12.04.2022 Справа№914/476/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., секретар судового засідання Колодій У.Б., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс», м.Львів
про забезпечення позову
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс», м.Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс», с.Надичі Жовківського району Львівської області
про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Ціна позову - 944088,79грн.
За участю представників:
від позивача: Яцишин Юрій Михайлович - директор, Маїк Соломія Богданівна - адвокат;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд Господарського суду Львівської області 22.02.2022р. поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 944088,79грн., з якої 749411,57грн. основний борг, 57879,24грн. пеня, 18909,81грн. 3% річних, 42947,17грн. інфляційні втрати, 74941,00грн. упущена вимога. Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №21/10 від 21.10.2019р. згідно видаткової накладної №4 від 16.03.2021р.
22.02.2022р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс» надійшла заява за вх.№693/22 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - технологічне холодильне обладнання вказане у додатках до договору поставки №21/10 від 21.10.2019р., згідно паспорту товару холодильна система: SV-2XHSN7461-70/250/RF-PD202L3H-080N06D/2x VCI-I 846310E, що знаходиться за адресою: 80371, Львівська область, Жовківський район, с.Надичі, вул.Грушевського, 77.
Ухвалами суду від 23.02.2022р., від 14.03.2022р. заяву про забезпечення позову прийнято до розгляду у судовому засіданні, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 12.04.2022р.
В судове засідання 12.04.2022р. позивач явку повноважних представників забезпечив, які надали пояснення по справі, заяву за вх.№693/22 про забезпечення позову підтримали з підстав викладених у даній заяві.
В судове засідання 12.04.2022р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, відповідачем подано заперечення за вх.№5609/22 від 09.03.2022р. на заяву про забезпечення позову. Відповідач у запереченнях зазначає, що 24.02.2022р. ВР України прийнято Закон «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"», яким затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні». 27.02.2022р. ухвалено постанову Кабінету Міністрів України №160 “Щодо забезпечення стабільної роботи виробників продовольства в умовах воєнного стану”. Відповідач зазначає, що ТОВ «Агропобутсервіс» реалізовує свою продукцію по всій території України та за її межами, діяльність товариства полягає в реалізації продуктів харчування під такими торговими марками, як: «Mira Meat» (включає всі етапи обробки м'яса); «Молочне диво» та «Хутір Диканька» (має в своєму асортименті наступні молочні продукти: молоко, сметана, кефір, масло, йогурт). На підтвердження даних обставин долучено свідоцтва на торгівельні марки. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020р. №341 затверджено Перелік товарів, що мають істотну соціальну значущість серед яких, зокрема зазначаються: молоко пастеризоване жирністю 2,5 відсотка (у плівці); масло вершкове жирністю 72,5 відсотка; птиця (тушка куряча). Відповідач стверджує, що у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, діяльність ТОВ «Агропобутсервіс» буде призупинено, та буде порушуватися стабільність роботи товариства, діяльність якого полягає в забезпеченні населення продуктами харчування, що є незаконним в умовах воєнного стану. Відповідач зазначає, що заява про забезпечення позову не містить достатніх доказів того, що у разі задоволення позову у відповідача буде відсутня можливість виконати рішення суду, зокрема не зазначено реальної загрози невиконання судового рішення. Саме лише покликання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для її задоволення. На думку відповідача з матеріалів справи не вбачається, що між сторонами існує спір, адже матеріали не містять жодного доказу про неможливість врегулювання даного спору в позасудовий спосіб, наразі має місце вирішення питання щодо якості поставленого товару та в подальшому оплата за нього. Відповідач стверджує, що поставка товару, чи його експлуатація не є підтвердженням того, що відповідач може уникнути виконання рішення суду в разі його задоволення. Долучений відеозапис позивача, з покликанням на ідентифікацію місцевості, на думку відповідача, взагалі немає зв'язку з предметом доказування. Відповідач зазначає, що ним не вчинялися будь-які дії спрямовані на передачу товару в заставу, оренду або ж його продаж. Крім того, у відповідача на праві власності наявне інше рухоме та нерухоме майно, що унеможливлює невиконання рішення суду у випадку його задоволення. Відповідач неодноразово зазначав, що поставлене обладнання виконує свої функції не в повній мірі (шокове заморожування продуктів), хоча основною метою придбання цього обладнання була саме ця функція, однак у своїй заяві позивач про ці зауваження не згадує. Відповідач вказує на те, що наразі має місце вирішення питання щодо якості потавленого товару та в подальшому оплати за нього. З огляду на вищевикладене відповідач просить в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує наступним. Позивач зазначає, що у розділі 5 договору поставки №21/10 від 21.10.2019р. передбачено умови гарантії на товар та обов'язки і дії сторін у випадку не відповідності поставленого товару вимогам покупця чи постачання продавцем товару неналежної якості (дефектів обладнання і т.п.), однак станом на даний час з моменту укладення договору відповідачем (покупцем) не було заявлено жодних претензій (в усній чи письмовій формі), що свідчить про прийняття якісного товару який відповідає потребам покупця. Також позивач зазначає за умовами п. 3.5. договору право власності на обладнання, яке постачається, переходить покупцеві після оплати 100 % вартості договору. Відповідно майно яке використовує відповідач вже довгий час належить йому не на праві власності і до повної сплати відповідачем за товар позивач є його власником. З метою запобігання втрати (знищення) доказів та не законного використання майна покупцем (відповідачем), а також можливості відновити порушенні права та інтереси позивача в подальшому, відповідач просить накласти арешт на майно холодильне обладнання (вказане у додатках до договору поставки) - компресорну станцію, що перебуває на території підприємства покупця (відповідача) за адресою: 80371, Львівська область, Жовківський район, с.Надичі, вул. Грушевського, 77.
Факт підтвердження встановлення обладнання на об'єкт (склад) покупця (позивача), як зазначає позивач, підтверджується відео про поставку, встановлення та використання відповідачем товару, паспортом товару Холодильна система: SV-2ХНSN7461-70/250/RF-РD202L3Н-080N06D/2х VCI-I 846310E (даний паспорт долучено до матеріалів заяви). Позивач зазначає, що поставлення на територію відповідача (можна пізнати по загальному зображенню території на відео), встановлення та використання товару відповідачем і загальний вид підтверджується долученими документами та відео на USB-флеш-накопичувачу. З огляду на вищевикладене, заявник просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно - технологічне холодильне обладнання вказане у додатках до договору поставки №21/10 від 21.10.2019р., згідно паспорту товару холодильна система: SV-2XHSN7461-70/250/RF-PD202L3H-080N06D/2x VCI-I 846310E, що знаходиться за адресою:80371,Львівська область, Жовківський район,с.Надичі,вул.Грушевського,77. Доказів в підтвердження передачі відповідачу та монтажу обладнання (акт прийому-передачі, видаткової накладної з підписом відповідача) не представлено.
Відповідно до статті 136 ГПК України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень ч. 4 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заявник, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, не навів (та не надав доказів існування) фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, про застосування яких просить заявник. Позивач не надав доказів вчинення реальних дій спрямованих на відчуження майна чи коштів іншим особам, тобто не надано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення, або ухилення від виконання судового рішення та доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості, а також ним не доведено, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову ефективно захистить або поновить порушені чи оспорюванні права або інтереси позивача. Не виконання відповідачем спірного зобов'язання по договору щодо оплати коштів за поставлене обладнання не доводить наявність або відсутність у відповідача коштів у розмірі, достатньому для виконання рішення, а лише свідчить, що вказане зобов'язання між сторонами є спірним.
Заявником також не зазначено яким саме чином та які обставини свідчать про те, що рішення суду щодо стягнення заборгованості в майбутньому буде виконати неможливо чи його виконання буде ускладнене, оскільки такі припущення не вказують на вчинення боржником дій відносно поставленого товару, які б були спрямовані на відчуження поставленого товару чи виведення коштів, за рахунок яких, у разі задоволення позову, позивач мав би можливість задовольнити свої позовні вимоги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума арештованих коштів обмежується ціною позову та можливими судовими витратами, а арешт має стосуватися майна, належного до предмета спору.
Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 18.10.2021р. у справі №910/7029/21, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Предметом спору у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропобутсервіс» 749411,57грн. основного боргу, 57879,24грн. пені, 18909,81грн. 3% річних, 42947,17грн. інфляційних втрат, 74941,00грн. упущеної вигоди за невиконання умов договору поставки №21/10 від 21.10.2019р. Позивач у позові зазначив, що відповідач частково оплатив поставлений товар загальна вартість якого згідно умов договору поставки №21/10 складала 5 269 408,83грн. та фактична заборгованість відповідача становить 749 411,57грн. Заявлені позивачем позовні вимоги є вимогами про стягнення заборгованоті та не стосуються безпосередньо повернення/витребування будь-якого належного Товариству з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс» майна. Доказів в підтвердження передачі, монтажу обладнання (акт прийому-передачі, виконаних робіт і т.ін.) не представлено. Заявником документально не обгрунтовано та не підтверджено наявності зв"язку між конкретним заявленим заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також адекватності заявленого заходу забезпечення позову та відповідністю його вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2021р. у справі №910/7029/21.
З 24 лютого 2022 року згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан, а також Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Як вбачається із ЄДР ЮО, ФОП та ГФ та свідоцтв на торгівельні марки ТОВ «Агропобутсервіс» здійснює різні види діяльності зокрема, перероблення молока, виробництво масла, сиру, м'яса, м'ясних продуктів та інших харчових продуктів. Отже, за даних обставин забезпечення позову може мати наслідком порушення роботи суб'єкта господарювання відповідача в умовах воєнного стану, діяльність якого пов"язана із забезпеченням населення продуктами харчування.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд не вбачає правових підстав для задоволення поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс» заяви про забезпечення позову у справі №914/476/22.
Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Суд зазначає, що відмова в забезпеченні позову не позбавляє заявника права на повторну подачу заяви.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ-Холод Захід Плюс» про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя Іванчук С.В.