Справа № 127/1503/22
Провадження № 22-ц/801/716/2022
Категорія: 44
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондаренко О. І.
Доповідач:Матківська М. В.
13 квітня 2022 рокуСправа № 127/1503/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
Секретар: Кузьменко Б. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2022 року за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я. І. і Іванішина Д. В. , старшого слідчого СВ Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчака А. О., Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної неправомірними, незаконними діями,
Ухвалу постановила суддя Бондаренко І. А.
Ухвалу постановлено у відсутності сторін у м. Вінниці
Повний текст судового рішення складено 16 лютого 2022 року,
встановив:
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я. І. і Іванішина Д. В. , старшого слідчого СВ Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчак А. О., Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної неправомірними та незаконними діями.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 передано голові Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_2 для видання розпорядження в порядку, встановленому ч. 6 ст. 31 ЦПК України.
Розпорядженням голови Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_2 позовну заяву ОСОБА_1 направлено до Вінницького апеляційного суду для вирішення питання про направлення до іншого суду в межах юрисдикції.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року підсудність позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я. І. і Іванішина Д. В., старшого слідчого СВ Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчака А.О., Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної неправомірними, незаконними діями - визначена Вінницькому районному суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я. І. і Іванішина Д. В., старшого слідчого СВ Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчака А.О., Державної казначейської служби України про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної неправомірними, незаконними діями.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для подальшого розгляду по суті.
Зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є незаконною та необґрунтованою. Вважає що, для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом, у таких випадках суд повинен вказати особу яка може виконати вимогу позивача, тобто вказати належного відповідача. Крім того вважає що, якщо у позовній заяві був не правильно вказаний відповідач, то це не є підставою у відмові в відкритті провадження за п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України. Звернувшись до суду із позовом він виходив з розуміння ч. 2 ст. 48 ЦПК України, а саме що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди заподіяною органом державної влади, їх посадовою або службовою особою є держава як учасник цивільних відносин, яка бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай тими діями яких цю шкоду було заподіяно. Таку позицію підтверджує постановою Великої палати Верховного суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц.
У встановлений судом строк надійшов відзив від Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, у якому його представник ОСОБА_3 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду від 16 лютого 2022 року - без змін, оскільки судом правильно встановлені обставини справи, а судове рішення винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Від інших учасників справи відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 , діючи від свого імені та як представник від імені відповідача Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, заперечила проти задоволення апеляційної скарги, підтримала свій відзив і просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Заявник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (судову повістку отримав 01 квітня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 21050 23042421 і № 23255 00012017), у судове засідання не з'явився.
Відповідачі: ОСОБА_2 , прокурори Посвалюк Я. І. і Іванішин Д. В., старший слідчий Пахольчак А. О., представник Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України у зв'язку з тим, що подана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції правильним та обґрунтованим з огляду на таке.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Таким чином, суддя виступає як посадова особа, уповноважена на виконання функцій держави, а не як приватна особа, до якої можна звернутися з позовом.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач як на підставу для звернення із позовом зазначив, що заподіяння йому майнової та моральної шкоди відбулося внаслідок протиправних дій відповідачів, в тому числі і судді Вінницького міського суду ОСОБА_2
З урахуванням змісту заявлених позовних вимог та з урахуванням вимог законодавства суддя як особа, що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суддя виступає не як особа, що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша особа.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц викладено такий висновок, що позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19) зазначено, щодо цивільної відповідальності, до якої позивач має намір притягнути суд-відповідача, Консультативна рада європейських суддів зазначає, що, беручи до уваги принцип незалежності суду: I) засобом захисту від судових помилок (стосовно питань юрисдикції, суті справи або процедури розгляду) повинна бути належна система апеляційного оскарження рішень (як з дозволу суду, так і без дозволу); II) будь-яка компенсація за інші недоліки в процесі здійснення правосуддя (у тому числі, наприклад, порушення строків розгляду справи) може вимагатися тільки від держави; III) недоцільним є притягнення судді до будь-якої особистої відповідальності за здійснення ним уповноважених професійних обов'язків, навіть шляхом відшкодування збитків державі, крім випадків навмисного порушення (пункт 76 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів). Крім того, якщо держава повинна була виплатити компенсацію стороні через помилку у відправленні правосуддя, саме у держави, а не у сторони справи має бути право притягнути суддю до цивільної відповідальності шляхом подання судового позову (пункт 37 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів). Велика Палата Верховного Суду вважає, що означений підхід однаково застосовний як особисто до суддів, так і до судів, в яких вони здійснюють правосуддя (пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19) зазначено, що згідно з частиною сьомою статті 49 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено. Висновок про недопустимість суду бути відповідачем у цивільній справі дозволяє зробити і тлумачення статей 1174 і 1176 ЦК України. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду, покладається на державу, а не на суд.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної йому неправомірними, незаконними діями.
Доводи апеляційної скарги в тому, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом, у таких випадках суд повинен вказати особу яка може виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Тобто необхідними умовами для заміни неналежного відповідача належним є заява позивача. Суд за власною ініціативою не повинен виконувати такі дії, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного процесу, адже визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Крім того, відмовляючи в відкриті провадження у справі, суд першої інстанції виходив не із неналежності відповідача, а з того що суддя (суд) не може бути відповідачем у цивільній справі.
Що стосується посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 242/4741/16-ц в обґрунтуванні апеляційної скарги, то таке посилання не є доцільним, оскільки стосується інших обставин справи. У вказаній постанові було розглянуто спір про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення відповідного територіального органу Державної казначейської служби України, та наголошено, що Державна казначейська служби України та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові.
Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції також не спростовують.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства у справі за позовною заявою ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної неправомірними, незаконними діями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, прокурорів Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Посвалюка Я. І. та Іванішина Д. В., старшого слідчого СВ Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Пахольчака А. О., Державної казначейської служби України.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином постановлена ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування немає.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 16 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. М. Стадник
Повний текст судового рішення складено 13 квітня 2022 року