Справа № 201/8188/21
Провадження № 2/201/486/2022
Іменем України
(заочне)
11 березня 2022 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпріцивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Науково - виробниче об'єднання «Созидатель» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
12.08.2021р. ПрАТ «НВО «Созидатель» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-7).
Ухвалою судді Наумової О.С. від 12.10.2021р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 47).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ПрAT «НВО «Созидатель» надавав послуги з опалення та гарячого водопостачання співвласникам багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі ОСОБА_1 , якій належить житлова квартира АДРЕСА_2 у цьому будинку.
Комунальні послуги надавались позивачем відповідачу належної якості та в повному обсязі, що підтверджується відсутністю надходження на адресу позивача актів - претензій (у відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено порядок оформлення претензій споживачів до виконавців) від відповідача.
Позивач не отримував в повному обсязі оплату за надані послуги від відповідача, в результаті чого утворилась заборгованість, у зв'язку з чим ПрAT НВО «Созидатель» звернувся до суду для захисту свого порушеного права.
Позивач зазначив, що відповідачем не виконано обов'язок укласти договір про надання житлово-комунальних послуг з виконавцем послуг, який передбачений ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Отже, позивач був змушений надавати житлово-комунальні послуги відповідачу за відсутності договору, оскільки ненадання послуг могло спричинити стрімке погіршення санітарно-епідеміологічного стану в зазначеному багатоквартирному житловому будинку та прибудинковій території.
Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «НВО «Созидатель» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 8 271,81 грн.; інфляційні втрати 837,03 грн.; три відсотка річних 251,24 грн., а всього 9 360,08 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток, 10.11.2021р. від представника позивача - Матета А.К. (діє на підставі довіреності № 0611-2021 від 04.11.2021р. (а.с. 54)) надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 53).
Відповідачка ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 18.11.2021р., 28.01.2022 і на 11.03.2022р. не з'явилась, про дати та час слухання справи повідомлялася шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу реєстрації, а також шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, оскільки отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - у порядку ч. 10 ст. 187 ЦПК України (а.с. 49, 57, 58-59).
Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судові засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст. 89 ЦПК України, вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2018р., посвідченого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кокосадзе Л.В., зареєстрованого в реєстрі за № 1922, належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових право на нерухоме майно (а.с. 16-17).
Судом також встановлено, що позивач надає житлову послугу з управління багатоквартирним будинком (зокрема, з обслуговування житлового будинку і прибудинкової території), а також послуги по забезпеченню надання комунальних послуг (послуги з опалення та гарячого водопостачання) мешканцям багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі і відповідачу як власниці квартири у вказаному будинку.
Разом з тим, як встановлено судом та не спростовується матеріалами справи, підтверджується стороною позивача в тексті позову, між сторонами відсутній письмовий договір про надання житлово-комунальних послуг за вищевказаною адресою із зобов'язанням відповідача здійснювати їх оплату, однак такі послуги фактично споживаються відповідачем.
Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 та розрахунку заборгованості відповідач дійсно споживає житлово-комунальні послуги, які надаються їй позивачем та здійснює лише часткову їх оплату, внаслідок чого в неї перед позивачем станом на 01 липня 2020 року виникла заборгованість в загальному розмірі 8271,81 гривень. На дану заборгованість позивачем на підставі ст. 625 ч. 2 ЦК України нараховано інфляційні втрати за період з серпня 2020 року по червень 2021 року в розмірі 837,03 гривень, а також 3 % річних за період з 01 серпня 2020 року по 05 серпня 2021 року в розмірі 251,24 гривень (а.с. 18-24).
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані положеннями ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.
Так, відповідно до положень ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного цивільного права.
Положеннями ст. ст. 11, 525, 626, 629 ЦК України передбачено, що підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства, акти органів державної влади, акти органів місцевого самоврядування, а також договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст. ст. 319, 322 ЦК України передбачено, що власність зобов'язує. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
За змістом норм ст. ст. 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому відповідно до норми ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного
Так, відповідно до змісту наведених вище положень законодавства та усталеної судової практики з вирішення спорів про стягнення заборгованості за надані та не оплачені житлово-комунальні послуги підставою для виникнення у споживача житлово-комунальних послуг обов'язку зі сплати їх вартості є в першу чергу наявність між таким споживачем та постачальником послуг або іншим уповноваженим учасником цих правовідносин договору про надання відповідних послуг (ст. ст. 19, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року, ст. ст. 12, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року). Разом з тим, споживачі зобов'язані своєчасно і в повному обсязі оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі. Останній висновок прямо закріплено і в нормі ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року. При регулюванні правовідносин з надання та споживання житлово-комунальних послуг, у випадку допущення споживачами несплати або несвоєчасної оплати вартості цих послуг, застосовуються також норми ст. 625 ч. 2 ЦК України, а саме покладення на споживачів-боржників обов'язку зі сплати окрім основної суми боргу також нарахованих на цю суму боргу 3 % річних та інфляційних втрат. Наведена правова позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, правовими висновками Верховного Суду в постановах від 15 березня 2018 року по справі № 401/710/15-ц, від 16 грудня 2020 року по справі № 761/32712/17, від 12 липня 2021 року по справі № 233/6532/19, від 28 липня 2021 року по справі № 554/7740/17, а також правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постановах від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц, від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц, від 07 липня 2020 року по справі № 712/8916/17.
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку, що в ході розгляду справи знайшли своє повне підтвердження належними, допустимим, достатніми та достовірними доказами зазначені позивачем в його позові фактичні обставини спірних правовідносин сторін та заявлені позивачем в обґрунтування свого позову підстави, як то існування між сторонами зобов'язальних правовідносин з надання позивачем та отримання і оплати відповідачем за адресою належної останній на праві власності квартири, житлово-комунальних послуг - послуги з управління багатоквартирним будинком (зокрема, з обслуговування житлового будинку і прибудинкової території), а також послуги по забезпеченню надання комунальних послуг (послуги з опалення та гарячого водопостачання), виконання позивачем свого обов'язку з надання вказаних послуг, а також невиконання відповідачем належним чином свого обов'язку з оплати таких послуг, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі, приведеному позивачем в позові та підтвердженому під час розгляду справи, що складається з суми основного боргу, інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми основного боргу. З викладених підстав суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормами ст. ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2270,00 грн. (а.с. 8).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 319, 322, 525, 526, 530, 610-612, 625, 626, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 5, 7, 9, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09 листопада 2017 року, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Науково - виробниче об'єднання «Созидатель» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Науково - виробниче об'єднання «Созидатель» (код ЄДРПОУ 13416334, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 8 271,81 грн.; інфляційні втрати 837,03 грн.; три відсотка річних 251,24 грн., а всього 9 360,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Науково - виробниче об'єднання «Созидатель» (код ЄДРПОУ 13416334, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фарба, 4) судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 21 березня 2022 року.
Суддя О.С. Наумова