Ухвала
12 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 757/55436/18
провадження № 61-19120св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, Міністерство охорони здоров'я України, ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., касаційну скаргу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року у складі судді
Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року
у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сліпченка О. І., Сушко Л. П.,
Короткий зміст позовних вимог, рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_2 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що 14 серпня 2018 року наказом Міністерства охорони здоров'я України № 42-о «Про покладення обов'язків» виконання обов'язків ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця покладено на
ОСОБА_4 .
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 вересня 2018 року у справі № 826/14303/18 зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров'я України № 42-о «Про покладення обов'язків» від 14 серпня 2018 року на ОСОБА_4 .
Починаючи з 05 вересня 2018 року ОСОБА_4 не мав права виконувати будь-які права та обов'язки ректора Національного медичного університету імені
О. О. Богомольця, у тому числі видавати наказ від 05 вересня 2018 року № 3-з про призначення ОСОБА_2 виконувачем обов'язків ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
Наказом в. о. ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця ОСОБА_2 від 25 вересня 2018 року № 13/1-з «Про звільнення» ОСОБА_1 звільнено 25 вересня 2018 року відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України. Підстава для звільнення: акти про відсутність на робочому місці від 17, 18, 19, 20, 21, 24, 25 вересня 2018 року.
Відповідно до наказу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 02 жовтня 2018 року № 25-з ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків ректора Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.
У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_5 повноважень звільняти працівників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, враховуючи відсутність факту прогулу без поважних причин та позбавлення позивача можливості надати письмові пояснення до застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, ОСОБА_1 , підлягає поновленню на відповідній посаді у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця у судовому порядку.
Звільнення позивача також відбулося із порушенням статті 47 КЗпП України, а саме, не було видано належним чином оформлену трудову книжку.
За таких обставин вона має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України.
Крім того, внаслідок спільних протиправних дій відповідачів їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 10 000,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати незаконним та скасувати наказ Національного медичного університету імені О. О. Богомольця № 3-з «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ ім. О. О. Богомольця»
від 05 вересня 2018 року; визнати незаконним та скасувати наказ Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 25 вересня 2018 року № 13/1-з «Про звільнення» у частині звільнення ОСОБА_1 ; поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника планово-фінансового відділу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця; стягнути з Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 вересня 2018 року по день ухвалення судом рішення; солідарно стягнути з Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я України та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн як компенсацію завданої моральної шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року позов
ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 25 вересня
2018 року № 13/1-з «Про звільнення» у частині звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника планово-фінансового відділу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця із 25 вересня 2018 року. Стягнуто з Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на користь
ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 123 657,12 грн. Стягнуто з Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3 000,00 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати у межах одного місяця у розмірі 8 636,37 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що звільнення проведене з порушенням норм законодавства України та трудових прав позивача, тому наказ Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 25 вересня 2018 року № 13/1-з «Про звільнення» у частині звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді з 25 вересня 2018 року. Також з урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, виходячи з принципу розумності та справедливості, позивачу підлягає відшкодування завдана моральна шкода. Вимоги позивача про визнання незаконним і скасування наказу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця № 3-з «Про призначення виконуючого обов'язки ректора НМУ імені О. О. Богомольця» від 05 вересня 2018 року є безпідставними, оскільки
ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів про порушення її особистих прав оскаржуваним наказом.
Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та Національного медичного університету імені О. О. Богомольця залишено без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_1 відбулося з порушенням норм КЗпП України, а тому наказ Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 25 вересня 2018 року № 13/1-з «Про звільнення» у частині звільнення ОСОБА_1 є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач підлягає поновленню на посаді з 25 вересня 2018 року із виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, позивачу у зв'язку з незаконним звільненням заподіяно моральну шкоду, розмір якої визначено із урахуванням обставин справи, характеру та глибини душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, а також застосовано принцип розумності та справедливості.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 12 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 823/254/16, від 17 червня 2020 року у справі № 820/1505/18, від 26 серпня 2020 року у справі № 501/2316/15, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19,
від 09 червня 2021 року у справі № 569/11319/19. Також, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судового рішення представник заявниці посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: апеляційний суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У грудні 2021 року Національний медичний університет імені О. О. Богомольця подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду
м. Києва від 02 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 12 жовтня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі
№ 804/2252/14, від 20 лютого 2018 року у справі № 818/1394/17, від 20 жовтня
2020 року у справі № 676/2489/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 278/1232/18, від 21 березня 2021 року у справі № 554/10804/19. Також, у касаційній скарзі, як на підставу для оскарження судових рішень, заявник посилається на пункт 4
частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У січні 2022 року Національний медичний університет імені О. О. Богомольця подав відзив на касаційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на його подання, обґрунтовуючи тим, що представник заявника перебувала у відпустці, що унеможливило підписання та супровід подання відзиву.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Отже, строк на подання відзиву, встановлений судом, є процесуальним строком, який може бути продовжений судом за наявності поважних причин за заявою заявника.
Враховуючи доводи Національного медичного університету імені О. О. Богомольця щодо неможливості вчасного подання відзиву у зв'язку з перебуванням представника у відпустці, що унеможливило його підписання, та докази, що їх підтверджують, і з огляду на незначний пропуск часу (один день), Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження відповідачу строку для подання відзиву на касаційну скаргу.
У відзиві Національний медичний університет імені О. О. Богомольця просив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що у цій справі, під час вирішення питання щодо розміру суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з'ясували обставини справи, навели у своїх рішеннях докази, що доводять встановлені обставини.
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, у якому просить закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалено судами першої та апеляційної інстанцій без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах є безпідставними.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною п'ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.
Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Продовжити Національному медичному університету імені О. О. Богомольця строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Міністерства охорони здоров'я України, ОСОБА_2 про визнання незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, касаційною скаргою Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду
від 12 жовтня 2021 року призначити до судового розгляду на 19 квітня 2022 року колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний