Справа № 127/6798/22
Провадження № 3/127/2155/22
13 квітня 2022 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАБ 443396 від 21.02.2022 року ОСОБА_1 15.02.2022 року за місцем проживання вчинив домашнє насильство відносно малолітнього пасинка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме застосував фізичну силу штовхнувши, внаслідок чого малолітній отримав травми у виді забою м'яких тканин.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівником поліції за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився з невідомих суду причин, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом завчасно шляхом направлення рекомендованого повідомлення на адресу його проживання та складення відповідної телефонограми.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
Враховуючи прецедентну практику Європейського суду з прав людини, оскільки ОСОБА_1 був обізнаним, що відносно нього складено протокол, який перебуває на розгляді у суді, клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило та ОСОБА_1 не цікавився про стан розгляду даної справи, суд вважає, що така поведінка ОСОБА_1 направлена на затягування розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні (повторно протягом року) будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення ВАБ 443396 від 21.02.2022 року;
- копіями пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, як вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
При визначенні виду адміністративного стягнення, яке необхідно застосувати до ОСОБА_1 , суд приймає до уваги обставини справи та особу порушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічні правопорушення, а також враховує, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.
Зважаючи на вищевказані обставини справи, суд дійшов висновку про те, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу.
Крім того, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 496,20 гривень, сплата якого передбачена п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене та керуючись ч.1 ст. 173-2, ст. 283, 284 КУпАП, суд -
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , на користь держави 496,20 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду впродовж 10 днів з дня її ухвалення.
Суддя: