02.02.2022 Єдиний унікальний номер 205/3590/21
Єдиний унікальний номер судової справи 205/3590/21
Номер провадження 2/205/1278/22
іменем України
02 лютого 2022 року
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу №205/3590/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, -
30 квітня 2021 року засобами поштового зв'язку до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором.
Позов мотивований тим, що 10.02.2017 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір № 60079360157 про отримання товарів у системі ПлатиПізніше (далі - Договір). Відповідно до Договору клієнт отримує товар на умовах Договору та згідно з обраним ним пакетом фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів клієнту. У момент підписання Договору всі існуючі права постачальника за Договором відступаються на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп».
Згідно з Договором ОСОБА_1 передано в оренду на умовах лізингу мобільний телефон «Apple iPhone 7 32GB Black» за встановленою вартістю 29 104 грн., яку ОСОБА_1 зобов'язався оплачувати щомісячно рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення Договору.
10.02.2017 року для забезпечення належного виконання умов Договору між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки за клієнта в системі ПлатиПізніше № 60079360157, за умовами якого ОСОБА_2 несе солідарну з ОСОБА_1 відповідальність за належне виконання Договору в тому ж розмірі, що і він.
Однак, зобов'язання за договорами відповідачами не виконано.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 04.09.2018 року позивачу відмовлено у задоволенні його заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду № 2018/0129-001 від 28.02.2018 року про солідарне стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди).
На підставі викладеного позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість 65 484,98 грн.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі.
05.07.2021 року від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дрозд К.Т. надійшов відзив на позов, в якому заперечувала проти задоволення позову, оскільки правила отримання товарів (послуг) не містять підпису ОСОБА_1 , що він був ознайомлений саме з цими правилами. Також представник заявила про застосування строку позовної давності.
Представник позивача письмово просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідачі в судове засідання повторно не з'явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак, про причини неявки суд не сповістили.
За таких обстави, суд доходить висновку про розгляд справи за їх відсутності та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі, встановив наступне.
У ході судового розгляду встановлено, що 17.01.2017 року між позивачем та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 2017011701 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше, за умовами якого ФОП ОСОБА_3 постачає товари клієнтам та відступає процесинг-центру - ТОВ «ФК «Фангарант Груп» права вимоги платежів та право власності на товари в якості забезпечення грошових вимог за договорами з клієнтами, а процесинг-центр здійснює факторингове фінансування відступлених постачальником - ФОП ОСОБА_3 прав разом з усіма правами вимоги до клієнтів, що випливають з умов, на яких було здійснено постачання клієнтам товарів (а.с.14).
Судом встановлено, що 10.02.2017 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір прямого лізингу про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, процесинг-центр ТОВ «ФК «Фангарант Груп». Відповідно до умов Договору ОСОБА_1 отримав у ФОП ОСОБА_3 товар - мобільний телефон «Apple iPhone 7 32GB Black» вартістю 29 104 грн., сплативши при укладенні Договору 2 910 грн. та зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору, платежі (а.с.6)
Відповідно до п. 8.1 Договору в момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника (ФОП ОСОБА_3 ) за Договором відступаються на користь ТОВ «ФК «Фангарант Груп».
Згідно з п. 12.2 договору в разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів клієнт сплачує неустойку в розмірі 5 відсотків від суми заборгованості за прострочення кожного платежу, а в разі прострочення на строк більше 10 днів - в розмірі 10 відсотків.
Пунктом 12.3. Договору визначено, що в разі прострочення сплати платежів на строк більше 30 календарних днів клієнт зобов'язаний за першою вимогою процесинг-центра протягом 10 днів з моменту отримання такої вимоги одноразово сплатити всі платежі.
10.02.2017 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір № 60079360157 поруки за клієнта в системі ПлатиПізніше, за умовами якого ОСОБА_2 зобов'язалася нести солідарну з ОСОБА_1 відповідальність за виконання Договору (а.с.13).
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, ОСОБА_1 порушив умови Договору та з березня 2017 року не сплатив жодного платежу, визначеного Договором, та з квітня 2017 року позивач почав нараховувати неустойку за прострочення сплати платежів. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 26.04.2021 року склала 65 484,98 грн., з яких: 26 194 грн. - заборгованість за щомісячними платежами та 39 290,98 грн. - нарахована неустойка за прострочення сплати платежів (а.с.5).
Відповідачі заперечень щодо розрахунку позивача не надали, належними доказами його не спростували.
Відповідно до ухвали Апеляційного суду м. Києва від 04.09.2018 року позивачу відмовлено у задоволенні його заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду № 2018/0129-001 від 28.02.2018 року про солідарне стягнення заборгованості за договором про отримання товарів на умовах лізингу (оренди) (а.с.15-16).
Відповідно до ст.ст.3,6,11,525,627 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст. 806 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового звороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно зі ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, доведеність позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.
Представником відповідача заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З даним позовом до суду ТОВ «ФК «Фангарант груп» звернулось 30.04.2021 року, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду на першому аркуші позовної заяви (а.с. 1).
Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Строк позовної давності є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи носія порушеного права (інтересу). При цьому, як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж згідно з графіком сплати місячних платежів, передбаченим Договором, повинен бути внесений до 20.11.2017 року. Таким чином, про порушення умов Договору, позивачу було відомо 20.11.2017 року,
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, строк позовної давності щодо останнього платежу сплив 20.11.2020 року. Однак, позивач подав позов про стягнення заборгованості до суду 30.04.2021 року, тобто після спливу строку позовної давності.
У постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 392/272/16-ц (провадження № 61-4191св18) зроблено правовий висновок про те, що підставою переривання позовної давності є лише пред'явлення позову до суду, який є державним органом. Звернення з позовом до третейського суду не перериває позовної давності, оскільки згідно зі статтею 2 Закону України «Про третейські суди» третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Отже, позивачем пропущено строк позовної давності.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов ТОВ «ФК «Фангарант Груп» не підлягає задоволенню, оскільки поданий поза межами строку позовної давності.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, в позові ТОВ «ФК «Фангарант Груп» відмовлено, відсутні підстави для відшкодування понесених ним судових витрат.
Керуючись ст.ст. 251, 253, 256, 257, 261, 267, 526, 530, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 80-82, 141, 265, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором - відмовити.
Судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», покласти на нього.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Г.Остапенко