15 лютого 2022 року
м. Київ
cправа № 917/31/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н.О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Чорнухи Ю. В. (адвокат),
відповідача-1 - не з'явився,
відповідача-2 - не з'явився,
розглянув касаційну скаргу Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 (судді: Радіонова О. О. - головуючий, Барбашова С. В., Чернота Л. Ф.) у справі
за позовом Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області
до: 1) Кременчуцької районної ради Полтавської області, 2) Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області
про визнання протиправним та скасування рішення.
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2021 року Кам'янопотоківська сільська рада (далі - Сільрада) звернулася до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцької районної ради (далі - Райрада) та виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, якою, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила визнати незаконним та скасувати рішення Райради від 17.12.2020 "Про зміну юридичної адреси", яким змінено юридичну адресу Райради з адреси: 39760, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Білецьківка, вул. Центральна, 231, на адресу: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Соборна, 14/23; скасувати реєстраційну дію з державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, запис № 1005691070017000216 щодо зміни місцезнаходження юридичної особи, здійснений 23.12.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області Панковою Ю. В.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Райради від 17.12.2020 "Про зміну юридичної адреси" прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та спрямоване на позбавлення Сільради права отримати в її комунальну власність приміщення Райради на підставі пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 39 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що прийняття рішення про зміну місцезнаходження Райради призвело до значних втрат бюджету Сільради та позбавило Кам'янопотоківську територіальну громаду відповідних надходжень від податків. На обґрунтування наявності підстав для скасування рішення Райради від 17.12.2020 "Про зміну юридичної адреси" позивач зазначає, що чинне законодавство не містить такого поняття, як "юридична адреса", а також посилається на порушення процедури його прийняття. Позивач наголошує на тому, що державну реєстрацію змін до відомостей про Райраду в частині місцезнаходження було проведено на підставі оспорюваного рішення ради, яким не змінювалося місцезнаходження, а змінено неіснуючі відомості про юридичну адресу, що свідчить про порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" та наявність підстав для скасування відповідного запису.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 (суддя Сірош Д. М.) у позові відмовлено повністю.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування рішення Райради від 17.12.2020 "Про зміну юридичної адреси", суд встановив, що рішення про зміну юридичної адреси прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування в межах його повноважень. Позов, предметом якого є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, яким передбачено зміну адреси місцезнаходження Райради, не може бути задоволено з огляду на те, що таке рішення є ненормативним актом, що застосовується одноразово, та з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, оспорюване рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію внаслідок виконання, а тому його скасування не породжує наслідків для позивача та не є засобом поновлення прав позивача.
Щодо сподівань позивача на отримання цілісного майнового комплексу суд встановив, що адміністративна будівля Райради фізично знаходиться у центральній частині міста Кременчука, по вул. Соборній, тому керуючись територіальним принципом розподілу майна, пріоритетне право на цю будівлю має Кременчуцька міська об'єднана територіальна громада, а не Білецьківська в особі Кам'янопотоківської об'єднаної територіальної громади, що розташована в іншому населеному пункті.
Суд першої інстанції також дійшов висновку про відсутність підстави для задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, запис № 1005691070017000216 щодо зміни місцезнаходження юридичної особи, з огляду на відсутність порушень чинного законодавства при проведенні реєстраційної дії Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу стосовно юридичної особи - Райради державним реєстратором.
5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 01.06.2021 скасовано, провадження у справі № 917/31/21 закрито.
6. Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення Райради від 17.12.2020 "Про зміну юридичної адреси" не стосується речового права Сільради на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в комунальній власності Райради, оскільки механізм передачі майна не випливає з оскаржуваного позивачем рішення, а отже спір у цій справі не стосується приватно-правових відносин. З огляду на суб'єктний склад сторін і характер спірних правовідносин цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного, а не господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі Сільрада просить скасувати постанову апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 654/540/17-а, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 808/703/18, від 16.05.2018 у справі № 925/378/17 щодо застосування статей 2, 4, 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статей 2, 4, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статей 43, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Скаржник наголошує на тому, що предметом спору у цій справі є рішення Райради, яке вплинуло на майнові інтереси Кам'янопотоківської територіальної громади, а саме: 1) подальшу можливість Кам'янопотоківської територіальної громади реалізувати своє право на отримання майна Райради у комунальну власність (у порядку пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"; 2) внаслідок прийняття оскаржуваного рішення Райради Кам'янопотоківська територіальна громада зазнала втрат місцевого бюджету у виді надходжень податку на доходи фізичних осіб, який має сплачуватись за зареєстрованим місцезнаходженням Райради; 3) ослабило економічні основи місцевого самоврядування Кам'янопотоківської територіальної громади.
Узагальнені доводи інших учасників справи
9. Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сільради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 917/31/21 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 15.02.2022.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
11. 08.11.2019 завершився процес добровільного об'єднання Білецьківської територіальної громади із Кам'янопотоківською територіальною громадою із центром у с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району.
12. Білецьківська та Кам'янопотоківська сільські ради 05.11.2019 та 08.11.2019, відповідно, прийняли остаточні рішення про добровільне об'єднання територіальних громад.
13. 25.10.2020 на підставі Постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 № 795 у Кам'янопотоківській об'єднаній територіальній громаді були проведені чергові вибори депутатів сільської ради та сільського голови.
14. Рішеннями Сільради від 06.11.2020 розпочато повноваження депутатів Сільради та розпочато реорганізацію Білецьківської сільської ради шляхом приєднання до Сільради.
15. Відповідно до частини 3 статті 8 Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" об'єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків територіальних громад, що об'єдналися, з дня набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною такою об'єднаною територіальною громадою.
Таким чином, Сільрада є правонаступником усіх права та обов'язків, майна Білецьківської сільської ради.
16. Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17.07.2020 ліквідовано Кременчуцький район у Полтавській області та утворено Кременчуцький район (з адміністративним центром у місті Кременчуці) у складі територій Глобинської міської, Горішньоплавнівської міської, Градизької селищної, Кам'янопотоківської сільської, Козельщинської селищної, Кременчуцької міської, Новогалещинської селищної, Оболонської сільської, Омельницької сільської, Піщанської сільської, Пришибської сільської, Семенівської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
17. 06.12.2020 набрали чинності зміни до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких правонаступник районної ради району, ліквідованого Верховною Радою України, після припинення відповідних районних рад як юридичних осіб, але не пізніше 01.07.2021, зобов'язаний передати у комунальну власність територіальних громад усі об'єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, встановлених Бюджетним кодексом України (пункт 10 розділу V Прикінцеві та перехідні положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
18. Пунктом 39 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України визначено, що районні ради здійснюють передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст у власність об'єднаних територіальних громад, відповідних бюджетних установ, розташованих на їхній території, відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.
19. Отже, як зазначає позивач, до 01.07.2021 Райрада зобов'язана передати у комунальну власність територіальних громад усі об'єкти спільної власності територіальних громад району, які знаходяться на території цих територіальних громад.
20. При цьому позивач наголошує на тому, що Сільрада (Білецьківська сільська рада - до реорганізації) неодноразово зверталась до Райради з листами та клопотаннями про передачу у її власність із спільної власності територіальних громад Кременчуцького району всього майна, майнових комплексів тощо, в тому числі адміністративного будинку Райради (площею 2807,58 м2).
21. Рішенням Білецьківської сільської ради від 23.10.2020 з метою забезпечення потреб громади в реалізації права комунальної власності вирішено звернутись до Райради з пропозицією про надання згоди на передачу із спільної власності територіальних громад Кременчуцького району Полтавської області у власність Білецьківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (після реорганізації - Сільради (ОТГ) Кременчуцького району Полтавської області) всього майна, майнових комплексів, окремого визначеного індивідуального майна, будівель та споруд, в тому числі адміністративного будинку Райради (площею 2807,58 м2).
22. На виконання зазначеного рішення відповідне звернення про передання комунального некомерційного підприємства Райради - Кременчуцької центральної районної лікарні було подано до Райради 27.10.2020, що підтверджується листом від 27.10.2020 № 1113/18-02-22.
23. 16.12.2020 Сільрада повторно звернулась до Райради із зверненням про включення до порядку денного та розгляду пропозиції Сільради про надання згоди на передачу із спільної власності територіальних громад Кременчуцького району всього майна, майнових комплексів, прав та повноважень засновника комунальних підприємств у комунальну власність Кам'янопотоківської сільської ради.
24. Однак, як зазначає позивач, такі звернення Сільради були проігноровані Райрадою, вони не вносилися до порядку денного Райради та не розглядалися.
Позиція Верховного Суду
25. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
27. Предметом спору є рішення Райради від 17.12.2020 "Про зміну юридичної адреси", на підставі якого було зареєстровано зміну місцезнаходження Райради.
У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За змістом частини 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
28. У постанові від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що з метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який має на меті розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.
Предметна та суб'єктна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції, залежно від складу сторін спору.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Суб'єктна ж юрисдикція визначається особливістю складу сторін правовідносин, в яких виник спір.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
29. Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 зазначеної норми).
Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Термін "публічно-правовий спір" охоплює, зокрема, спори, в яких хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзац 1 пункту 2 частини 1 статті 4 цього Кодексу).
Аналіз наведених процесуальних норм дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції належить справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників, суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Тобто до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єкта, а останній, відповідно, зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц.
30. При цьому у постанові Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 654/540/17-а, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, зазначено, що "визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і виникнення якого пов'язане з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа".
31. Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово висловлювала думку про те, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, в якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні, і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (див., наприклад, пункт 5.7 постанови від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17, пункти 28-30 постанови від 04.09.есня 2018 року у справі № 823/2042/16, пункт 19 постанови від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17).
32. До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.
33. З установлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин убачається, що основним мотивом звернення позивача до суду з позовом у цій справі стала наявність у нього майнового інтересу щодо захисту своїх прав на отримання у комунальну власність приміщення Райради на підставі пункту 10 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 39 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України. Крім того, позивач зазначає, що прийняття рішення про зміну місцезнаходження Райради призвело до значних втрат бюджету Сільради та позбавило Кам'янопотоківську територіальну громаду відповідних надходжень від податків.
34. За таких обставин, на думку колегії суддів, спір у даній справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку саме органів державної влади, а пов'язаний з майновим інтересом позивача на отримання у комунальну власність приміщення Райради та відповідних надходжень від податків, а отже, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач-1, приймаючи оспорюване рішення від 17.12.2020 "Про зміну юридичної адреси", та відповідач-2, вчиняючи спірну державну реєстрацію щодо зміни місцезнаходження юридичної особи, не мали публічно-правових відносин саме з позивачем, що виключає розгляд цієї справи у порядку адміністративного судочинства.
35. Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
36. Крім того, у справі № 808/703/18 Верховний Суд у постанові від 23.01.2019 виклав правову позицію про те, що "до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
При цьому визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові або права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії чи бездіяльність органу місцевого самоврядування.
Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.
Отже, сама по собі участь органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа".
37. Отже, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував того, що цей спір має приватноправовий характер, а саме є спором щодо майнового інтересу позивача на отримання у комунальну власність приміщення Райради та відповідних надходжень від податків, тому, зважаючи на характер спірних правовідносин у цій справі, Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанцій дійшов помилкового висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спір з урахуванням суб'єктного складу учасників має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
38. З огляду на викладене касаційна скарга Сільради на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 є обґрунтованою, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підтвердилася після відкриття касаційного провадження.
Висновки Верховного Суду
39. Відповідно до положень статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
40. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним критеріям не відповідає.
41. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (стаття 269 ГПК України).
42. Згідно зі статтею 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
43. За змістом частини 6 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Розподіл судових витрат
44. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Кам'янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області задовольнити.
Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 у справі № 917/31/21 скасувати.
Справу № 917/31/21 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай