18 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 910/21566/17
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду: Ткаченко Н.Г. - головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т. Б., Кібенко О. Р., Львова Б. Ю., Уркевича В. Ю.,
за участю секретаря судового засідання Громак В. О.
за участю представників: АТ КБ "ПриватБанк" - адвоката Андріїшиної Н. П., ТОВ "Монтана-Естейт" - адвокатів Кузьменка В. С. , Новотоцьких А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021
у справі № 910/21566/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення 1 087 644,82 грн,-
У листопаді 2017 року ТОВ "Приватофис" (після зміни найменування - ТОВ "Монтана-Естейт") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення заборгованості в сумі 1 087 644,82 грн, з яких: 1 076 576,00 грн основного боргу, 2 529,95 грн пені, 2 079,41 грн 3% річних та 6 459,46 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням АТ КБ "Приватбанк" як орендарем своїх зобов'язань за договором оренди приміщення від 01.12.2016 за жовтень - листопад 2017 року.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 у справі № 910/21566/17 визнано припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн на користь АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором від 28.11.2017 № 07/30/К та зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; позов задоволено частково, стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Приватофис" 2 422,29 грн пені, 1 990,93 грн 3% річних, 4 844,59 грн індексу інфляції, а також 16 287,83 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання припиненим зобов'язання ТОВ "Приватофис" в частині сплати основного боргу у сумі 1 076 576,00 грн на користь АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № 07/30/К від 28.11.2017 та зобов'язання АТ КБ "ПриватБанк" по сплаті на користь ТОВ "Приватофис" основного боргу в розмірі 1 076 576,00 грн за договором оренди приміщення від 01.12.2016 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Приватофис" заборгованість зі сплати орендної плати за жовтень та листопад 2017 року за договором оренди приміщення від 01.12.2016 у сумі 1 076 576,00 грн. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.09.2019 (головуючий, суддя Суховий В. Г., судді Берднік І. С. , Міщенко І. С.) постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2019 і рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2019 скасовано, а справу №910/21566/17 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі № 910/21566/17 частково задоволено позов ТОВ "Монтана-Естейт" про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в сумі 1 087 644,82 грн за жовтень - листопад 2017 року за договором оренди приміщення від 01.12.2016. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Монтана-Естейт" 2 079,42 грн 3% річних, 2 529,95 грн пені та судовий збір. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 частково скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/21566/17 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ТОВ "Монтана-Естейт" 1 076 576,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 2 079, 41 грн 3 % річних, 2 529,95 грн пені, 4 844,59 грн інфляційних втрат та судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.
АТ КБ "ПриватБанк" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі № 910/21566/17 - залишити в силі з підстав, зазначених у касаційній скарзі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі № 910/21566/17.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.12.2021 справу № 910/21566/17 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.12.2021 справу № 910/21566/17 за касаційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.01.2022.
Ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.01.2022 зупинено виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі № 910/21566/17 до закінчення її перегляду у касаційному порядку.
В судовому засіданні 21.01.2022 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду оголошувалась перерва до 18.02.2022.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи № 910/21566/17 об'єднаною палатою з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами існують правовідносини за 247 договорами оренди від 01.12.2016, за якими ТОВ "Монтана-Естейт" - орендодавець, а АТ КБ "ПриватБанк" - орендар.
Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Монтана-Естейт" про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за жовтень - листопад 2017 року на загальну суму 1 087 644,82 грн за договором від 01.12.2016 оренди приміщення у м. Харків по вул. Малом'ясницькій, 2а загальною площею 6 728,6 кв.м.
Водночас, між позивачем як позичальником та відповідачем як кредитодавцем існували правовідносини за низкою кредитних договорів.
Наявність обов'язку щодо сплати орендної плати за договором оренди приміщення по вул. Малом'ясницька, 2а в м. Харків за жовтень - листопад 2017 року на загальну суму 1 076 576,00 грн відповідачем не заперечувалась. Однак відповідач стверджував, що таке зобов'язання припинилось внаслідок здійсненого ним зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідно до заяви від 17.12.2018 №20.1.0.0.0/7693007/01.
Відмовляючи у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 076 576 грн основної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було надіслано позивачу заяву від 17.12.2018 №20.1.0.0.0/7693007/01 про припинення зобов'язань щодо сплати позивачу боргу за договорами оренди від 01.12.2016 на загальну суму 76 008 124,78 грн (у тому числі і за спірним договором) шляхом зарахування боргу ТОВ "Монтана-Естейт" перед АТ КБ "ПриватБанк" за кредитним договором № 08/104/К у розмірі 76 008 124,78 грн. За висновком суду першої інстанції, оскільки заява відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7693007/01 не оскаржена в судовому порядку, є дійсною, а тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 076 576 грн заборгованості за договором оренди не підлягає задоволенню з підстав здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог.
Суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погодився та зазначив, що відповідач, направляючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7693006/01, не врахував здійснення позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до заяв від 16.10.2018 №1610/1-18 та від 14.11.2018 № 14/11-18, зокрема за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, що фактично може свідчити про подвійне зарахування одного й того ж зобов'язання, а це, у свою чергу, суперечить чинному законодавству.
За висновком апеляційного суду наявність власних заяв позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог від 16.10.2018 № 1610/1-18 та від 14.11.2018 № 14/11-18, зокрема за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К, питання законності яких оскаржується в судовому порядку, у той час як направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693006/01 без урахування вказаних обставин, виключає безспірність та прозорість вимог АТ КБ "Приватбанк" за заявою від 17.12.2018 №20.1.0.0.0/7 693007/01.
Відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
За наявності вищезазначених умов справа може бути передана на розгляд об'єднаної палати Верховного Суду.
Згідно з ч. 4 ст. 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
У постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати (ч. 2 ст. 315 ГПК України).
Відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, об'єднана палата може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм.
Підставою для передачі справи № 910/21566/17 на розгляд об'єднаної палати колегія суддів зазначила необхідність відступити від правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у постанові від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17 щодо застосування ст. 601 ЦК України, ст. ст. 202, 203 ГК України у розгляді питання про стягнення заборгованості у випадку наявності заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Передаючи справу № 910/21566/17 на розгляд об'єднаної палати, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17 про наявність підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості є неправильними та дійшла висновку про необхідність від них відступити, адже, ст. 601 ЦК України, ст. ст. 202, 203 ГК України не встановлюють такої умови, якій мають відповідати вимоги, які підлягають зарахуванню, як прозорість, на необхідність дотримання якої вказав суд касаційної інстанції і що було враховано судом апеляційної інстанції при розгляді справи № 910/21566/17; не врахований судом касаційної інстанції і висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 про те, що наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, що свідчить про те, що судом касаційної інстанції не дотримано вимог і ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Крім того, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виходила з того, що апеляційний господарський суд у справі, яка переглядається, прийняв судове рішення з дотриманням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17 щодо застосування ст. ст. 202, 203 ГК України, ст. 601 ЦК України. В той же час, на думку колегії суддів, при вирішенні спору у справі №910/21566/17 суди мали надати ретельну оцінку вказаній заяві відповідача від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 та належним чином встановити чи відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем з огляду на вимоги ст. 601 ЦК України, ст. ст. 202, 203 ГК України.
Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 сформовані, зокрема, такі висновки щодо застосування ст. 601 ЦК України, ст. ст. 202, 203 ГК України:
-зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами;
-вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
-безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
-за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
-заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
-наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Підстав для відступу від зазначених висновків об'єднана палата Касаційного господарського суду не вбачає.
Постановою Верховного Суду від 25.02.2021 залишено в силі постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2019 у справі № 910/21683/17, яким задоволено позов ТОВ "Приватофис" до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення в сумі 810 513,75 грн.
Залишаючи в силі рішення господарських судів попередніх інстанцій у справі №910/21683/17, Верховний Суд зазначив, що однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи невідповідність будь-якій із наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку. Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав та прозорість вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування. При цьому Верховний Суд вказав, що судами попередніх інстанцій встановлені обставини, які, за оцінкою суду, фактично свідчать про подвійне зарахування одного й того ж зобов'язання, що, у свою чергу, суперечить чинному законодавству та виключає безспірність і прозорість вимог АТ КБ "ПриватБанк" за заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01.
Разом з тим, умова щодо прозорості вимог законодавством не передбачена.
Як вбачається із постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17 умова щодо "прозорості вимог", про необхідність встановлення якої, зазначено у вказаній постанові, на думку об'єднаної палати, не має самостійного юридичного значення, оскільки використання у постанові наведеного терміну одночасно із таким терміном як "безспірність вимог" або замість нього, свідчить про те, термін "прозорість вимог" був вжитий касаційним судом як тотожний терміну безспірності, або для його підсилення.
Окрім того колегія суддів в ухвалі про передачу справи на розгляд об'єднаної палати зазначила, що колегією суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17 не враховано висновків Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, а відтак не дотримано вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України. У зв'язку з чим, колегія суддів зазначила, що висновки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17 про наявність підстав для стягнення з відповідача основної заборгованості є неправильними.
Однак такі обставини не можуть бути підставою для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, оскільки вони стосуються необхідності перегляду висновків касаційного суду по суті спору у справі № 910/21683/17, що виходить за межі повноважень об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/21566/17.
З огляду на викладене на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/21566/17 передані питання, які можуть бути вирішені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, яка відповідно до законодавчо визначених повноважень може зробити власний висновок щодо застосування відповідних норм права в спірних правовідносинах.
Таким чином, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ч. 2 ст. 302 ГПК України, для передачі справи на розгляд об'єднаної палати, а відтак, справа № 910/21566/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 301, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд
Справу № 910/21566/17 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя- Ткаченко Н. Г.
Судді- Баранець О. М.
Булгакова І. В.
Дроботова Т. Б.
Кібенко О. Р.
Львов Б. Ю.
Уркевич В. Ю.