єкти природно- заповідного фонду Старокостянтинівського, Новоушицького, Деражнянського, Віньковецького районів та м. Хмельницького, в тому числі Божиковецький гідрологічний заказник, площею 76 га.
Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Хмельницької ОДА № 03/2-6345 від 26 грудня 2016 року спірні земельні ділянки, власниками яких є відповідачі, згідно з публічною кадастровою картою в порівнянні із викопіюванням гідрологічного заказника місцевого значення «Божиковецький» входять в межі цього заповідного об'єкту.
З інформації, наданої департаментом екології та природних ресурсів Хмельницької ОДА від 03 липня 2017 року за № 03/2-3864 встановлено, що гідрологічний заказник місцевого значення «Божиковецький» площею 76 га створений рішенням 13 сесії обласної ради від 25 грудня 1997 року за № 5 з метою збереження заплави струмка, вкритою водно-болотною рослинністю - місця гніздування водоплавної птиці. Встановлення меж гідрологічного заказника місцевого значення «Божиковецький» департаментом не здійснювалось.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, (стаття 19 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України, частина перша статті 88 ВК України).
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61,62 ЗК України, статті 89,90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).
Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.
За приписами частини четвертої статті 88 ВК України передбачено, що у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Згідно з п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».
Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.
Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.
Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами статті 60 ЗК України та статтею 88 ВК України. Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення.
Вищенаведене узгоджується із правою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від ЗО травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц (провадження № 14-71 цсі8), від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18) (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) (пункт 53), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) (пункт 63.2).
За приписами частини першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суди попередніх інстанцій вказали, що рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 11 жовтня 2017 року в справі № 673/1724/16, частково скасованим постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 серпня 2020 року встановлено невідповідності спірних розпоряджень Деражнянської РДА вимогам статті 4 ВК України та статей 58, 60, 84 ЗК України, і як наслідок, незаконності оспорюваних державних актів відповідачів, однак у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даними вимогами наявні підстави для відмови у позові.
В цих судових рішеннях було встановлено, що спірні земельні ділянки належать до земель водного фонду, що розміщені в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Божиковецький», при прийнятті оскаржуваних рішень щодо передачі спірних земельних ділянок у власність фізичних осіб райдержадміністрація діяла з перевищенням наданих повноважень та оспорювані розпорядження не відповідають вимогам закону.
За межами населеного пункту с. Божиківці на території Божиковецької сільської ради протікає річка Ровець і її права притока без назви за класифікацією, відповідно до ст. 79 ВК України, є малою річкою, а спірні земельні ділянки відповідачів фактично розташовані в межах захисної смуги до річки Ровець.
Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що спірні земельні ділянки фактично розташовані в межах захисної смуги річки Ровець, а тому не можуть перебувати у власності відповідачів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зазначено, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911 /3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду сплави, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або із протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред'явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - «суд знає закони» (від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс 9, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення... Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.
Вищенаведеним також спростовуються доводи касаційної скарги про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки, які належать відповідачам чинні, а тому підстав для повернення спірних земельних ділянок немає.
Аргументи касаційної скарги стосовно того що суди обох попередніх інстанцій не врахували правої позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13 колегія суддів відхиляє з огляду на таке.
Стосовно висновків про наявність підстав для скасування державного акта Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) звертала увагу на те, що власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку. Однак, враховуючи те, що заволодіння землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України є неможливим, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку водного фонду не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку водного фонду та для її повернення власнику. Зазначене не суперечить висновку Верховного Суду України, сформульованому у постановах від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13 (яким суд першої інстанції обґрунтував рішення у частині наявності підстав для визнання недійсним державного акта),від 22 травня 2013 року у справі № 6-ЗЗцс1З і від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15 (які у заяві від 21 березня 2017 року просив застосувати прокурор), про те, що у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можна визнавати як рішення, на підставі яких видані відповідні державні акти, так і самі ці акти. Вказані справи не стосуються захисту прав на земельні ділянки водного фонду. Задовольняючи ту чи іншу позовну вимогу, ефективність обраного позивачем способу захисту у конкретній ситуації має визначити суд.
Колегія суддів також зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.
Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України «Пре виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції», рішення від 21.02.1986 у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства») положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» ід 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти -України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне
володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним: чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.
Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Конституція України (статті 13,14) визначає, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі, відповідно, державної чи комунальної власності. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).
Отже, правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Ураховуючи викладене, положення чинного законодавства та установлені судами обставини справи, колегія суддів вважає правомірним висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову у цьому випадку.
Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.
Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, ЗО рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»), Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії».
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційні скарги ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 19 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 09 серпня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров